“Розбийте їй пику”: як ультраправі призначають мішені для нападів в анонімних телеграм-каналах
В українському телеграм-просторі існує низка каналів, де праворадикали публікують персональні дані своїх “ідеологічних опонентів” – потенційних мішеней для нападів чи цькування. Є, крім того, і закриті чати з подібною інформацією, куди долучають активних “діячів руху” або тих, хто пройшов перевірку та зробив благодійний внесок на його розвиток. До “бази” таких каналів потрапляють антифашисти, ЛГБТ-активісти та звичайні підлітки, які висловлювалися проти ультраправих. В арсеналі ж “впливу” – риторика ненависті, дегуманізація “супротивників”, “виховні бесіди”, погрози, заклики до цькування та побиття.
ZMINA розповідає історії тих, хто постраждав від розміщення їхніх даних на подібних ресурсах.
“Стій, шавко”
15-річний [Виправлено. – Ред.] Антон Грибницький визначає себе як антифашиста й екоанархіста. Він, зокрема, є активістом “Екологічної платформи” та антифашистського руху “Чорний стяг” у Львові. Хлопець бере участь в акціях на захист довкілля та тварин, пропагує веганство, долучається до заходів проти дискримінації, за права жінок тощо.
Близько 23-ї години 19 листопада Антон повертався додому, однак поруч із будинком на хлопця напали шестеро молодиків. Потерпілий стверджує, що згодом до них приєдналися ще близько дев’яти хлопців. Частина нападників була в балаклавах та мала із собою бити. Антон пригадує, що молодики майже нічого не говорили, лише вигукували “Стоять, шавка” [“антифашист”, сленг].
У певний момент хлопцю вдалося втекти від нападників та сховатися в одному з кафе. Звідси він викликав швидку, разом з якою приїхали й правоохоронці.
Внаслідок побиття Антон отримав забої ноги та рук, відкритий перелом великого пальця руки та струс мозку.
Наступного дня коротке відео інциденту опублікували в одному з ультраправих телеграм-каналів “Концтабір”, де, зокрема, розміщують фотографії, персональні дані та посилання на соціальні мережі потенційних “мішеней”.
Відео, однак, триває лише кілька секунд: у кадрі видно тільки, як одна людина біжить за іншою. У цьому ж каналі пізніше опублікували допис із фотографією потерпілого з його інстаграму. Світлину супроводжував такий текст (в оригіналі написано російською. – Ред.):
Антифашист Антон, якого ми викладали на наших каналах, дови****вався і вмер. Ми попереджаємо кожного унтерменша. Антифашизм – небезпечно для вашого здоров’я.
Ще в березні цього року фотографії Антона розмістили в іншому подібному телеграм-каналі “Вольєр”.
В описі каналу йдеться, що це “база антифашистів, анархістів та іншої лівої наволочі, створена для поліпшення їхньої ідентифікації”. Як тут запевняють, персональну інформацію потенційних “мішеней” беруть з відкритих джерел. У каналі також додають, що “не закликають нікого до насильства, а метою публікації інформації є превентивна діяльність”.
Однак риторика дописів свідчить про інше: у них ідеться про “фізичний вплив”, зауваження про доцільність “ліквідації” чи “неліквідації” окремих людей. Публікують у каналі й відео, на яких переслідують та забризкують сльозогінним газом тих, чиї фотографії розміщено у “Вольєрі”.
Також тут можна натрапити на інструкції із вчинення вуличного насильства. У них інформують про те, коли можна нападати, на кого (а щодо кого слід “шукати інші підходи”) та, наприклад, що робити, якщо потенційний читач каналу вирішив піти на атентат (політичне вбивство). Цю публікацію, однак, супроводжує допис, що вона створена для ознайомлення, а адміністратори не виступають “за будь-яку форму насильства”.
Щодо Антона у “Вольєрі” написали, що він “був помічений на різних заходах лівого спрямування”:
“Не дивлячись на вік, відносно відомий та активний лівак із широкими, в т.ч. міжнародними, зв’язками серед братів по лівизні головного мозку. 19 січня виступав на мітингу проросійської організації “Соцрух”, яка слізно просила розформувати полк Азов” (орфографію збережено. – Ред.).
