Чому Україна не пропускає особисті речі кримчан

Дата: 28 Лютого 2017 Автор: Тетяна Печончик , Ірина Виртосу
A+ A- Підписатися

Ілля Ільїн – кримчанин. Йому 22 роки, нещодавно захистив диплом магістра в Національному університеті харчових технологій. Після закінчення вузу мріє попрацювати в сфері промислової інженерії, а невдовзі – відкрити свою справу.

Повертаючись додому, Іллі, як і багатьом кримським студентам, доводиться перетинати адміністративний кордон між Кримом і “материком”.

Кожна зустріч з митниками і прикордонниками не обходиться без дискримінаційного ставлення. Як з російської сторони, так і з української. Тільки біль від зустрічей різний.

У той холодний ранок 7 лютого Ілля Ільїн не знав, що йому доведеться перетинати адміністративний кордон (!) 33 години.

 

БІНОКЛЬ І ЛИЖІ – НЕОБХІДНИЙ НАБІР ПЕРЕСЕЛЕНЦЯ

Постанова Кабінету Міністрів №1035, прийнята для припинення торгівлі з окупованим півостровом, обернулася для громадян України подвійною суцільною, яку неможливо перетнути.

Хоча мали намір боротися з торгівлею, заручниками постанови виявилися пересічні громадяни, яким і без того часто доводиться нелегко. Адже тепер, якщо кримчанин хоче переїхати на материк і перевезти своє майно, він не зможе цього зробити.

Кабмін вирішив, що переселенцю з Криму, який зберіг вірність Україні, на новому місці потрібні не холодильник, фен, ліжко або, наприклад, домашні тварини, а бінокль, лижі та друкарська машинка.

Постанова №1035 забороняє ввозити і вивозити все, чого немає в переліку особистих речей, передбаченому статтею 370 Митного Кодексу. Усе це – 24 пункти “дозволених” до провезення особистих речей.

“Швидше за все, це туристичний список, причому дуже застарілий. Турист вирішив приїхати в Україну, наприклад, у літній час. Він узяв із собою намет, радіоприймач, бінокль… Коли розробляли постанову №1035, цей туристичний список взяли навіть не з 21-го, а 20 століття!”, – пояснює заступник голови Центру громадянської освіти “Альменда” Валентина Потапова.

Вона зазначає, що не взято до уваги той факт, що в Криму живуть люди, які можуть вирішувати абсолютно життєві питання. Наприклад, виходять заміж в інше місто або знаходять роботу.

“Коли людина змінює місце проживання, зрозуміло, вона бере з собою щось важливе. Ось, наприклад, вдома у мене залишилася велика бібліотека. Але якщо ви переглянете цей список з постанови – ніяких книг там немає…”, – уточнює правозахисниця.

Через цей горезвісний список студента Іллю Ільїна з другом і зупинили на Каланчацькому контрольному пункті в’їзду-виїзду (КПВВ) та не пустили на “материкову” Україну.

Побачивши старий комп’ютер, болгарку та сервіз, які перевозили хлопці, українські митники вручили картку відмови. Кілька годин студенти намагалися пройти, але на всі питання митники прикривалися кабмінівською постановою.

“Митники ніби знущалися і, як папуги, повторювали “1035. Покиньте пункт пропуску, фото і відеозйомка заборонена”. А як я можу зібрати доказову базу, щоб потім захищатися в суді? А ніяк! Це режимний об’єкт…”, – гнівно розповідає Ілля.

Відтак хлопці вирішили їхати на інший, Чаплинський, КПВВ. Їм знову довелося перетинати російську митницю і прикордонників.

“Ми все дістали, розвантажили, а коли пояснили, чому повернулися, – російські митники почали реготати з української “митниці”.

“Как это так – они считают, что это их территория, но своих же граждан не пускают…”, – розповідає Ілля.

ТЕПЛИЙ ПРИЙОМ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ №2

На Чаплинському КПВВ з російської сторони все пішло по-іншому. При повторному проходженні кордону на іншому пості з Іллею розмовляли вже не лише митники.

У хлопця вилучили телефони і взялися за “заходи посиленої перевірки”.

“А там всі останні телефонні розмови з Рефатом Чубаровим, з правозахисниками, які мені допомагали, консультували та які в Крим нев’їзні. Чую, як перешіптуються: “Вот это попался…”, – згадує хлопець.

Коли все-таки хлопців відпустили і вони опинилися на українській митниці, легше не стало.

