За минулий рік зафіксували понад сотню переслідувань активістів

Дата: 28 Січня 2021
A+ A- Підписатися

У 2020 році правозахисники зафіксували 101 випадок нападів і переслідувань громадських активістів в Україні. Найнебезпечнішими видами активізму виявилися протидія корупції, захист прав ЛГБТІК-людей та захист довкілля. 

Про це свідчать дані річної доповіді про переслідування громадських активістів та правозахисників у 2020 році, яку підготував Центр прав людини ZMINA.

Фото: ZMINA

Найпоширенішими способами тиску були залякування (22), фізичні напади (21) та знищення чи пошкодження майна (18). Водночас лише в чотирьох випадках фізичних нападів імовірні нападники вже отримали підозру. Регіонами-лідерами за кількістю інцидентів залишаються Київ (44) та Одеська область (10). Слідом за ними йдуть Київська, Дніпропетровська області (по вісім) та Харківщина (шість).

Незважаючи на карантинні обмеження по всій країні, як наголошують автори доповіді, у 2020 році випадків переслідувань менше не стало. Ба більше, у цей період дослідники зафіксували зловживання спробами притягти активістів до адміністративної відповідальності за проведення мирних зібрань, утім більшість цих протоколів суди скасували. 

Активістів також часто юридично переслідують і розгортають проти них дискредитаційні кампанії: у 2020 році таких випадків сталося десять і дев’ять відповідно. Так, у лютому минулого року поліція за позовом нардепа Андрія Деркача розпочала провадження про нібито розкрадання міжнародної технічної допомоги на суму 149 мільйонів доларів за участю Центру протидії корупції (ЦПК) та пацієнтської організації “100% життя”.

У квітні 2020 року паралельно розгорнули дискредитаційну кампанію на різних медіаплатформах, у якій голову ЦПК Віталія Шабуніна та голову координаційної ради БО “100% Життя” Дмитра Шерембея звинуватили в “присвоєнні” коштів. Однак доказів цього в матеріалах ЗМІ не було. 

“Ми втягнуті у 12 судових процесів та чотири кримінальні справи за фейковими обвинуваченнями. Але все це лише марна спроба загальмувати роботу нашої організації та заткнути нам рота. Наразі ми маємо повноцінний план війни та виграємо всі суди ніщо та ніхто не здатні нас зупинити!” – заявив Шерембей.

Один з випадків тиску на активістів, які захищають права ЛГБТІК-людей, стався у вересні минулого року в Одесі. Там прибічники праворадикальної організації “Традиція і порядок” декілька разів заклеювали агітаційними плакатами вхід до ком’юніті-центру Queer home Odesa, забивали сірниками та заливали клеєм замкову щілину дверей тощо. Ця серія інцидентів продовжилась і в жовтні 2020 року.

В організації вважають це спробою залякати активістів. Керівниця центру Анна Леонова каже, що кілька разів зверталася до одеських правоохоронців з відповідними заявами, але ті не починали кримінальних проваджень і не складали протоколів про адміністративне правопорушення. 

Прибічники праворадикальної організації “Традиція і порядок” декілька разів заклеювали агітаційними плакатами вхід до ком’юніті-центру Queer home Odesa, забивали сірниками та заливали клеєм замкову щілину дверей. Фото: Гей Альянс Україна

“Я вважаю 2020 рік переломним у негативному сенсі. Переслідування ЛГБТ-активістів минулого року набуло масового характеру по всій країні, особливо щодо молодих активістів. В Одесі їх переслідують через декілька причин. По-перше, через посилення угруповання “Традиція і порядок”, чия так звана діяльність є лише рекламою себе на тлі нападів на громадян, сексуальна орієнтація яких відрізняється від більшості. По-друге, минулого року гомофобні угруповання почали активно залучати підлітків, яких не карають за хуліганство та напади. Крім того, поліція демонструє повне небажання працювати зі злочинами ненависті через сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність”, – розповіла Леонова.

Серед найнебезпечніших видів громадської діяльності залишається захист довкілля. Так, у грудні минулого року невідомі двічі підпалили сінник на стайні “Щербаті Цуглі” в селі Прибірськ на Київщині, де група ентузіастів намагається відновити майже зниклу породу поліських коней. Постраждалий екоактивіст Юрій Ягусевич, який є власником стайні й розводить цих коней, підпали пов’язує зі своїм публічним дописом, у якому звернув увагу на роботу важкої техніки на березі річки Тетерів у Прибірську. За словами активіста, пізніше, після публікації, йому стали передавати “через людей” усні погрози від ініціатора проведення робіт. 

Юрій Ягусевич вважає, що через бездіяльність поліції і відмову починати провадження після першого підпалу зловмисники вирішили, що й нова атака зійде їм з рук. “Поліція є монополістом у сфері охорони права, тобто ще радянські тоталітарні закони не дають повноцінної змоги для самозахисту, починаючи від заборони на збройний самозахист і закінчуючи неможливістю самостійно зібрати матеріали та докази для суду, які він просто не прийме від приватної особи чи детективного агентства. Ми повністю у владі системи, яка не працює”, – переконаний активіст.

Юрій Ягусевич. Фото з фейсбук-сторінки активіста

Правозахисники також нагадали про 12 законопроєктів, які були зареєстровані у Верховній Раді протягом 2020 року й ухвалення яких загрожуватиме свободі асоціацій і мирних зібрань, спровокує дискримінацію правозахисників і громадських активістів та поширення гомофобних ідей. До того ж, за словами правової аналітикині ZMINA Олени Виноградової, кожен із законопроєктів може стати кричущим порушенням міжнародних стандартів у сфері прав людини і зобов’язань, які Україна взяла на себе перед міжнародною спільнотою.

“Щонайменше третина вказаних проєктів – це калька чи запозичення ідей нашого північного сусіда, країни-агресора, яка заповнює не тільки інформаційний простір України своєю пропагандою, а й намагається просунути свої отруйні ідеї до нашого законодавства. Тому надзвичайно важливо говорити про такі законопроєкти, щоб суспільство розуміло їхню небезпеку й усвідомлювало наслідки їхнього ухвалення”, – додала Виноградова.

Нагадаємо, що минулого року у світі вбили понад три сотні правозахисників, які працювали з темами захисту довкілля, свободи слова, прав ЛГБТ-людей та права корінних народів на землю. Більша частина з них заявляла про погрози перед смертю. Лідерами серед країн, де вбили найбільше активістів, стали Колумбія (103 вбивства), Філіппіни (43), Гондурас (31), Бразилія (23), Мексика (23) та Гватемала (15).

Україна не є винятком у світі, а тому правозахисники та громадські активісти також зазнають тут утиску від своїх опонентів. Однак розслідування цих справ досі залишається незадовільним, а жертви нападів зазвичай не знають, як діяти в таких випадках.

ZMINA докладно розповідала також про те, як переслідували активістів в Україні у 2019 році. 

Доповідь доступна українською

Фотографія обкладинки: Ґрати 

 
Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter