Поняття “громадське місце” не має однозначного визначення в законодавстві – експерти

Запроваджені урядом додаткові обмежувальні заходи для запобігання поширенню коронавірусної хвороби, зокрема, містять заборону на перебування в громадських місцях без захисної маски або респіратора. Проте українське законодавство не має чіткого визначення громадського місця, а тому в українців виникло логічне запитання, де із 6 квітня їх зможуть оштрафувати за відсутність маски. 

ZMINA розповідає, в яких документах наразі можна знайти визначення поняття “громадські місця” та що з цього приводу кажуть експерти.

Визначення “громадське місце” в українському законодавстві з’явилось у 2005 році, коли парламент ухвалив Закон “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення“. Згідно з ним, громадське місце – це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, за запрошенням або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під’їзди, а також підземні переходи, стадіони. 

Це ж визначення міститься й в інструкції Міноборони про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку в Збройних силах України від 2016 року.

Водночас закон про запобігання палінню передбачає, що кожне місто може визначати власний перелік громадських місць, де заборонено курити.

Так, зокрема, у Києві орієнтовний список громадських місць, де діє заборона або обмеження на тютюнопаління, визначено рішенням міськради від 2008 року. До нього входять:

• дитячі майданчики;
• місця дитячого відпочинку, зокрема ігротеки, комп’ютерні клуби, кінотеатри та прилегла до них територія;
• зупинки громадського транспорту та 50-метрова зона навколо них;
• ліфти, будинкові сходи та під’їзди багатоповерхових житлових будинків, гуртожитки, підземні переходи, таксофони;
• церкви та 50-метрова зона навколо них;
• установи освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту;
• зони відпочинку, зокрема парки, пляжі, сквери;
• літні майданчики, закриті та відкриті спортивні споруди;
• робочі місця на підприємствах, в установах та організаціях різної форми власності;
• офісні приміщення підприємств, установ, організацій, суб’єктів підприємницької діяльності, які користуються найманою робочою силою;
• заклади торгівлі закритого і відкритого типів, зокрема торгові ряди, кіоски, ринки, ярмарки, оптові та дрібнооптові бази, магазини;
• об’єкти громадського харчування: ресторани, бари, паби, кафе;
• нічні клуби й дискотеки, заклади грально-розважальної сфери;
• органи державної влади та місцевого самоврядування.

У перелічених законах як громадські місця не згадуються вулиці міст. Але, приміром, присутні заклади освіти та медичні заклади. Тож якщо керуватися для визначення громадських місць у карантинному рішенні уряду законом про запобігання тютюнопалінню, то вийде, що підлітки не мають перебувати в школах та лікарнях без батьків. 

Водночас у 2011 році в журналі “Право і суспільство”, який видає Дніпровський гуманітарний університет, вийшла стаття щодо тлумачення поняття “громадське місце” та класифікації таких місць. Автор статті, крім згаданих вище законів, наводить інші законодавчі й нормативні акти, де згадуються громадські місця в контексті заборон. 

•  Ст. 178 КУпАП дає перелік місць, заборонених для розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв. Це – вулиці, закриті спортивні споруди, сквери, парки, всі види громадського транспорту (включно з транспортом міжнародного сполучення).
•  Ст. 316 Кримінального кодексу України забороняє публічне або незаконне вживання наркотичних засобів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян.
• Ст. 24 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму” до захищених місць зараховує: 1) житлові будинки і прибудинкові території; 2) лікувальні, санаторно-курортні заклади, будинки-інтернати, заклади освіти, культури; 3) готелі й гуртожитки; 4) розташовані в межах населених пунктів заклади громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інші будівлі й споруди, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парки, сквери, зони відпочинку, розташовані на території мікрорайонів, і групи житлових будинків.
• Пункт 1 Статуту патрульно-постової служби міліції визначає, що її діяльність ведеться на вулицях, площах, у парках, на транспортних магістралях, у портах, аеропортах та інших громадських місцях.

Перелік громадських місць наводиться також в Інструкції про єдиний облік злочинів. Так, згідно з графою 22 розділу 1 “Статистична картка на виявлений злочин”, громадським місцем є: вулиця, площа, парк, сквер, міський громадський транспорт, ринок, інші місця, а для транспортних підрозділів – потяг далекого прямування, літак, пароплав, приміській потяг, вокзал, станція, аеропорт, річний, морський порт, інші місця.

Юрист, експерт Центру політико-правових реформ Євген Крапивін також зауважує, що в українському законодавстві немає однозначного визначення терміна “громадські місця”.

“За правилами здорового глузду під ними (громадськими місцями. – Ред.) розуміють будь-які публічно доступні місця, де є скупчення людей, – парки, лісопарки, вулиці тощо. Тож на питання, де треба одягати захисну маску, можна лише відповісти: “Усюди не вдома”, бо хоча б з цього питання немає дискусії”, – пише експерт на своїй фейсбук-сторінці. 

Нагадаємо, що для запобігання поширенню коронавірусної хвороби уряд запровадив жорсткіші обмежувальні заходи, зокрема із 6 до 24 квітня заборонено: 

• перебування в громадських місцях без одягнутої маски, респіратора;
• переміщення групою більш ніж дві особи (окрім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років, батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, іншими особами відповідно до закону або повнолітніми родичами дитини);
• перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків або опікунів;
• відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон (крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності).

Як відомо, задля недопущення епідемії коронавірусної інфекції в Україні Кабінет Міністрів запровадив режим надзвичайної ситуації та карантин у всій країні до 24 квітня. Кабмін також ухвалив рішення щодо обмеження пасажирських перевезень на території України, а парламент запровадив покарання за порушення карантину.

Однак, як стверджують експерти, не всі рішення уряду відповідають Конституції, а деякі запропоновані урядом дії щодо посилення карантину, за їхніми словами, неможливо виконати.