До злочину депортації українських дітей причетна вся вертикаль російської влади – юристка ZMINA

Депортація та примусове переміщення дітей з тимчасово окупованих територій України – це сукупність заходів й правопорушень, які оточують депортацію. І причетні до цього не лише президент Росії Володимир Путін й уповноважена зі справ дитини Марія Львова-Бєлова, на арешт яких видав ордер Міжнародний кримінальний суд, а й інші представники уряду, як федерального, так і окремих регіонів.

Про це під час конференції до Міжнародного дня захисту дітей “UА: Війна. Недоспівана колискова” повідомила правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.

Правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк

За її словами, причетних до злочину депортації та, відповідно, геноциду українців набагато більше:

“Це й представники Держдуми, які залучені до цього процесу. Це представники уряду, як федерального, так і окремих регіонів, які найбільше сприяють передачі дітей, зокрема, наприклад, Московської області й Підмосков’я. Це також очільники окупаційних адміністрацій на окупованих територіях України, які сприяють цьому вивезенню і передачі дітей в російські сім’ї”.

Юристка також розповіла, що ці всі заходи були сплановані й вони розпочиналися відразу після окупації Криму й інших територій України. Тобто з 2014 року вводилися всі ці заходи. 

“До цих заходів, зокрема, належить освіта: заміна повністю української програми – російською; заміна навчальних матеріалів на російські замість українських; заборона навчання українською та обмежене вивчення її на окупованих територіях; заміна викладацького складу на лояльний до нової влади”, – наводить приклади Онисія.

Крім основної освіти, окупаційна влада й росіяни використовують й позашкільну, додаткову освіту, на якій проводять “разговори о важном”.

“Дітям розповідають про те, що Росія займається миротворчістю, про те, що вона рятує їх від нацистів і що українські території насправді завжди були російськими”, – каже правозахисниця.

Вона каже, що одним з найнебезпечніших заходів є мілітаризація українських дітей. Це й пропаганда служби в російській армії, це й табори перевиховання, де з дітьми спілкуються російські військові, які розповідають їм про свої подвиги на полі бою. Крім того, це розповсюдження мережі російських молодіжних мілітаризованих організацій, типу “Юнармії”, які приходять до старшокласників й агітують їх вступати до лав російських збройних сил.

“І особливо це небезпечно саме для тих старшокласників, які наближаються до 18-річного віку. Тому що це і про агітацію, і про примусову мобілізацію, як небезпеку на окупованих територіях”, – каже Синюк.

Наступний етап – компанія нав’язування російського громадянства і примусової паспортизації на окупованих територіях.

“Росія прийняла численні зміни до свого законодавства для того, щоб спростити цей процес”, – каже юристка.

Й знов таки, почався він у 2014 році, коли після окупації Криму Росія просто взяла й визнала всіх жителів Криму російськими громадянами.

Потім у 2019-му вони спростили процедуру отримання громадянства для мешканців окупованих районів Донецької та Луганської областей. А у 2022-му ця процедура була поширена також на дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування зі всіх на той момент окупованих територій України.

“Вже у квітні цього року був прийнятий ще один федеральний закон, згідно з яким неповнолітні іноземці мають право на здобуття російського громадянства, якщо їхні батьки, опікуни, усиновлювачі, мають російське громадянство. Крім того, на здобуття російського громадянства мають право ті діти, які були поміщені в організації для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в Росії”, – каже Онисія Синюк.

Щодо самої депортації. Це численні ситуації й численні сценарії того, як відбувається вивезення українських дітей на територію Росії. 

“Це і те саме таборування, де після зміни, яку обіцяли на три тижні, дітей просто не повертають. Це ціла кампанія так званої диспансеризації, тобто профлікування, після якого дітям прописують лікування на території Росії. І стандартна схема для так званого рятування дітей в межах евакуації, яка такою насправді не є. І в результаті після такого вивезення – це передача дітей в російські сім’ї”, – розповіла правозахисниця.

За її словами, саме весь цей комплекс дій в їхній сукупності й свідчить про умисел РФ передати наших дітей з однієї національної групи в іншу і знищити їх українську ідентичність, а це й становить злочин геноциду.

“Ці злочини тривалі, вони продовжуються, порушення продовжуються, індоктринація, яка потім завадить повертати цих дітей, також продовжується”, – наголошує Синюк.

Вона впевнена, що потрібен один механізм, який можна буде застосовувати за підтримки міжнародних партнерів, зокрема, щодо тиску на Росію. В першу чергу для того, щоб встановити кількість дітей, яких вивезли до Росії, ідентифікувати їх. Тому що без цього їх важко буде повернути.

Ще одним з дуже важливих аспектів, на який звернула увагу Онисія Синюк, є терміновість повернення: 

“Чим раніше ми зможемо повернути наших дітей, тим меншим буде вплив російської пропаганди. Адже дехто з дітей може опинитись під впливом тієї пропаганди й повірити у міфи про бандерівців й укронацистів”.

Тоді, зауважує правозахисниця, треба буде проводити реабілітацію цих дітей, інтеграцію їх назад в український простір. Дітям потрібно буде пояснювати, що відбулось насправді. І до цього процесу мають долучитись й батьки або опікуни чи піклувальники.

“Ці всі люди повинні бути свідомі того, як говорити з цими дітьми, як їм пояснювати, що саме відбулося. Що проти них був здійснений злочин, що їхні права були порушені. Тобто пояснювати, роз’яснювати. Освідчення – це завжди перший крок до розвінчання будь-якого міфу”, – каже Онисія Синюк.

Нагадаємо, за офіційними даними української влади, за рік війни Росія депортувала з України понад 19 тисяч дітей. З них 4390 вихованців спеціальних дитячих закладів – дітей-сиріт, напівсиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. За даними з відкритих джерел у РФ, росіяни вивезли 744 тисячі дітей. У Європарламенті вважають, що з 2014 року росіяни депортували до 300 тисяч українських дітей.

Деякі з тих, кого вдалося повернути до України, розповідають про знущання та погрози відправити до божевільні, про жахливі умови перебування в так званих “таборах”, про ідеологічне перевиховання та про те, що адміністрація та вихователі ставляться до них, як до тварин.

17 березня Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини при Путіні Марії Львової-Бєлової. У заяві суду йдеться, що їх підозрюють у воєнному злочині незаконної депортації дітей з України до Російської Федерації. Зараз до вивезення дітей доєднався й президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко, бо саме за його дорученням дітей з ТОТ вивозять “на оздоровлення” до РБ.

Коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

Такими злочинами вважають:

• невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• мародерство;
• примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортацію до Росії чи на окуповані нею території;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Раніше ZMINA оприлюднила перелік організацій, куди можна звернутися як по безоплатні, так і по платні психологічні консультації.