“Вони нас за людей не вважали”: Віталій з Херсонщини розповів про ставлення поплічників РФ до українських дітей “на оздоровленні”
Майже пів року перебував у таборі в тимчасово окупованому Росією Криму підліток Віталій Верташ з Берислава Херсонської області. Коли їх заселили у табір, їм навіть постіль не видали. Директорка сказала, що нічого їм не має давати, бо вони з України.
Про це хлопець розповів під час пресконференції благодійного фонду “Save Ukreine”.
Віталій розповів, що для керівництва табору “Мрія” вони були, наче люди другого сорту:
“Вони ставились до нас, як до тварин. Нас не приймали за людей. Ми перебували в окремому корпусі від дітей з Луганська. В них умови були кращі: корпуси з ремонтом, годували в окремій їдальні”.
Кімнати, в які завели дітей по приїзду у табір “Мрія”, були необлаштовані: цементна підлога й ліжка без постелі.
“Ми чекали години дві, щоб нам дали постільну білизну. Не дали. Тож ми пішли до директорки, а вона каже: “Я вам не повинна нічого давати. Ви діти України, а ми вам не волонтери, щоб вас чимось забезпечувати. Треба було з собою брати”, – згадує Віталій.
Він каже, що їх пожаліла прибиральниця закладу й дала дітям постіль.
“Ми застелили ліжка. А через деякий час почули, як директорка сварить цю прибиральницю за те, що вона дала нам постіль. Вона забрала її в нас й сказала: “Спіть на чому хочете”. То ж ми клали свої речі на подушки, щоб вони не смерділи, й вкривались куртками”, – розповідає хлопець.
Годували дітей холодною несмачною кашею й теж казали, що треба було з собою брати.
“Коли нас везли, казали, що на оздоровлення, що будуть якісь розваги. А кожний вечір проводили “разговори о важном”, на яких розповідали, що Україна – терористи, що нас виженуть з країни. При цьому за українську мову нам погрожували підвалами або ізоляторами”, – розповідає підліток.
Через деякий час дітей зібрали у клубі, й Валерій Астахов розповів, що вони не у табір приїхали, а їх евакуювали з Херсона.
Коли ж правобережжя області звільнили ЗСУ, то, за словами Віталія, їм не дозволяли телефонувати батькам, наглядачі боялись, що діти розкажуть їм про умови, що скинуть світлини. А згодом Астахов сказав, що діти не потрібні своїм рідним:
“Він сказав, що ЗСУ обстрілює Херсон, що батьки від нас відмовились, віддали наші документи, а самі виїхали й ми нікому не потрібні”.
Хлопець й досі пам’ятає, як Астахов спалив маленький синьо-жовтий прапорець, який знайшов в однієї з дівчат у таборі. Колишній беркутівець тоді сказав дітям: “Йдемо, будете дивитись, як палає ваша країна”.
За словами Віталія, у табір в Євпаторії він потрапив “завдяки” колишній вчительці математики та інформатики Тамарі Мірошниченко. За окупаційної влади жінка погодилась на співпрацю та отримала посаду директорки Бериславської школи №1, в який навчався хлопець.
Вона наполегливо “рекомендувала” мамі Віталія віддати його на “оздоровлення”. Спочатку Інна, мати підлітка, була проти. Однак через те, що життя в окупованому Бериславі ставало важчим, вона врешті-решт погодилась. Потім вона пошкодувала про це рішення, адже ніяк не могла забрати сина додому. Й тільки в березні 2023 року вони завдяки волонтерам БФ “Save Ukreine” зустрілись.
Повернутись до України хлопцю допомогли волонтери БФ “Save Ukreine” у березні 2023 року.
Раніше ZMINA писала, що уповноважена президента РФ з прав дитини Марія Львова-Бєлова відмовилася надавати списки вивезених до РФ українських дітей. Також вона зізналась, що російські спецслужби завадили поверненню депортованого з Маріуполя хлопця-сироти до України, де мешкає його старша сестра.
Щоб забрати своїх дітей, громадяни України мають пройти кількагодинне спілкування з працівниками ФСБ. Рідні вивезених окупантами дітей мають доводити спецслужбам РФ, що вони можуть забрати свою дитину. Останнього разу через допити ФСБ померла жінка, яка хотіла забрати з Росії до України двох своїх онуків.
За офіційними даними української влади, Росія депортувала з України понад 16 тисяч дітей. З них 4390 вихованців спеціальних дитячих закладів – дітей-сиріт, напівсиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.
Українських дітей розміщують у 57 регіонах РФ, зокрема в Сибіру, а також перевиховують у щонайменше 43 так званих “освітніх таборах”. Деякі з дітей, яких вдалося повернути до України, розповіли про знущання та погрози відправити у божевільню.
Нагадаємо, журналісти назвали колаборантів та чиновників, які допомагали депортувати дітей з Херсонщини.
Коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.
Такими злочинами вважають:
- невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
- умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
- викрадення і незаконні арешти цивільних;
- катування і нелюдське поводження;
- зґвалтування;
- мародерство;
- примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
- використання населення як “живих щитів”;
- депортацію до Росії чи на окуповані нею території;
- напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
- віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
- використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
- використання отруйних речовин;
- напади на релігійні й культурні установи тощо.
Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.
Раніше ZMINA оприлюднила перелік організацій, куди можна звернутися як по безкоштовні, так і по платні психологічні консультації.