Місцеве самоврядування відіграватиме важливу роль у подоланні наслідків війни – експерти

Правосуддя перехідного періоду надзвичайно актуальне для України як в умовах війни, так і після її завершення – у період відновлення України.

Про це під час конференції “Роль правосуддя перехідного періоду в Україні: національний та місцевий виміри”, у якому взяли участь 60 державних службовців і представників громадських та міжнародних організацій, наголосила голова Національного агентства з питань державної служби (НАДС) Наталія Алюшина, повідомляє Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ). 

Наталія Алюшина

Вона пояснила, що впровадження практик та інструментів правосуддя перехідного періоду сприятиме відновленню порушених прав, покаранню винних у злочинах та досягненню стійкого миру в Україні.

“Вже зараз ми маємо готувати публічних службовців національного та місцевого рівнів, готових до післявоєнного відновлення країни. Важлива передумова – розуміння ними значення правосуддя перехідного періоду у цьому процесі. Це передбачено, зокрема, й Стратегією деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території”, – сказала вона.

Перехідне правосуддя – складник всесвітньо відомої політико-правової концепції transitional justice. Цю концепцію використовують у кожній державі, яка переходить зі стану конфлікту та окупації до стану миру. Вона передбачає комплекс заходів подолання наслідків війни та окупації і встановлює запобіжники, які унеможливлять повторення конфліктів.

Концепція передбачає чотири головні складники:

• кримінальне судочинство – покарання винних за найтяжчі злочини;
• констатацію істини – документування порушення прав людини;
• відшкодування збитків жертвам, відновлення порушених прав постраждалих під час війни;
• інституційні реформи судової та правоохоронної системи, сектору безпеки, а також перевірка держслужбовців на співпрацю з бойовиками.

Експертка аналітичного департаменту УГСПЛ Олена Семьоркіна під час заходу розглянула роль органів місцевого самоврядування через чотири складники перехідного правосуддя:

• Покарання винних: моніторинг ситуації в громадах, фіксація порушень та передача даних органам досудового розслідування, допомога у верифікації доказів.
• Репарації: облік жертв війни, документування збитків та шкоди, забезпечення гарантій жертвам війни (реабілітація, відновлення порушених прав).
• Право на правду та меморіалізація: документування подій війни на рівні громад, проведення дискусій та досліджень для вшанування пам’яті жертв війни, створення освітніх, культурних, наукових та мистецьких продуктів.
• Гарантії неповторення: сприяння процесам очищення влади, процеси люстрації (за прикладом країн Центральної та Східної Європи), перевірки благонадійності (за практиками роботи агенцій ООН).

Читайте також: 68% українців підтримують люстрацію як один з інструментів відновлення справедливості – соцопитування

Говорячи про покарання винних, Олена Семьоркіна підкреслила, що хоча це переважно завдання правоохоронних органів, органи місцевого самоврядування відіграють незамінну роль у моніторингу порушень на місцях. Вона переконана, що саме вони також можуть першими фіксувати факти злочинів, збирати попередні дані та передавати їх органам досудового розслідування. Особливо важливим, за її словами, був би внесок “органів місцевого самоврядування в екзилі” – тих, які були змушені релокуватися через тимчасову окупацію, але продовжують свою роботу з мешканцями громад та можуть допомагати у верифікації доказів воєнних злочинів.

Олена Семьоркіна

Правозахисниця вважає, що для ефективної роботи органам місцевого самоврядування необхідно заповнити численні вакансії, що виникли через війну та навчити персонал новим компетенціям, необхідним у роботі з постраждалими. 

Олена Семьоркіна також підкреслила, що місцеві жителі можуть стати не просто отримувачами послуг, а й активними помічниками місцевих рад. Цього можна досягти як через інструменти громадської участі, так і через створення нових форматів співпраці, наприклад, розширення сфер послуг, які можуть надаватися неурядовими організаціями та бізнесом на конкурсній основі.

Аналітикиня УГСПЛ Владлена Падун пояснила, що документування міжнародних злочинів виконує одразу кілька важливих функцій та є базою для всіх чотирьох складників перехідного правосуддя. За її словами, це збір доказів для майбутніх судових процесів, які дозволять притягнути винних до відповідальності.

Крім того, документування є основою для захисту прав жертв, забезпечення їм репарацій та реабілітації, відновлення їхнього почуття справедливості. Воно також відіграє превентивну роль, допомагаючи запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому. Також документування сприяє збереженню історичної пам’яті та формуванню суспільного усвідомлення трагічних подій війни.

Вона зазначила, що зібрані матеріали документування можуть бути використані в:

• Міжнародному кримінальному суді (МКС)
• Спеціальних трибуналах
• Національних судах (із застосуванням принципу універсальної юрисдикції)
• Європейському суді з прав людини та у цивільних судових справах.

Читайте також: Від Гітлера до Путіна: роль національної пам’яті як альтернативний шлях у відновленні справедливості

Як відомо, готуючись до звільнення своїх територій, Україна розбудовує кадровий резерв. 2023 року Представництво Президента України в АРК спільно з Національним агентством з питань державної служби та Мінреінтеграції ініціювало експериментальний проєкт із формування резерву працівників для деокупованих територій. Для учасників резерву також створюються освітні можливості.

Станом на 9 квітня 2025 року, за даними НАДС, до кадрового резерву для деокупованих територій записалося 3 250 громадян. З них 3 044 зараховано до Резерву відновлення.

У агентстві вказують, що вони створюють спільноту тих, хто “готовий працювати на державній службі на деокупованих територіях, відновлювати державні інституції, запускати сервіси, підтримувати громади”.

До резерву публічних службовців для Криму можуть записатися всі охочі. Раніше голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров оприлюднив детальний алгоритм дій для громадян, які бажають зареєструватися до резерву фахівців для роботи на деокупованих територіях.

Напередодні коаліція також презентувала аналітичну записку “Якими можуть бути підходи щодо документів, виданих в окупації?”. Цей документ є першою спробою окреслити перелік ключових “документів”, які видані в окупації й інформація з яких може бути використана державними органами України у визначеному порядку задля мінімізації негативних наслідків окупації для значної частини населення України, що проживає на тимчасово окупованих територіях.

Цей документ містить пропозиції підходів, зокрема щодо: 

• актів цивільного стану – факти народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу;
• освітніх “документів”;
• російських паспортів;
• медичних “документів”;
• судових рішень, ухвалених в окупації;
• правочинів щодо майна та документів, що посвідчують право власності на нього;
• підходів щодо стажу на ТОТ та пенсій.