Щоб нас почули! Про які потреби жінок на карантині мовчить уряд
Ідея провести онлайн-опитування в межах кампанії “Жінки проти пандемії” лежала на поверхні. Попри те що міжнародна спільнота та українські правозахисниці били на сполох і говорили про збільшення навантаження хатньої праці на жінок, догляду за родиною, а також загалом про відкочування здобутків фемінізму, бракувало цифр, на які ми могли б спертися. Щонайменше для розуміння головних проблем та формування тенденцій у захисті прав, зокрема, жінок.
Адже Україну в найближчому майбутньому може чекати кілька хвиль карантину. І нам усім слід підготуватися до них – щоб не повторити помилок першого, який запроваджувався раптово, різко, без адекватної комунікації з боку уряду. Зокрема, про те, що потрібно подбати про фінансовий тил та розподіл обов’язків у родині, щоб хатня праця й дистанційне навчання не лягли мармуровою плитою на жінок, про відкриті гарячі лінії для тих, хто потребує психологічної допомоги, про альтернативні рішення надання соціальних послуг вразливим групам. Наприклад, безхатькам, людям із наркотичною залежністю, які перебувають на замісній терапії, жінкам, які потребують планового аборту, матерям, діти яких мають інвалідність, і втрата хоча б одного дня реабілітації позначається на подальшому розвитку і здоров’ї дитини.
Кількість і зміст відгуків нас вразили. За півтора тижня ми зібрали майже тисячу анкет від респонденток з різних регіонів України, з великих обласних центрів та маленьких містечок і сіл, від тих, хто має дітей, і тих, хто не має, жінок, які працюють у державних установах, та власниць бізнесу.
Очевидно, що карантин і сама пандемія у зв’язку з поширенням COVID-19 – це випробування для всіх жінок, незалежно від того, який у них фінансовий достаток, чи мають вони дітей, чи ні.
З огляду на опитування більшість із них об’єднує бажання виговоритися, і тут проявилася ще одна функція опитування – терапевтична. На це хочеться звернути особливу увагу. Ми зумисно ставили відкриті запитання, щоб кожна могла за бажання залишити свої розгорнуті відповіді. І ми були вражені – наскільки жінкам бракує, щоб їх почули: про їхню втому, про надмірні навантаження від домашньої роботи й загалом відповідальності за родину, про потрійний стрес від дистанційної роботи, онлайн-навчання та організації побуту.
Здавалося б, чоловіки чи партнери так само опинилися заручниками ситуації й змогли нарешті побачити той обсяг домашньої роботи. Однак здебільшого це ніяк не вплинуло на розподіл праці й зменшення навантаження на жінок, більше залучення чоловіків у виховання дитини чи загалом переоцінювання цінностей. Адже лише 6,3% опитаних жінок відповіли, що хатньої роботи стало менше, бо ті, хто проживають з ними, взяли частину обов’язків на себе.
Інша проблема – втрата жінками фінансової незалежності.
Постраждали фінансово жінки, які вели власний бізнес. Жінки, які втратили свій дохід чи частку доходу через закриття на карантин садочків, шкіл та інших освітньо-виховних закладів. Фінансово постраждали жінки, які вимушені були погодитися на гнучкий графік або й узагалі звільнитися через те, що їхній дохід у родині менший за дохід чоловіка, а комусь треба було піклуватися про родину.
Так, за даними опитування, 17% респонденток втратили роботу через карантин, 9% жінок вимушено зупинили свою підприємницьку діяльність, а 14% відзначають її скорочення та суттєве зменшення доходів. У 17% респонденток, які продовжують працювати за наймом, зменшилася заробітна плата.
Серйозним викликом для більшості жінок стала відсутність приватності, часу на свої інтереси, навіть базові потреби. Здебільшого про це кажуть матері, які мають дітей дошкільного віку (через втрату садочків, послуг няні або вимушену відмову від допомоги з догляду за дитиною бабусь), та мами школярів, адже майже весь час забирає онлайн-школа.
