Шукаєте притулок в Україні? Або про “джентельменські послуги” авторитарним режимам

Дата: 16 Травня 2016 Автор: Олександр Ярощук
A+ A- Підписатися

Правозахисники б’ють на сполох – Україна необґрунтовано відмовляє в наданні статусів біженця і шукачів політичного притулку.

Політично забарвлені відмови?

Україна досі не виконує взятих на себе міжнародних зобов’язань стосовно біженців та шукачів політичного притулку. Про це розповідає координаторка Євромайдан-СОС Олександра Матвійчук.

Правозахисниця відзначає, що Україна досі не змінила своєї політики щодо біженців та шукачів притулку в Україні, в тому числі з Російської Федерації та Білорусі. “Ми змушені констатувати, що нічого не змінилося”, – наголосила Матвійчук.

По-перше, Україна продовжує толерувати злочини, вчинені попереднім режимом. “Це не злочини Євромайдану, а політично забарвлені відмови в наданні політичних притулків, розслідуванні примусових екстрадицій”, – каже Олександра Матвійчук.

Один з прикладів — викрадення у 2012 році біля входу до офісу Управління Верховного комісара ООН у справах біженців російського опозиціонера Леоніда Розвозжаєва. Як результат, політика насильно перевезли через українсько-російський кордон і він опинився у Лефортівській в’язниці.

По-друге, Україна досі не виконує взяті на себе міжнародні зобов’язання. “У нас продовжується практика необґрунтованих відмов у наданні статусів біженця і шукачів політичного притулку. Особливо дивною є така поведінка до громадян РФ та Білорусі, яких переслідують за підтримку Євромайдану або невизнання анексії Крим”, – наголошує правозахисниця.

За 2014 рік притулку попросило більше громадян Росії, ніж за два попередні роки, разом узяті. “Це був період певної романтики для тих російських біженців, з ким ми спілкувалися”, – зауважив правозахисник Максим Буткевич.

Та без офіційного статусу біженця та шукача політичного притулку ці люди залишаються абсолютно беззахисними перед зловживаннями з боку органів державної влади.

По-третє, Україна продовжує надавати “джентельменські послуги” авторитарним режимам. Приклад — переслідування Казахстаном опозиційного політика Мухтара Аблязова.

“Україна зіграла не останню роль в його затриманні. Тепер він знаходиться за ґратами у Франції”, – відзначила правозахисниця. Вона наголосила, що Україна і досі не відкликала запит на видачу Мухтара Аблязова. За її словами, це не недбалість. У 2013 році Чехія відмовила Україні та Росії у видачі колеги Мухтара Аблязова Тетяни Параскевич. Однак, у лютому 2016 року Генеральна прокуратура знову звернулася до Чехії з проханням видачі Тетяни Параскевич.

Таким чином, органи влади, наголошує Матвійчук, продовжують добиватися видачі людей, які мають міжнародний статус захисту, однак не турбуються про видачу Україні Віктора Януковича та інших представників попереднього режиму.

Також, наголошує правозахисниця, Україна продовжує толерувати діяльність іноземних спецслужб. Один з випадків стався нещодавно у Києві, коли ймовірно узбецькі спецслужби викрали громадянина Узбекистану. “Йому вдалося звільнитися, однак до цього органи влади України не були причетні”, – каже Матвійчук.

Двадцять днів у СІЗО

Україна також продовжує практику грубого порушення міжнародних зобов’язань.

Так, у квітні 2016 року, в аеропорту Бориспіль був затриманий Аловсат Алієв, керівник ГО “Азербайджанський міграційний центр”, який у 2014 році отримав статус біженця в Німеччині.

“У квітні в аеропорту Бориспіль співробітник прикордонної служби заявив мені, що я знаходжуся у міжнародному розшуку. Я про це не знав”, – зазначив Аловсат Алієв на прес-конференції. 

Після цього, Бориспільський суд виніс рішення про його затримання на 25 днів. Лише 6 травня апеляційний суд визнав рішення Бориспільського суду незаконним. Аловсат Алієв провів в СІЗО двадцять днів.

“З 2002 року Україна взяла на себе міжнародне зобов’язання привести законодавство у відповідність до норм міжнародного права, які стосуються прав біженців. Однак ми й досі нічого не зробили”, – констатує адвокат Аловсата Алієва Дмитро Моргун.

“Мене незаконно утримували в карантині. Оскільки людей було більше, ніж вміщується, доводилося спати по черзі. Під час утримання ні разу не давали м’яса, риби, курятини, яєць, овочів, фруктів, сиру, масла і чаю. У камерах жахлива антисанітарія. Жодного разу затримані не отримували ковдр, простирадл, наволочок та інших необхідних речей. Я не мав змоги зв’язатися з міжнародними організаціями”, – розповідає азербайджанський правозахисник про умови в одному з київських СІЗО.

За його словами, Україна повинна змінити ситуацію. Для цього, на його думку, потрібно провести ряд заходів: здійснити перевірку слідчих ізоляторів, організувати тренінги для поліцейських, прикордонників та інших працівників правоохоронних органів, створити списки  адвокатів, які можуть за вибором затриманих надавати юридичну допомогу.

На думку Дмитра Моргуна, справа Аловсата Алієва — свідчення системних порушень прав людини та, зокрема, прав біженців в Україні. “Якщо органи державної влади не змінять позицію, ця ситуація може повторитися”, – попередив адвокат.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: