59-річний Євген Костоманов все своє життя жив і працював у Маріуполі. У березні чоловік втратив доньку – вона загинула через пряме влучання ракети у їхній будинок, але зміг вижити сам. Євген розповів ZMINA про місяць, проведений у місті, а також про те, як він з дружиною та семирічним онуком Сашком буквально пішки тікали з Маріуполя.
За інформацією від їхніх родичів, полонених українців збираються судити за "законодавством" квазідержавного утворення "ДНР" за ч.2 статті 233 ("Участь у терористичному угрупуванні"), яка передбачає позбавлення волі строком від 5 до 10 років та штраф.
Йдеться, зокрема, про СІЗО та приміщення виправних колоній на території РФ, окупованих територіях Луганської та Донецької областей, а також в окупованому Криму, куди депортували і де досі перебувають сотні людей.
Освітяни, які залишаються на щойно окупованих Росією територіях України, повідомляють про збільшення випадків залякування, погроз і тиску з метою змусити їх адаптувати шкільні програми відповідно до проросійської риторики. Так, освіта стала жертвою війни – і потенційним полем битви у боротьбі за контроль над країною.
У квітні представники міжнародного правозахисного руху Amnesty International 12 днів досліджували вбивства у Бучі, Новому Корогоді, Андріївці, Здвижівці, Ворзелі, Макарові та Дмитрівці Київської області. Загалом вони зібрали свідчення 45 людей, які були свідками або з перших рук дізналися про вбивство своїх родичів чи сусідів російськими солдатами. За дні дослідження, Amnesty International задокументувала 22 випадки незаконних убивств. Крім того, організація опитала 39 мешканців та родичів загиблих від непропорційних авіабомбардувань багатоквартирних будинків у Бородянці.
7 квітня Олександр, однак, виїхав на підконтрольну Україні територію. Він розповів ZMINA про окупацію його селища, пошук доньки та процедуру фільтрації, яку проводять на тимчасово окупованих територіях.
Щодня з'являється дедалі більше інформації про те, що десятки тисяч українців з окупованих територій примусово вивозять до Росії. Щоб не стати жертвами обману чи маніпуляцій з боку посадовців, для таких громадян актуальними є питання їхнього юридичного статусу та базових гарантій.
Жінки та дівчата розповіли про знущання, яких вони зазнали від російських військових у звільнених містах та містечках Київщини
Один зі звільнених заручників, з яким вдалося поговорити журналістам МІПЛ, розповів, що у людей, яких утримують в Димері, постійно зв’язані за спиною руки, а на очах – скотч.
22 березня Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова заявила, що українські правоохоронці оголосили першу підозру у зґвалтуванні жінки російським загарбником. Кілька днів потому журналістка видання The Times Кетрін Філп поговорила з потерпілою. Наразі жінка з чотирьохричним сином знайшли прихисток у Тернопільській області. Ось, що вона розповіла.
Розв'язана Росією проти України війна розгортається й у інформаційному полі за правилами так званої концепції постправди – коли до того, що ми бачимо і чуємо, є безліч запитань. З боку російської пропаганди відбувається дискредитація усього: фактів, статистики, експертної думки. Емоції переважають над раціональним мисленням, зводяться нанівець будь-які професійні стандарти комунікації, а точка зору стає важливішою за факт.
Мешканці Києва, який вже тиждень бомблять та атакують з різних боків російські війська, намагаються допомагати захисникам міста, навіть сидячі в укритті свого району. Молодші школярі і бабусі плетуть маскувальні сітки. Журналістка ZMINA долучилась до цієї волонтерської роботи і описала побачене.
Впродовж серпня та вересня цього року Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД) провів кілька десятків інтерв'ю з ЛГБТ-людьми, які контактували з правоохоронними органами чи перебували в ув’язненні, а також з самими правоохоронцями, правозахисниками та співробітниками місць несвободи. Дослідники хотіли зрозуміти, наскільки поширеними залишаються прояви дискримінації та насильства у поліції та в місцях позбавлення волі стосовно гомосексуальних і трансгендрених людей.
В Ірпені, що у передмісті Києва, 17 жовтня близько сотні представників праворадикальних та націоналістичних організацій вийшли на акцію протесту проти ромів, що живуть у місті.
Компанія Artellence на замовлення громадської організації "Інсайт" проаналізувала 11,9 тисячі коментарів щодо ЛГБТ в українському фейсбуку – хотіли зрозуміти суспільні настрої. Переповідаємо головні висновки аналізу.
У неділю, 12 вересня, в Харкові відбувся Марш рівності – традиційна мирна хода за права ЛГБТ, якою завершився прайд-тиждень у місті. Організатори кажуть, що участь у події взяли близько трьох тисяч людей, поліція називає втричі меншу кількість. Учасники та учасниці вийшли під різними гаслами, водночас об'єднані трьома спільними вимогами до влади: прагнуть належного розслідування злочинів ненависті, рівного доступу до державних інституцій та інклюзивної освіти без булінгу.
У суботу, 28 серпня, в Одесі безпечно відбувся Марш рівності – близько трьохсот людей рушили ходою від Воронцовської колонади до будівлі Обласної прокуратури на перетині вулиць Пушкінської та Дерибасівської. Як кажуть організатори, – це найдовша дистанція, що її пройшли учасники та учасниці за кілька років проведення у місті Маршу за права ЛГБТ. ZMINA розповідає, як пройшла подія, яку напередодні погрожували зірвати праворадикали.
Мережа поінформованості про радикалізацію за підтримки Європейської комісії опублікувала дослідження "Більше не смішно: використання гумору ультраправими екстремістами". У ньому йдеться, що гумор, зокрема меми, в добу цифрових технологій став ефективним інструментом поширення екстремістської ідеології і, як наслідок, сприяв актам масового насильства на ґрунті ненависті. Коротко переповідаємо головні тези дослідження.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.