Згідно з нашим опитуванням, приблизно третина жінок стали більше витрачати часу на допомогу дітям з навчанням (31%) та на догляд за дітьми загалом (30%).
Для багатьох респонденток дистанційне навчання дітей є одним з найбільших викликів карантину. Лише в 3,7% опитаних діти вчаться самостійно. Натомість майже чверть опитаних назвали викликом організацію навчання дітей, для понад 20% респонденток викликом є пояснення дитині складного навчального матеріалу та мотивація її до навчання в умовах карантину.
Брак часу на себе, зокрема йдеться про можливість розвиватися, читати книжки чи навчатися на онлайн-курсах, відсутність змоги побути наодинці, призводив до погіршення стосунків матерів з дітьми. Наслідком емоційної напруги стали збільшення конфліктів, зриви, жінки скаржилися, що почали кричати на дітей, хоча раніше майже ніколи цього не робили, підвищився рівень тривожності тощо.
Звернімося знову до цифр. Понад чверть опитаних зазначили, що робота з дому забирає більше часу, ніж на робочому місці (28%). Зростання кількості сварок з дітьми відзначили 15% респонденток, а з чоловіком чи партнером / партнеркою – 11%.
Для 6% опитаних карантин призвів до зростання часу на догляд за близькими літнього віку.
Під час карантину жінки найчастіше відчувають роздратування (його вказали 26,8% респонденток), тривогу (18,6%), втому (12,1%), комфорт (10,5%) та самотність (9,6%). Про полегшення життя через карантин повідомили лише 5,7%.
Водночас в анкеті ми питали, чи мали жінки позитивні моменти під час карантину. І не менш цікаво було побачити, що попри вищезгадані проблеми респондентки ділилися теплими історіями про покращені стосунки з чоловіком / партнером, час на спілкування з дітьми й загалом з родиною, час на особистісний розвиток і можливість виспатися.
Загалом серед викликів карантину називають ревізію власних цінностей, пріоритетів, перевірку стосунків на міцність і можливість зберегти себе.
Очевидно, усі ці питання ще потребують поглибленого вивчення.
Але точно це ті вже озвучені потреби, які має враховувати держава під час розроблення антикризових програм на підтримку населення. Адже мова зовсім не про 1 тисячу гривень разової фінансової допомоги чи скасування на кілька місяців ЄСВ для підприємиць.
А насамперед – про забезпечення якісних соціальних послуг (коло дуже широке), психологічну підтримку та правдиву зрозумілу інформацію про наявну ситуацію. А також про якісну організацію дистанційного навчання, яке б рівною мірою задовольняло всіх учасників освітнього процесу: коли б у вчителів була можливість нормально вчити, у школярів – навчатися, а в батьків – не розриватися в спробах реалізувати все це самотужки.
І найголовніше – про те, щоб не знецінювати досвіду жінок, не поширювати стереотипних моделей на кшталт “жінка дезінфікує щодня оселю” – “чоловік має час повчитися” (як це необачно зробило МОЗ у телеграм-каналі), не спекулювати поняттями “жертовності” та “жіночою мудрістю”, а відповідально ставитися до впровадження принципів ґендерної рівності на всіх рівнях.
Опитування “Жінки в умовах пандемії та їхні потреби” проведене громадською організацією “Центр прав людини ZMINA” з 13 до 24 квітня 2020 року включно методом онлайн-анкетування за принципом самовідбору учасниць. Усього опитано 976 жінок віком від 18 років, які живуть в Україні.
Методологія не передбачала пропорційного представлення думки різних категорій респонденток відносно всієї сукупності жінок в Україні, але дослідження дозволяє сформувати гіпотези про стан і потреби жінок під час пандемії, які можуть бути перевірені в наступних, репрезентативніших дослідженнях.
Ірина Виртосу, Центр прав людини ZMINA
