Окупаційний суд відправив двох літніх мешканок Токмака до колоній на 12 і 13 років за перекази коштів для ЗСУ
В окупованому Мелітополі “Запорізький обласний суд” в один день ухвалив два вироки щодо жінок, обвинувачених у “державній зраді”. Мешканкам Токмака Олені Максименко та Вікторії Ткаченко присудили позбавлення волі на 13 та 12 років відповідно.
Про це повідомляє Харківська правозахисна група.
Олена Максименко та Вікторія Ткаченко.Окупанти зазначають, що після окупації Токмака Вікторія Ткаченко (1972 року народження) залишилась у місті. У 2023 році жінка, за словами окупаційних органів, отримала російське громадянство.
За версією російського слідства, Вікторія підтримувала зв’язок зі знайомими, які виїхали з окупованої території, і через них нібито отримала доступ до проукраїнських телеграм-каналів. У травні 2024 року Вікторія нібито переказала 1000 гривень на рахунок військовослужбовця ЗСУ через мобільний додаток українського банку. Окупанти такі дії кваліфікували як “державну зраду” (ст. 275 КК РФ).
“Жінка перейнялася ідеєю надання допомоги ЗСУ шляхом переказу коштів“, – зауважують росіяни.
Суд призначив Ткаченко 12 років позбавлення волі колонії загального режиму та додаткове обмеження свободи строком на один рік.
Інша мешканка Токмака Олена Максименко (1977 року народження), за словами росіян, теж отримала громадянство РФ. Правозахисники зазначають, що жінка має третю групу інвалідності.
За матеріалами російського слідства, з грудня 2023 року до середини 2025 року вона здійснювала грошові перекази на рахунки українських військових через мобільний банківський додаток. Загальна сума переказів становила близько 13 тисяч гривень (понад 24 тисячі рублів). Олену також звинуватили в тому, що вона у телеграм-каналах закликала фінансово підтримувати ЗСУ. Їй, як і Вікторії, теж інкримінували державну зраду (ст. 275 КК РФ).
“Закликала надавати матеріальну допомогу українським військовим та розміщувала заклики знищувати військовослужбовців Росії“, – йдеться у повідомленні окупаційних органів.
Суд призначив їй 13 років позбавлення волі в колонії загального режиму з додатковим обмеженням свободи на один рік.
Раніше ZMINA писала, що окупаційний “суд” на Херсонщині засудив 47-річну місцеву жительку Олену Нішанову до 10 років ув’язнення за нібито “шпигунство” на користь України.
Також 4 червня 2025 року окупаційний Херсонський обласний “суд” засудив 42-річну українку Надію Плєхову до 13 років ув’язнення. Її визнали винною в нібито “шпигунстві” та “державній зраді”. Захист подав апеляцію, щоб оскаржити це рішення.
Плєхова, яка народилася 12 серпня 1982 року, перебуває в статусі цивільної бранки. Російська сторона стверджує, що навесні 2023 року жінка отримала російське громадянство. Саме це окупанти використали як формальну підставу для обвинувачень за статтями 276 (“шпигунство”) та 275 (“державна зрада”) Кримінального кодексу РФ.
Влітку 2023 року російські військові також викрали з власного будинку мешканку села Добрівка Запорізької області Оксану Гладких. У листопаді 2024 року окупаційний “Запорізький обласний суд” засудив її до 14 років позбавлення волі за статтею 275 КК РФ (“державна зрада”). Восени 2025 року Верховний Суд Росії розглянув апеляцію в закритому режимі та скоротив термін ув’язнення до 13 років.
Ще одна справа стосується 44-річної Юлії Ковєшнікової, яку російські військові викрали 2023 року в Мелітополі. Окупанти звинуватили її в “шпигунстві” та засудили до 13 років ув’язнення. Наразі жінку незаконно утримують у СІЗО в Маріуполі.
За інформацією Центру журналістських розслідувань, ФСБ стверджує, що з червня 2022-го до січня 2023 року Ковєшнікова нібито збирала дані про місця розташування російських силовиків, їхню техніку та зброю. За версією російського слідства, цю інформацію вона передавала своєму цивільному чоловікові, який служив у Збройних силах України. Представники окупаційної “прокуратури” Криму заявляли в суді, що такі дані могли використати для обстрілів місць дислокації російських військових.
Крім того, українку Анжеліку Дем’яненко, яку росіяни засудили за “шпигунство”, перевели до жіночої виправної колонії в селищі Явас у Мордовії. Правозахисники наголошують, що цей заклад відомий виснажливою працею та жорстоким поводженням з ув’язненими.