Майже половина українців не мають землі у власності
Майже половина українців (48%) не мають жодної землі у власності.
Про це свідчить дослідження, проведене Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва спільно з Центром Разумкова.
Фото: Arkadiusz Ziołek / East NewsОпитування 2020 респондентів віком від 18 років проводили в усіх регіонах України, за винятком окупованих Криму і частин територій Донецької та Луганської областей, навесні поточного року.
Більшість українців, що володіють землею, стверджують, що роблять це в різних формах: 24% мають офіційно оформлену присадибну ділянку (город), 16% – і земельний пай, і присадибну ділянку, а 7% мають земельний пай (паї). Ще 5% кажуть, що вони мають землю у власності, але поки вона належно не оформлена (перебуває в процесі оформлення).
Найбільше людей, які не мають жодної землі у власності, живе на Сході (56%) та Півдні України (51%). Соціологи зазначають, що саме в цих регіонах мешканці частіше, у порівнянні з іншими, принципово виступали проти ринку землі під час минулих опитувань. На сході не вважають землю об’єктом купівлі-продажу 42% мешканців, на півдні – 45%, у центрі – 39%, а на заході – 26%.
Власників землі більше в селах (77%) і менше в селищах міського типу (56%) та містах (39%). Більшість із них вирощує на землі продукти для потреб власної сім’ї (62%) або на продаж (5%). Ще 27% здають землю в оренду офіційно (наявні всі відповідні документи), а 10% – неофіційно (усна угода). І лише 7% відсотків українців вказали, що земля пустує і не обробляється.
Містяни, які володіють землею, частіше зазначають, що використовують землю для вирощування продуктів задля власних потреб. Натомість мешканці сіл дещо рідше використовують свої земельні ділянки з цією метою, натомість частіше здають їх в оренду.
Феномен, коли земля не обробляється, більш характерний для Західного регіону і найменш – для півдня: серед тих, хто володіє землею, варіант “земля пустує, не обробляється” обрали 12% на Заході, 7% на Сході, 5% у Центрі й лише 1% на Півдні України, зазначають дослідники.
Загалом 53% українців підтримують ідею ринку землі в тому чи іншому вигляді, а 37% дотримуються думки, що земля в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу. Водночас думки прихильників ринку неодностайні в тому, яким має бути цей ринок. Так, лише 5% вважають, що земля має бути у вільному продажу, без будь-яких обмежень.
Решта підтримує купівлю-продаж землі за певних умов:
- 27% українців вважають, що землю продавати можна, але не іноземцям;
- 12% зазначили, що землю можна продавати, якщо є обмеження на величину площі, якою може володіти одна людина чи господарство;
- 10% підтримують ринок, якщо є законодавчо закріплена мінімальна ціна, нижче за яку земля продаватися-купуватися не може.
Серед тих, хто не має землі у власності, противників ринку землі дещо більше (41%), ніж серед громадян, які володіють землею (34%).
61% українців вважає, що людина, яка має у власності землю, повинна мати право її продати. Водночас частка тих, хто визнає таке право, зростає (у 2019 році таких було 50%). Майже чверть українців (23%) не погоджується, що громадянин повинен мати право продати свою землю.
61% людей сказав, що не збирається нічого робити у зв’язку з відкриттям ринку землі. Бажання скористатися новими можливостями висловили 11% громадян: 5% хотіли б продати землю, яку вони мають, 6% хотіли б докупити ще землі.
Наміри тих, хто вже сьогодні має землю у власності, та тих, хто її не має, як зазначають дослідники, дещо відрізняються. Серед власників землі близько 15% бажали б скористатися можливостями ринку землі та купити чи продати земельну ділянку. Натомість таких лише 6% серед тих, хто землі сьогодні немає. Ті ж власники землі, які сьогодні здають свої земельні ділянки в оренду, здебільшого воліли б лишити землю в того самого орендаря.
“Попри політизованість та публічну міфологізацію цього питання відкриття ринку земель матиме реальні відчутні наслідки для близько 10–15% громадян”, – підсумовують експерти.
У травні поточного року парламент дозволив проводити електронні земельні аукціони. Річ у тім, що мораторій на продаж землі, який зняли в березні 2020-го, стосувався розпайованих земель, а не ділянок для ведення господарства, які громадяни могли продавати вільно. Рішення щодо аукціонів стосується реалізації прав на землю державної та комунальної власності.
Нагадаємо, що за даними Держгеокадастру, за 19 років, поки існував мораторій, померли близько 1,5 млн осіб, які так і не змогли продати свої сільгоспземлі. Право власності належить до прав людини, яке захищено статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