Допис також супроводили посиланням на його акаунти в соціальних мережах і назвою вулиці, де розташоване його місце роботи.
Відтоді хлопець періодично отримував повідомлення з погрозами, а незадовго до нападу йому в інстаграмі почали писати анонімні акаунти з нацистською символікою у фото профілей. У повідомленнях Антону кидали фотографії людей, що тримають плакат “Шавочной мрази место в могиле”, фрази на кшталт “Зіг хайль” та голосові повідомлення схожого змісту.
Уже після побиття 19 листопада, показує скриншот хлопець, з ним в інстаграмі сконтактував імовірний адміністратор “Вольєра” Олексій Свинаренко на прізвисько Сталкер. Останній зазначив, що видалив з телеграм-каналу допис про напад на Антона, “бо не формат”, і побажав хлопцеві одужання.
“Я запитав, що це був за додатковий склад, який приєднався до нападників, – кияни чи одесити. А він відповів, що ніякого додатково складу не було, я нібито натрапив “на казино” [випадковість] та, якби кияни цілеспрямовано їхали, зараз годував би польових мишей та їжаків [був мертвий]”, – переповідає зміст повідомлення Антон.
Хлопець додає, що також знайшов та ідентифікував у соціальних мережах двох імовірних нападників.
“На початку осені один з них спробував на мене напасти в місті, однак отримав… Його друзі стояли поруч, але не втручалися. Він неповнолітній, бере участь в обласних чемпіонатах зі змішаних єдиноборств”, – Антон показує відео, на якому він зчепився з іншим хлопцем. Поряд стоять ще троє. Але й до цього випадку на молодика вже нападали. Влітку, за словами Антона, його побили та забризкали сльозогінним газом декілька ультраправих через те, що він зробив зауваження молодикам у камуфляжі, які “співали нацистський гімн та зігували”.
Попри це хлопець не збирається звертатись із заявою до правоохоронців, оскільки переконаний, що “між ними та правими є зв’язок”. Антон упевнений, що може самостійно впоратися зі своєю безпекою.
Напад на себе він розцінює як помсту за “свою інтернет-діяльність”, зокрема антифашистські публікації. Про це прямо пишуть і в згаданих чатах.
Так, 26 листопада в “Концтаборі” опублікували скриншот з інстаграму Антона: він розмістив у сторіс зображення ягняти, що стоїть на черепі, одягненому в шолом зі свастикою.
“Чергова історія Антошки, за яку він буде знову отримувати… Тобі дали по голові за історії, ти далі продовжуєш страждати тим самим”, – підписали публікацію в каналі.
Самі праворадикали, які адмініструють подібні ресурси, пояснюють, що “перш за все б’ють своїх ворогів, бо можуть”. Крім того, заявляють, що “застосування ними сили покликане залякати деяких ворогів” та змусити “відійти від антинаціональних поглядів або згорнути публічну діяльність”. Також, на їхнє переконання, це “навчає молодь з націоналістичними поглядами основам поведінки в стресовій ситуації, готує до серйозних сутичок, потраплянь у відділок тощо”.
Після побиття Антон переїхав до друзів, але йому досі продовжують надсилати погрози. Ввечері ж 30 листопада, запевняє хлопець, неподалік нового дому він зустрів “хлопців у чорному”:
“Щонайменше один був у балаклаві. Стояли за автобусом у провулку, де я ходжу вранці й увечері. Фізичної і вербальної взаємодії не було: на щастя, я побачив їх раніше, ніж вони мене, але потенційні наслідки відомі”.
Тож Антон знову переїхав.
“Розбийте їй *бало”
Дослідниця ультраправих рухів Ганна Гриценко, інформацію про яку також розміщено у “Вольєрі”, зазначає, що злиття особистих даних ідеологічних супротивників правих набуло популярності в Росії ще років з 15 тому.
На ті часи припала “субкультурна війна” між ультраправими та антифашистами – з убивствами та жорстоким насильством з обох боків. Зокрема, й на теренах України, сучасні праворадикальні рухи якої, зауважує Гриценко, здебільшого формувалися під впливом ультраправих із країни-агресора.
Канали на кшталт “Концтабору” та “Вольєра” стали активними протягом кількох останніх років. Зараз у них публікують інформацію не тільки щодо антифашистів, але й стосовно “нових ідеологічних ворогів” праворадикалів – феміністок, ЛГБТ-людей та активістів, а також осіб, які, згідно з приписками адміністраторів, мають проросійські погляди. На теренах “Концтабору” також можна зустріти й републікації з телеграм-каналу жінконенависницької російської спільноти “Мужское государство” та її засновника Владислава Позднякова. Останнього 2016 року притягали до відповідальності за цькування жінок, утім 2018-го вирок йому скасували.
Цільова аудиторія таких ресурсів, за словами Гриценко, переважно підлітки, оскільки їх легше загітувати на певні дії.
Крім заохочення підписників до цькування “жертв”, тролінгу в соцмережах та закликів до насильства, у подібних чатах радять проводити так звані виховні бесіди. Ймовірно, одна з таких “бесід” відбувається на відео, викладеному у “Вольєрі”. На ньому зафільмували двох хлопців, які нібито хотіли спалити прапор Української повстанської армії.
“Або даємо п*зди, або кажете, що відписуєтесь від лівого руху”, – погрожує на відео голос за кадром.
У каналі, проте, пишуть, що “дітей бити не треба, а варто спілкуватися з батьками”.
Судячи з того, чиї дані розміщують на таких ресурсах, до них можна потрапити, навіть якщо просто опублікувати допис із засудженням насильства з боку ультраправих.
Так, за кілька днів після нападу на Антона в “Концтабір” “злили” його подругу Віолетту, яка заступилася за хлопця.
“Якщо хтось вважає, що праві організації – це ок, пропоную вам подумати про те, що для них цілком нормально напасти натовпом у 15 людей та побити людину “за базар”, – написала дівчина у своїх сторіс в інстаграмі. Та невдовзі в канал виклали її фото з підписом: “Коротше, розбийте їй *бало, а я пішов їсти м’ясо”. Дівчину також визначили як активістку “Чорного стягу”, однак вона каже, що нею не є.
Після цього, говорить Віолетта, їй в особисті повідомлення та в коментарі під фотографіями почали писати образи та погрози: “Дивись, аби тобі, як Антону, не поправили обличчя”, “Тобі скоро п*зда, раджу готуватися, тварино ****”. Її також принижували через феміністичні погляди та те, що дівчина є веганкою.
Спочатку я злякалась. Я маю епілепсію та зараз проходжу лікування, тож від злості та безпорадності в мене піднялася температура. Але згодом мене відпустило, – ділиться Віолетта.
Дівчина каже, що одразу почала робити скриншоти повідомлень та викладати їх у сторіс, оскільки знає: “якщо починають погрожувати, потрібно про це комусь розповісти”.
Пізніше в “Концтаборі” виклали ще декілька дописів Віолетти, в яких, зокрема, іронізували над її словами про те, що “Антона побили 15 людей”: “На відео видно, як за ним біжить одна людина, а Антон тікає, лише п’ятками світить. Звісно, вони всі заодно, звісно, їм звично брехати. Вони, як брехливі євреї, будуть розповідати жахливі речі, яким повірить маса”.
Дівчина зазначає, що зараз їй уже не пишуть, утім вона планує звернутися до поліції:
“Знайома сказала, що я можу лише за фактом того, що мені таке надсилали, написати заяву”.
“Сьогодні ввечері тебе зах**рять, синку”
Адвокатка Оксана Гузь коментує, що коли стосовно людини скоєно правопорушення, незалежно від того, чи її цькують у мережі, залякують наживо або кинули листівку з погрозами в поштову скриньку, в ідеалі єдине, що вона має зробити, – це подати заяву до поліції. Заяви можна також адресувати Департаменту кіберполіції, утім він не уповноважений вносити їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань та все одно переспрямує до управління поліції того чи іншого району, пояснює адвокатка.
Проте зі свого досвіду Гузь резюмує: правоохоронці неохоче розслідують погрози та цькування в інтернеті, які відбуваються на ґрунті ненависті.
