Під час окупації Херсона невідомі побили і, ймовірно, викрали мешканця Снігурівки, родина шукає його понад два місяці

У вересні в окупованому Херсоні невідомі побили і, ймовірно, викрали мешканця Снігурівки Миколаївської області, який приїхав в облцентр до брата.

Про це виданню ZMINA розповіли рідні чоловіка.

Сергій Попович

За словами доньки зниклого, 61-річний Сергій Попович, у вересні приїхав до Херсона, щоб взяти довідку для оформлення пенсії так купити продуктів. Вони з дружиною зупинились у його брата Ігоря.

Дружини Сергія Поповича Наталя розповіла ZMINA, що 16 вересня обидва чоловіки – Сергій і Ігор – пішли копати хробаків в один із районів Херсона.

“Сергій та Ігор домовилися сходити на рибалку в район Острів, де зазвичай рибалять місцеві, щоб накопати там хробаків. Ми разом з невісткою залишилися вдома. Десь близько шостої години вечора ми подзвонили чоловікам спитати, де вони. Вони сказали, що вже накопали хробаків. Через деякий ми подзвонили їм знову. Вони відповіли, що вже переходять залізничну дорогу і бачать край будинку”, – розповіла Наталя Попович. 

Утім, чоловіки так і не з’явились дома. Через деякий час, коли почало сутеніти, жінки знову зателефонували їм, але телефони вже не відповідали.

“Усю ніч чоловіків не було вдома. Зранку ми з невісткою Світланою пішли в район залізної дороги, подивитися, чи нема їх там, але ми їх там не знайшли”, – сказала дружина. 

Після невдалих пошуків Наталя та Світлана Поповичі повернулися додому, де на них вже чекав Ігор.

“Сильно побитий: під очима синці, вухо розбите. Він нам розповів, що прокинувся десь на смітнику, коли було ще темно і йшов дощ”, –  розповідає Наталя.

Ігор майже нічого не пам’ятав і ніяк не міг згадати, що ж з ними насправді трапилося. Він лише уривками пригадував, що його з Сергієм сильно побила група невідомих чоловіків.

“Їхню кількість, зовнішність і обставини побиття він не пам’ятає. Він лише сказав: “Я лежав на правій стороні, а всю ліву сторону мені побили. Зрозумів, що чоловіки мене кинули, а Сергія забрали з собою і кудись повезли. Він не пам’ятає чи була у них машина”, –  переповідає жінка.

За її словами, Ігор не пішов до лікарні, оскільки “йому було страшно, що його теж можуть забрати”.

Після почутого обидві жінки вирішили написали заяву про зникнення Сергія Поповича до окупаційної поліції. Перед цим вони обійшли усі місцеві поліцейські відділки та лікарні та з’ясували, що до них така особа не потрапляла.

“Його ніде не було. Ми його розшукували близько 10 днів. Я після цього поїхала додому у Снігурівку і десь 18 листопада подала заяву про зникнення чоловіка українським поліцейським”, – додала Наталя Попович.   

Правозахисники з коаліції “Україна. П’ята ранку” з кінця жовтня повідомляють, що росіяни в невідомому напрямку вивозять як цивільних заручників, так і військовополонених з Херсонщини. Згодом уже російські правозахисники, які викривають катування в пенітенціарній системі РФ, отримали інформацію про незаконне переміщення до декількох регіонів їхньої країни в’язнів, зокрема з Херсона.

В одному випадку йшлося про понад дві сотні, а в іншому – про понад дві тисячі людей. 

Після втечі росіян з Херсона у тамтешньому СІЗО також знайшли 59 справ щодо тих, кого вони полонили під час окупації. Всіх затриманих вивезли у невідомому напрямку.

Нагадаємо, що тих українських в’язнів, які опинились у Росії, катують, а винятків російські тюремники не роблять навіть щодо тяжкохворих.  

Як відомо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

Такими злочинами вважають:

• невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• мародерство;
• примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Якщо ви стали потерпілим або свідком тортур, залиште інформацію про себе в онлайн-формі або ж напишіть на електронну адресу oh@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація буде використана для звернень у національні та міжнародні слідчі органи, зокрема, в Комітет ООН проти тортур, Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідувань подій в Україні, Міжнародний кримінальний суд, Європейський суд з прав людини тощо для розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні.