Київська друкарня не віддала надруковані матеріали для акції активістів проти ухваленого закону, який позбавляє незалежності НАБУ і САП
Київська компанія 24Print відмовилася віддавати громадським активістам надруковані плакати на акцію протесту проти ухваленого закону № 12414, який позбавляє незалежності НАБУ і САП.
Про це повідомила керівниця ГО “Межа” Мартина Богуславець у коментарі виданню ZMINA.
Скриншот листування з поліграфією 24Print. Джерело: Мартина Богуславець“Щойно в Києві друкарня 24Print відмовила нам надрукувати оплачені плакати на акцію, бо на них фото Зеленського. Памʼятаю, так було у 2013-му. А може нам хтось офіційно вже сказати, чи ми вже там?” – прокоментувала Мартина Богуславець.
Поліграфії в Києві вже не вперше відмовляються друкувати або віддавати надруковані плакати для акцій громадських активістів. Так, у 2018 році 24Print відмовилася друкувати плакати правозахисників, які вони готували до акції “Досить сидіти” на підтримку політв’язня Олега Сенцова, який оголосив голодування.
Також київська типографія sborka.ua, яка спочатку відмовилася друкувати банери на підтримку політв’язнів, безкоштовно надрукувала дві розтяжки із закликами звільнити Сенцова, Балуха та інших.
Ще одна столична типографія “Домінанта Прінт” відмовилася надрукувати прапор для ЛГБТ-військових. За словами працівників, у компанії є “внутрішнє правило”, встановлене власниками та керівниками, – не друкувати продукцію з ЛГБТ-символікою.
Нагадаємо, посилення ролі генерального прокурора, яке передбачає ухвалений за основу Верховною Радою законопроєкт № 12414, суперечить антикорупційній політиці України, яку реалізовували після Революції гідності.
Для ухвалення змін парламентарі суттєво розширили зміст проєкту до голосування. Відповідну правку запропонував депутат Максим Бужанський від президентської партії “Слуга народу”. Правники кажуть, що це порушення чинної процедури та регламенту.
У “Лабораторії законодавчих ініціатив” звернули увагу, що правки внесли до законопроєкту, який мав покращити реакцію держави на заяви про зникнення безвісти та надати родичам зниклих доступ до ефективної правничої допомоги під час воєнного стану. У першому варіанті документ лише пропонував полегшити порядок визначення місця досудового розслідування.
Після внесення правок законопроєкт передбачив, щоб генпрокурор міг:
- передоручати повноваження прокурора САП іншим прокурорам;
- вимагати матеріали будь-яких справ і передоручати їх іншим прокурорам;
- надавати НАБУ письмові вказівки, обовʼязкові до виконання;
- передоручати кримінальні провадження НАБУ іншим органам досудового розслідування.
Правники пояснюють, що зміни суперечать законотворчості останніх десяти років, бо за цей час керівнику САП надали високий рівень гарантій процесуальної незалежності, а САП як спеціалізованій прокуратурі – інституційної незалежності.
Окрім цього, на відміну від прокурорів Офісу генерального прокурора прокурори САП пройшли ретельні відбори із залученням міжнародних партнерів, а керівника САП обрали на конкурсі.
До ухвалення законопроєкту провадження, підслідні НАБУ, не могли передавати, наприклад, ДБР чи поліції, що й було запорукою незалежності органу. Якщо підтриманий Радою документ набуде чинності, то цей запобіжник зникне, пояснюють аналітики.
Зачеплять зміни також можливості заявляти клопотання про закриття провадження. Нині якщо таке рішення ухвалив прокурор, то це не підстава перестати вести слідство. Ухвалений законопроєкт дозволить підозрюваним посадовцям категорії А, наприклад депутату чи судді, самим просити закрити справу.
Ще однією зміною стало полегшення порядку переведення поза конкурсом з прокуратури нижчого рівня до Офісу генерального прокурора на період воєнного стану. Працевлаштовувати в такий спосіб можна навіть людей з-поза системи прокуратури. Аналітики припускають, що це потрібно для переведення прокурорів з окружних та обласних прокуратур, бо для аудиту проваджень НАБУ треба багато ресурсів.
Нагадаємо, що протидія корупції була одним з найнебезпечніших видів активізму в Україні ще до початку повномасштабного російського вторгнення.
Понад половину українців вважають цю проблему однією з найголовніших у країні, але боротьбу з розкраданнями та зловживаннями називають одним з того, що втілювати вдається погано.