Так, у 2018 році перед Київпрайдом праворадикали оголосили в мережі “сафарі” на організаторів події та погрожували, зокрема, Олені Шевченко, керівниці ЛГБТ-організації “Інсайт” і Восени 2019 року на Шевченко напали на вулиці – двоє невідомих з криками "лєсбуха" штовхнули активістку в спину. Її дані також розміщені у "Вольєрі". Утім, з огляду на те, що Шевченко є публічною особою, прямого зв'язку між нападом та публікацією може й не бути. . Близько року поліція навіть не вносила даних щодо цього до ЄРДР. Потім кримінальне провадження відкрили, однак одразу закрили. Місяць тому, каже Гузь, вони оскаржили закриття в суді.
“Поліції це не цікаво: ну погрози в інтернеті, ніхто ж нікого не вбив, тілесних немає, акаунт анонімний, як це розслідувати – ми не знаємо. Від таких аргументів нікуди не подітися, але якщо вже говорити, чи можливо знайти людину, яка ховається за анонімним акаунтом, – це можливо. Інструменти в поліції є, але їхнє використання – це вже питання часу та бажання”, – переконана Гузь.
Тож люди, які опиняються в подібних ситуаціях, мають небагато шляхів протидії: зробити приватними свої акаунти, фіксувати погрози, скаржитися на анонімних користувачів і телеграм-канали, в яких закликають до насильства, та очікувати, що їх заблокують.
Проте телеграм не має суворої політики щодо такого контенту, а якщо деякі канали й видаляють – їх створюють наново, а адміністратори “бекаплять” дані. Так, раніше вже неодноразово блокували “Вольєр”. Донедавна в соцмережі також існував ресурс “ЛГБТ-дошка”, експроєкт чинного адміністратора “Концтабору”, якщо вірити його дописам.
В останньому, до речі, систематично з’являються дискримінаційні публікації щодо ЛГБТ та тих, хто їх відкрито підтримує. 23 листопада тут поширили персональні дані Кирила Самоздри, переселенця з Луганська та першокурсника Національного університету “Києво-Могилянська академія”, який вивісив на балконі гуртожитку ЛГБТ-прапор.
У каналі розмістили номер телефону хлопця, адресу гуртожитку, посилання на сторінки в соціальних мережах та закликали закидати камінням вікна гуртожитку, розбити вікна “не йому, так його сусідам”, “опустити” студента та зняти це на відео.
Повідомлення з погрозами надходили Кирилу протягом кількох днів: “Сьогодні ввечері тебе зах**рять, синку”, “Шо ты, голова ватная, п*зда твоему балкону и всей твоей движухе” тощо. Хлопця таврували “сепаратистом” через невдалий жарт під час лекції в університеті, за який він вибачився та про який раніше розповідав ZMINA.
Пізніше один із сусідів студента в гуртожитку зняв та виклав у свій інстаграм сторіс на тлі прапора. У ній він передав “привіт правим”. Останнім водночас здалося, що на відео говорить Кирило, і це ще більше збурило підписників ультраправих каналів. Хлопцю почали телефонувати з невідомих номерів і вимагати, щоб він зняв відеовибачення перед праворадикалами та перепросив за “пропаганду неприродних статевих зносин”. Але Кирило цього не зробив та натомість звернувся по допомогу до правозахисних організацій.
“Досі маю відчуття, що можу десь натрапити на психа, який вирішить напасти”, – переймається студент.
Тож днями Кирило подаватиме заяву до поліції, в якій проситиме відкрити кримінальне провадження за статтями 182 “Порушення недоторканності приватного життя” та 161 “Порушення рівноправності громадян”:
Я хочу, аби ті, хто мене залякував, понесли відповідальність, щоб вони розуміли: якщо погрожувати людині, можуть бути наслідки. Якщо й надалі подібне сходитиме праворадикалам з рук, вони лише продовжуватимуть свою агресивну діяльність.
Хлопець також переконаний, що попри бездіяльність правоохоронців кожен такий випадок треба документувати:
”Це важливо для всіх, бо якщо людей битимуть та залякуватимуть, а вони про це не повідомлятимуть у поліцію, то де-юре таких проблем нібито й не існуватиме в Україні, а отже, правоохоронці нічого з такими правопорушеннями не робитимуть і надалі”.
