Під час акції українського ПЕН “Мистецтво під час війни” в Києві письменники, співаки та журналісти розповідали історії та читали листи незаконно ув’язнених у тимчасово окупованому Криму бранців Кремля. А митці представили присвячені політв’язням роботи, які можна буде придбати на благодійному аукціоні.
Організатори заходу перерахують кошти на передові авіаційні навідники (ПАНи) для легендарної 10 Сакської морської авіабригади, якій 2014 року вдалося вивести з кримського аеродрому в Новофедорівці всю свою техніку. Цим збором опікується фонд “Повернись живим”, який планує зібрати 10 мільйонів гривень.
На заході “ПЕН Україна”, зокрема, згадали позаштатного 54-річного журналіста Владислава Єсипенка, який був дописувачем “Крим.Реалії”. Він проводив у Криму опитування та працював там із соціальними темами.
Працівники ФСБ затримали чоловіка 10 березня 2021 року в тимчасово окупованому Криму. Росіяни інкримінували журналістові “збирання інформації в інтересах спецслужб України” та “зберігання саморобної вибухівки в авто”, а незаконний “суд” ухвалив йому вирок у вигляді п’яти років позбавлення волі.
Дружина політв’язня, правозахисниця Катерина Єсипенко
Лист Владислава Єсипенка, у якому він згадує про пережиті тортури та погрози ФСБ розправою, зачитав його амбасадор, журналіст “Радіо Свобода” Віталій Портніков. Наводимо його текст.
Увечері 11 березня мене привезли в “управління Федеральної служби безпеки”, де я вперше побачив слідчого
Власова та адвоката за призначенням
Віолетту Синєглазову. Пухла дама з добрим обличчям сказала мені:
“Якщо ти в усьому зізнаєшся, то зможеш поїхати додому не через шість, а через три роки”.
Слідчий Власов пообіцяв сприяння в продуктах, одязі та як головний аргумент – у можливості зателефонувати дружині на материку. Хоча в них, як він сказав, це не заведено. Я зрозумів, якщо не буде приватних і чесних адвокатів та зв’язку з материком, шансів у мене мало.
Пізніше, коли незалежні адвокати
Еміль Курбедінов та
Олексій Ладін увійшли в справу і я в “суді”
повідомив про тортури, відмовився від своїх свідчень, вибитих під катуваннями, мене відвезли до підвалу в Сімферополі. Там вони розмірковували про те, що зі мною робити. Подумав:
“Кінець тобі, Владе. Зараз тебе повісять на ґрати. У Кривому Розі твоїм ім’ям назвуть вулицю, а дітей твоїх прийматимуть у піонери”. Але пронесло.
Тут, у СІЗО, як у Королівстві кривих дзеркал. Ніщо так не показує потворну сутність окупаційної влади, як постійне наповнення камер фігурантами, які затримані за надумані злочини.
Практично щодня в СІЗО – нові люди, яких заарештовують за підозрою в шпигунстві, підготовці терактів та поширенні пропаганди заборонених у Росії релігійних течій.
Бачив трьох хлопців, одному з яких на момент арешту виповнилося 18 років. Їм шиють справу як терористам. Нібито вони розвішували листівки з українською символікою, хотіли підірвати ринок у Сімферополі. Про що й говорити, якщо я спілкувався з хлопцем, а він абсолютно сліпий, ходить з паличкою, і його вважають керівником терористичного осередку в Криму (ймовірно, Владислав Єсипенко має на увазі політв’язня
Олександра Сізікова. –
Ред.).
Що сказати про мене? Після заяв про тортури мене фізично не чіпають. Намагаюся займатися спортом під час прогулянок у тюремному дворику. Нам дозволяють виходити на свіже повітря раз на день. Читаю пресу, надіслану з материкової України.
Вдячний величезній кількості людей і медіа, які борються за мене на волі й допомагають тут, у Криму. Дякую також ФСБ Росії, яка надала безпрецедентну можливість позаштатному журналісту “Радіо Свобода” не тільки стати спостерігачем у камері ізолятора на окупованій території Криму, але й спробувати на своїй шкурі їхні методи ведення слідства, від яких можна або збожеволіти, або віддати кінці. Мене це не зламало, але волосся, здається, посивіло.
Владислав Єсипенко, позаштатний журналіст “Крим.Реалії”
