На Прикарпатті родини п’ятьох мобілізованих намагаються з’ясувати, як ті померли у штурмовому полку “Скеля”
У Івано-Франківській області родини п’ятьох чоловіків намагаються з’ясувати обставини їхніх смертей, що переважноі трапились усього за кілька тижнів від мобілізації.
Про це розповідає тамтешня філія “Суспільного”.
Колаж “Суспільне”Журналісти поспілкувались з родинами Василя Войчука, Василя Цюрко, Ярослава Мокрія, Петра Данильціва та Віталія Карата. Усі вони померли у березні поточного року після того, як потрапили до 425 окремого штурмового полку “Скеля”.
Офіційно причинами смертей вказували, наприклад, гостру серцево-судинну недостатність, хронічну обструктивну хворобу легенів чи атеросклеротичний кардіосклероз, але рідні не вірять у це. Так, сестра військовослужбовця Цюрко Тетяна Стефанюк та брат бійця Войчука Володимир розповіли, що побачили чимало травм на тілах.
“Є побиття ніг, дуже пошкоджене обличчя і забійні рани по всьому тілу. Тіло у жахливому стані: побите, закатоване, замордоване”, – цитують журналісти Тетяну.
“Привезли його побитого. Я побачив, що череп зміщений в сторону від удару справа наліво. І шия синя була”, – наводять слова брата Володимира.
Причинами сумнівів родини також стали деякі моменти в історіях, як-от родина Василя Цюрко надсилала йому речі на Дніпропетровщину, але невідомий, в якого опинився телефон з пакунка, сказав їм, що чоловік у карцері. Згодом з’ясувалось, що у цей час Цюрко вже був мертвий.
“Як вони передавали посилку 8 березня, якщо брат вже був мертвий, а вони сказали, що йому ще два дні в карцері сидіти?”, – запитує Тетяна.
Скаржаться рідні загиблих й на погано проведену військово-лікарську комісію, наприклад, загиблий 53-річний Ярослав Мокрій опинився у штурмовому полку, хоч багато років хворів на туберкульоз та навіть мав у певний час групу інвалідності. Водночас слід зауважити, що порядок проходження ВЛК визначає положення, до якого за час повномасштабної війни вносили зміни, як-от дозволили визнавати придатними з низкою хвороб.
Журналісти звернулись за коментарями щодо випадків з Прикарпаття до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Командування медичних сил ЗСУ та керівництва 425 штурмового полку.
Ілюстраційне зображення. Фото: фейсбук-сторінка ОШБ “Скеля”У Омбудсмана розповіли, що знають про дві з п’яти історій, а загалом щодо “Скелі” отримали до квітня 2026 року щонайменше 58 звернень. Через це туди скерували перевірку та мають провести закрите засідання з керівництвом полку та представниками Генштабу.
Командування медичних сил ЗСУ відмовилося надати деталі обставин та причин смертей, але додали, що в період, коли ті трапились, в країні, а відтак і у війську, був високий рівень захворюваності на ГРВІ.
У “Скелі” підтвердили, що п’ятеро чоловіків несли службу у них, але щодо причин та обставин смертей відповідати відмовилися, пославшись на Конституцію, лікарську таємницю та інформацію з обмеженим доступом.
Рідні померлих звертались до правоохоронців, тож, наприклад, смерть Цюрка розслідують як вбивство, але робили так не усі. До прикладу, брат Войчука поховав його у селі Петрівців без звернень до слідчих.
Нагадаємо, що торік у Львові помер волонтер Максим Музичко, який після мобілізації провів понад два тижні в реанімації.
Рідні підозрюють, що перелом черепа та інші травми той отримав через побиття, але в ТЦК та СП це спростовують. У центрі переконують, що чоловік випав з автівки дорогою на полігон, а поліція, повідомляючи про випадок, одночасно описала це як “випав” та “вистрибнув”.
У підсумку справу про смерть Музичко відкрили за статтею “необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження”.
За час, поки триває повномасштабне російське вторгнення, у медіа з’явилося чимало новин про порушення прав громадян у ТЦК та СП. Йдеться про силові затримання, побиття та смерті, причини яких часом суперечать заявам керівництва центрів. Численні порушення в роботі центрів знайшла спеціальна парламентська комісія, результати роботи якої представили торік.
Аналіз показує, що об’єктивне висвітлення теми мобілізації в медіа в підсумку призводить до звинувачень у підігруванні Росії та участі в російських ІПСО, тож журналісти передруковують офіційні повідомлення. Це так само створює простір для поширення чуток та брехні, кажуть дослідники.
