“Гостріше за фізичний біль – відчуття безпорадності”: промова політув’язненої журналістки

Громадянська журналістка та активістка з Криму Ірина Данилович, яка з 2022 року перебуває в російському ув’язненні, стала лауреаткою правозахисної премії “Історія несправедливості”, якою відзначають постраждалих від політичних переслідувань. 3 листопада в Празі голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик від імені Ірини Данилович отримала цю премію та виголосила її промову. Публікуємо тест цієї промови.

Кожну мить я відчуваю біль. Фізичний, тягучий нестерпний біль. Кожен різкий звук – як удар молотком прямо в мозок. Без лікування. Без шансу, що це скоро мине. Хіба що новий інсульт мене просто вб’є, і це все нарешті скінчиться. 

Але гостріше за фізичний біль – відчуття безпорадності. І власної, і всього вільного світу.

Ще не так давно були часи, коли зазіхання на свободу слова, на право висловлювати власні думки було чимось малоймовірним. А зараз у Криму не почути зайвого слова. Не так давно були часи, коли викрадення людей призводили до стихійних масових акцій протесту. А зараз це стало чимось буденним, що нікого навіть не дивує. Колись, зовсім не так давно, важко було уявити, що матерів забиратимуть від немовлят заради виконання плану щодо боротьби з терористами чи шпигунами. А зараз тільки в Криму рахунок таких випадків іде на десятки.

У грудні 2022 року незаконний “суд” у Феодосії засудив Ірину Данилович до семи років колонії та штрафу 50 тисяч рублів за сфабрикованим звинуваченням у “зберіганні вибухових речовин”

Що далі? Розстрільні підвали? Газові камери? Зараз це важко уявити. Так само важко, як раніше здавалося неможливим придушення незалежних голосів, буденні викрадення, катування та масові фабрикації кримінальних справ проти жінок. 

А що у відповідь? Занепокоєння, потім глибоке занепокоєння, потім рішуче засудження і разом з тим – заклики “бути реалістами”. Тобто забути й залишити напризволяще мільйони людей, що опинилися в заручниках відвертих та безкарних маніяків. Вдати, що це правильне рішення. 

Важкі часи потребують рішучих дій, а не занепокоєння. Солідарна позиція європейської спільноти здатна змінити цинічну риторику, що просуває ідею заплющити очі й уявити, наче все гаразд. Я закликаю вас не бути “реалістами”, а вимагати більшого.

Попри нестерпний біль, ваша Ірина Данилович

Ірина Данилович, громадянська журналістка, активістка з Криму, політув’язнена