З повномасштабним вторгенням медіаобраз ВПО змістився від стереотипів до інтеграції в громади – дослідниця

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну висвітлення у ЗМІ внутрішньо переміщених громадян змістилося від стереотипності до об’єктивних медіанаративів та до повноцінних співучасників громад.

Подружжя Аліса та В’ячеслав Проніни, підприємці-ВПО із Херсону відкрили у столиці мережу веганських десертів

Про це під час VII Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми медіапростору” Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка розповіла Марія Бутиріна доктор наук із соціальних комунікацій Національного технічного університету “Дніпровська політехніка”. 

Вона послалася на дані Міністерства національної євності, які вказують, що Дніпропетровська область від початку повномашстабного вторгення росіян в Україну посідає перше місце за кількістю прийнятих внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

“Дійсно через близькість до фронту Дніпро залишається потужним хабом, який приймає і надає притулок всім, хто шукає порятунку від війни. Саме тому, говорячи про регіональні аспекти медіапрезентації переселенства, я зосередила увагу на наративах саме цього регіону”, – розповіла вона.

Розподіл категорій ВПО за областями. Дані: Мінсоцполітики

За даними соціологічного опитування, розміщеного на сайті Кабінету Міністрів, своє ставлення до ВПО на основі інформації зі ЗМІ формує 65% респондентів по всій Україні і 63% у місцях концентрації переселенців. А це, за словами Марії Бутиріної, означає, що медіаоцінки, медіаобрази переселенців стають основою для сприйняття і формування відповідної поведінкової стратегії у суспільстві.

Дослідники дослідили динаміку медійних репрезентацій ВПО, починаючи з 2014 року. Спричинена Москвою перша хвиля внутрішнього переміщення торкнулася Півдня та Сходу України. Під час тієї хвилі люди схильні були оцінювати своїх співгромадян за бінарною опозицію “свій-чужий”, що призвело до стигматизації, упереджених оцінок, використання мови ворожнечі.

Ця групова поляризація спиралася, як виявили дослідники, на автостереотип двох Україн, на той момент сформований “безвідповідальним політикумом і широко підтримуваний медіадискурсом”.

Дослідники вказують, що міжгрупова поляризація українського суспільства спиралася на наративи притаманні європейській мігрантофобії. Так, до прикладу, на початку російської агресії в Україні ВПО криміналізувалися, звинувачувалися у посяганні на робочі місця, соціальних благ та місцевого простору.

Крім того, навколо переселенства розгортався дискурс віктимізації, тобто подання ВПО як жертв війни і окупації, при чому жертв, які почасти самі винні у становищі, в якому опинилися. Також можна було раніше помітити дискурс дегуманізації, тобто зниження цінності людини за рахунок відмови їй у низці прагнень, емоцій, якостей, заперечення її суб’єктного статусу, подання як об’єкта певних впливів дій ініціатив з боку держави та її інституції.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли у зоні бойових дій опинилася значно ширша географія України, змінилися підходи до медіатизації явища внутрішнього переселення, до висвітлення питань, пов’язаних з ВПО та презентації відповідних медіаобразів.

Дослідники провели двоетапне дослідження медіатизації у березні-вересні 2022-го та у березні-вересні 2024-го роках. Вибірку встановили найбільш рейтингові видання за версією Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Контент-аналіз засвідчив, що наразі у медіадискурсі цілком відсутні прояви мови ворожнечі, вирази з негативними конотаціями, негативні стереотипи, зникла бінарна опозиція “ми–вони”.

“Ми пояснюємо таку ситуацію зміною об’єктивних передумов до ВПО. Кожен громадянин України зараз може змінити місце проживання внаслідок небезпеки. Також в державі впливає нова інформаційна політика, спрямована проти поляризації суспільства. Якщо до лютого 2022-го року багато хто не мав досвіду безпосереднього контакту з ВПО і сприйняті керувався опосередкованим медіадосвідом, то нині принаймні мешканці Дніпропетровщини перебувають у стані постійної взаємодії з переселенцями. Зникло антагонічне “вони”. З’явилися консолідуюче “ми”, – сказала Марія Бутиріна.

Контент-аналіз окреслив тематичні наголоси публікацій, присвячених ВПО і дозволяють побачити перехід від інформування до журналістики рішень. У матеріалах ЗМІ Дніпропетровської області акцентується на волонтерській допомозі, заходах, на темах інформаційно-організаційного характеру, що відповідає ключовим потребам переселенців.

За словами докторки наук із соціальних комунікацій, матеріали про волонтерську допомогу є деталізованими і фактологічними. Вони розповідають, зокрема, про можливості волонтерських центрів, надають їхні адреси, контакти. Окремою категорією можна вважати і публікації, присвячені заходам для ВПО, що не лише розважають, а й сприяють встановленню соціальних зв’язків. Значний блок тем пов’язаний з різними видами допомоги, якої потребують переселенці, зокрема, юридичної, медичної та фінансової.

Регіональні медіа розкривають переселенців через сторітелінг “як мужніх людей, що втратили все і починають інше життя, яке потребує нашої допомоги та підтримки”.

“Раніше в інформаційних повідомленнях переселенці поєднувалися з іншими соціально вразливими категоріями людей. Часто можна було побачити такий перелік: пенсіонери,  малозабезпечені, переселенці, люди з інвалідністю. Нині у низці публікацій ми зустрічаємо поєднання переселенців і мешканців Дніпра, що свідчить про ефективну інтеграцію ВПО в регіональний простір”, – звернула увагу дослідниця. 

Напередодні ZMINA повідомляла, що парламент в першому читанні проголосувала проєкт закону про внесення змін до Закону “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” та інших законів України № 12301. Законопроєкт має на меті суттєво покращити механізми допомоги ВПО та дозволить їм інтегруватися в громади з чіткими гарантіями від держави, адже чинна ухвалена ще в жовтні 2014 року редакція закону, як указувала правозахисна спільнота, не відповідає сучасним викликам.

Коаліція правозахисних організацій оприлюднила нову дорожню карту законопроєктів до 13-ї парламентської сесії. У документі правозахисники визначили перелік тих законопроєктів, що важливо ухвалити, а також тих, які не варто ухвалювати без доопрацювання або взагалі краще не ухвалювати, щоб не нашкодити потерпілим від війни громадянам.