Друком вийшла книга з історіями родин, у яких дізналися про невиліковний діагноз

В Україні вийшла друком книга з історіями родин, які стикаються з важкою хворобою, невиліковним діагнозом або реанімацією, та порадами, як жити після цього. 

Презентація видання відбулась у Києві. 

Авторкою “Зовсім не страшної книги” є Анастасія Леухіна, яка пережила чотири випадки смерті у своїй сім’ї, а її мати останні 15 років потребує паліативної допомоги. Вона також відома тим, що координована нею кампанія #пуститевреанимацию зробила вільним доступ відвідувачів до відділень інтенсивної терапії по всій країні.

У книзі окрім порад лікарів і психологів зібрали також кілька десятків історій з життя.

“Колись лікар сказав, що жити мені залишилося два місяці. Я сказав лікарю, що не йому вирішувати, скільки мені жити, але про всяк випадок дав собі рік і розпланував своє життя на 365 днів. Я проживав кожен день, як маленьке життя. З того часу минуло 20 років. Але не потрібно чекати на смертельний діагноз, щоб змінити своє життя. Час – це ресурс, і як ви їм розпорядитеся, залежить від вас”, – розповідає Дмитро Шерембей, голова БО “100% Життя”, який живе з ВІЛ 20 років.

За словами творців книги, вона розрахована насамперед на людей з важкими діагнозами і їхні сім’ї. Також видання буде корисним медикам, які щодня працюють зі складними випадками, адже авторка порушила й такі теми, як право пацієнта знати свій діагноз і робити самостійний вибір щодо лікування, якість життя між моментом встановлення невиліковного діагнозу і смертю, та дає поради з догляду і підтримки паліативних пацієнтів і їхніх рідних.

“Часто, почувши погані новини про чиїсь здоров’я чи смерть, люди не знають, як себе поводити, і просто кажуть ”Тримайтеся!”. А ти відчуваєш у цьому дистанціювання і формальну ввічливість, бо триматися в таких ситуаціях майже нема за що”, – каже Леухіна. 

Завдяки внескам благодійників частину накладу “Зовсім не страшної книги” надрукували спеціально для лікарень і хоспісів. Заклади зможуть отримати її безкоштовно, написавши заявку на сайті проєкту. Там її можна також придбати. 

Нагадаємо, що цього року Конституційний суд у Німеччині дозволив тяжкохворим людям робити евтаназію. Судді дійшли висновку, що право на смерть за власним бажанням належить до особистих прав людини й охоплює свободу вчинити самогубство або вдатися до допомоги третьої сторони для цього. В сусідній Бельгії евтаназію легалізували для дорослих у 2002 році, а 2014-го можливість добровільно піти з життя стала доступна й для дітей. У вересні минулого року цю процедуру в країні вперше провели 17-річному хлопцю. 

Окрім Бельгії, евтаназію легалізовано в Нідерландах, Люксембурзі, Колумбії, Швейцарії, Японії, Канаді та деяких штатах США. Легалізували евтаназію також у другому за чисельністю населення в Австралії штаті Вікторія. 

Наприкінці минулого року евтаназію зробили відомій паралімпійській спортсменці Маріці Верворт. Жінка не приховувала свого бажання піти з життя, адже ще у віці 14 років їй діагностували руховий параліч рук і ніг, причиною якого став рідкісний порок шийних хребців. Незважаючи на це, Верворт почала займатися баскетболом на візках, а пізніше – тріатлоном.

Раніше ZMINA розповідала про те, наскільки доступна в Україні паліативна допомога.