Політичне рішення та небезпечний прецедент: експерти прокоментували звільнення Польщею архітектора Бутягіна, якого мали екстрадувати в Україну

Звільнення Польщею в межах обміну в’язнями російського архітектора Олександра Бутягіна, якого мали екстрадувати в Україну через звинувачення у незаконних розкопках в окупованому Криму, є політичним рішенням, яке має ознаки порушення міжнародного права та заохочує державу-агресора Росію.

Таки думки висловили правозахисники та громадські діячі, коментуючи міжнародний обмін в’язнями за формулою “5 на 5”, який відбувся 28 квітня на польсько-білоруському кордоні. 

Олександр Бутягін під час передачі Білорусі. Джерело: БЕЛТА

В першу чергу вони звернули увагу на те, що до переговорів про обмін, ймовірно, була залучена Росія, а для України це рішення стало несподіванкою. Останнє випливає із заяви речника Міністерства закордонних справ України Георгія Тихого, який зазначив, що Україна “з прикрістю дізналася про те, що всупереч попередньому рішенню польського суду громадянина Росії, обґрунтовано підозрюваного у вчиненні злочинів на території України, зокрема у вивезенні культурних цінностей із Криму, так і не було екстрадовано до України”.

Зокрема, свою думку щодо цього висловили журналіст і правозахисник Антон Наумлюк, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, юрист, експерт Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Андрій Яковлєв, пише ZMINA.

“Подія стала результатом складних дипломатичних зусиль і переговорів за участю спецслужб щонайменше кількох держав – Польщі, Молдови, Білорусі, США, Румунії. Не сумніваюся, напряму до цього процесу була залучена й Росія. Водночас мені невідомо, чи брала участь у цих переговорах українська сторона бодай на якомусь етапі”, – написав політик.

Він також звернув увагу на заяву 

Чубаров наголосив, що щиро радіє за польського журналіста Анджея Почобута, білоруських громадських активістів і правозахисників, які отримали свободу в результаті цього обміну. 

Водночас політик відзначив, що його “гнітить усвідомлення того, що замість жорсткого застосування всіх інструментів міжнародного тиску задля припинення війни, яка щодня приносить невимовні страждання мільйонам українців, світова практика дедалі частіше адаптується до правил, нав’язаних агресором”.

Також Чубаров нагадав про кримських політв’язнів:

“Сьогодні їхня кількість перевищує 350 осіб, і понад половина з них — кримські татари… Зі своїми співрозмовниками обговорював різні можливі шляхи звільнення цих людей (…) Однак у жодному з запропонованих мною підходів не йшлося про торг, який, як демонструє сьогоднішній обмін, передбачає наявність “активу”, що становить інтерес для російських спецслужб”.

Своєю чергою, правова експертка та аналітикиня ГС “Товариство Рафаеля Лемкіна” Дарина Підгорна зауважила, що держава дійсно має право відмовитися від екстрадиції на користь обміну, якщо вважає це вигіднішим для своїх державних інтересів, але право на відмову не є безумовним: 

“Польща юридично була зобов’язана завершити розгляд запиту на екстрадицію й офіційно повідомити Україну про фінальне рішення. Ба більше, згода запитувача – тобто України – на відмову від своїх вимог мала бути предметом окремих дипломатичних переговорів. Судячи з реакції нашого МЗС, нічого з цього не відбулося”.

За словами експертки, це створює небезпечний прецедент: будь-яке екстрадиційне провадження теоретично може бути скасоване виконавчою владою через дипломатичний обмін – причому без жодного пояснення чи навіть елементарного інформування запитувача.

Журналіст і правозахисник Антон Наумлюк назвав “визволення та обміни, до яких ми вже звикли”, — процесом політичним, до якого підходити з юридичною оцінкою сенсу небагато.

“Інформації, як завжди за таких обмінів, мало, а сумнівів у справедливості — багато. Не зрозуміло, наскільки рішення віддати Бутягіна було погоджено з Україною. Український офіс генпрокурора, здається, це підтвердив: “Рішення щодо Бутягіна було прийнято в контексті міжнародних домовленостей, пов’язаних з обміном утримуваними особами”, — пише журналіст.

Також Наумлюк звернув увагу на те, що серед обміняних “здається, немає жодного українця”.

“Було б хоч частково справедливим, якщо вже звільнили Бутягіна, до якого є претензії в України через роботу в Криму, чекати на звільнення когось із кримських політв’язнів, тим більше, що серед них є кілька тяжкохворих у катастрофічному стані. Але ні, ми про це знали б”, — пише він.

На його переконання, судовий розгляд в Україні справи Бутягіна мав бути. Не лише через безумовне бажання справедливості українців та України, суверенітет якої Бутягін порушував своєю роботою в Мірмекеї, а й через те, що його справа могла б стати прецедентом, коли вперше юридичну судову оцінку отримала робота професійних археологів на окупованих територіях.

Зі свого боку, експерт Медійної ініціативи за права людини Андрій Яковлєв наголосив, що російського археолога не відпустили, а видали, і зараз існує незавершена екстрадиційна процедура. У Польщі Бутягін мав статус затриманого за запитом України. Не було інформації про те, що апеляція або міністр юстиції Польщі відхилили екстрадиційний запит. Яким чином Бутягін вийшов з екстрадиційної процедури, зараз невідомо, — зазначив юрист.

За його словами, є імовірність затримання Бутягіна в інших країнах Європи. Однак він, вочевидь, уникатиме таких візитів.

“Бутягін досі має статус підозрюваного у справі, яку веде Україна. Її можуть слухати заочно в Україні. Більше того, ми знаємо, що йому точно відомо про це провадження”, — сказав Яковлєв.

Затримання археолога та спроба його екстрадиції стане застереженням для інших росіян, вважає експерт. На його думку, відтепер археологи “навряд чи афішуватимуть те, чим займаються”. Або, можливо, відмовляться від своєї діяльності у Криму. Також вони будуть остерігатися відвідування країн Європи. 

Нагадаємо, що про видачу Білорусі археолога та історика Олександра Бутягіна, якого за рішенням польського суду мали екстрадувати до України, стало відомо 28 квітня. Росіянина обміняли на польсько-українському кордоні в межах обміну “5 на 5”. За результатами обміну до Польщі повернулися троє громадян. Серед них – один з лідерів польської національної меншини в Білорусі журналіст Анджей Почобут, засуджений режимом Лукашенка до восьми років позбавлення волі за обвинуваченням у нібито розпалюванні ненависті та через “заклики до санкцій”.

В Офісі генерального прокурора, коментуючи видачу Бутягіна, сказали, що українська сторона послідовно наполягала на його екстрадиції для притягнення до кримінальної відповідальності в Україні.

Під час розгляду запиту Польща надала належну оцінку матеріалам української сторони та визнала їх достатніми для вирішення питання про видачу особи Україні. Подальше рішення щодо Бутягіна ухвалили в контексті міжнародних домовленостей, пов’язаних з обміном утримуваними особами.

Також тут наголосили, що й надалі використовуватимуть всі національні та міжнародні механізми для притягнення росіянина до відповідальності за вчинення злочинів проти України та її культурної спадщини. Це відбуватиметься за процедурою заочного переслідування.

Читайте також: Обмін російського археолога Бутягіна замість екстрадиції: чи є порушення міжнародного права?