Їм не лише не дозволили провезти речі, але й порадили залишити машину і йти пішки.

“На вулиці було -18 і сильний вітер. Коли я почав питати, хто понесе відповідальність за мою машину, якщо я залишу її в буфері, на непідконтрольній території, мені відповіли, що з нею нічого не станеться”, – розповідає хлопець.

Митники й тут розводили руками та повторювали як мантру: “Постанова 1035”. Іллі не дозволили скористатися депозитарієм і залишити “заборонені” речі на зберігання. Хоча про таку можливість було зазначено там само, на інформаційному стенді.

Випробувавши все, Ілля викликав родичів з Ялти, щоб вони забрали його особисті речі назад.

“Мені було прикро, що наша держава не в змозі розробити нормальний закон, що перекривав би бізнес-поставки, але при цьому дозволяв своїм громадянам виїхати з території по-людськи.

Але ще жахливо, що кожний митник суб’єктивно вирішує, що можна вивозити. У нас в першій картці відмови на Каланчацькому КПВВ був записаний один список заборонених речей, а на Чаплинському КПВВ цей список збільшився втричі…”, – каже Ілля Ільїн.

ЗРУШИТИ ВІЗ ІЗ МІСЦЯ

Кабмінівська постанова №1035 діє вже більше року. Кримчани навіть виграли вже дві судові справи проти неї.

Зокрема, 14 грудня 2016 року Одеський апеляційний суд у своєму рішенні підтвердив право переселенців з Криму перевозити через пункт пропуску майно, якого немає в наявному переліку дозволених до провезення предметів.

Юрист Гельсінської спілки з прав людини Юлія Лісова, яка вела цю справу, вважає, що рішення апеляційного суду в подальшому має стати орієнтиром для судів першої інстанції в подібних ситуаціях. Адже держава порушує право на власність.

Однак, за словами Лісової, ставлення митників до громадян України залишає бажати кращого: у залі суду вони демонстрували формальне ставлення до виконання своїх обов’язків і нерозуміння реальних наслідків окупації для тисяч кримчан – громадян України.

“Митники намагалися запевнити суд, що постанова не створює ніяких проблем: “Ті, хто хотів виїхати і перевезти все необхідне, – міг зробити це до 2016 року””, – розповідає вона.

Юлія Лісова вважає, що справжню перемогу можна буде констатувати тільки після скасування сумнозвісної постанови. “Чим більше митниця буде ходити по судах і програвати їх, тим більша ймовірність, що постанову скасують”, – констатує адвокат.

ДЖЕРЕЛО ДЛЯ КОРУПЦІЇ

Поки ж постанова 1035 діє, вона є джерелом для корупції на українській митниці.

Зважаючи на суперечку в соцмережах, що розгорілася після історії з Іллею, провезення однієї речі не зі списку, коштує 100 грн. Ілля відмовився давати хабар.

“Я переглядала, що радили люди в цій ситуації, і багато коментарів мене вжахнули. Так, радили побільше просити митників, поплакатися…”, – перераховує Валентина Потапова.

“Очевидно, вони з добрими намірами радили щось хороше. Але, вибачте, хлопець не поплакався, а розповів про Конституцію, верховенство права, і за це він був “покараний”.

По суті, ця постанова розплодила фантастичну корупцію. Митники можуть скільки завгодно прикриватися цим списком, але всі чудово розуміють, і митники зокрема, що цей список – ідіотський”, – додає вона.

 

Правозахисниця також уточнює, що за Митним кодексом у Іллі повинні були прийняти речі і скласти акт вилучення з докладним описом речей.

“Однак, якби вони це робили, їхня робота перетворилася би в пекло. Тому і пояснюють, що в них немає місця для зберігання”, – зазначає Потапова.

За її словами, у кримчан мало шансів для захисту і в суді, оскільки не можна зафіксувати факт відмови на аудіо- або відео, адже адмінкордон вважається режимним об’єктом.

Постанова Кабміну дискримінаційна, вона штовхає українських громадян на приниження і хабарі.

Щоб припинити ганебну практику, дев’ять правозахисних організацій звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Вони просять ініціювати внесення змін до постанови №1035.

Але поки що уряд їх не чує, бравуючи #КримЦеУкраїна. Серйозно?

Ірина Виртосу, Тетяна Печончик, Центр інформації про права людини для УП.Життя

Фото Depositphotos і з архіву Іллі Ільїна

Матеріал підготовлений у співпраці з Institute for War and Peace Reporting

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter