“Будеш обслуговувати солдатів”: розповідь курсантки з Херсона, яку викрали й катували, щоб зняти в пропаганді

У середині вересня 2022 року до херсонського будинку Наталії Сосмій, курсантки Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, приїхала знімальна група російського пропагандистського видання “РИА Новости”. У сюжеті, що вийшов згодом, жінка на камеру розповідає про те, як її нібито намагався “завербувати” викладач – колишній співробітник СБУ. Зніманню передували три тижні утримання в ІТТ на Теплоенергетиків, 3, допити та психологічний тиск. 

Жінка розповіла ZMINA про погрози зґвалтуванням її доньки та катування однокурсника в сусідній камері, які до пропагандистського сюжету не ввійшли. 

“Це Росгвардія, ФСБ. Відчиняйте!” 

До повномасштабного вторгнення Наталія жила в Херсоні та працювала економісткою в Центрі обслуговування закладів освіти Херсонської області. Паралельно вчилася в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. 

Заняття відбувалися в Херсоні щосуботи. У лютому вони вже мали закінчитися, однак цьому завадило повномасштабне вторгнення. 

Наталія із 16-річною донькою та батьками залишилася вдома, працювала віддалено. У мітингах та протестах участі не брала: в університеті попросили зайвий раз не показуватися в місті. Хоча періодично Наталія їздила вулицями на велосипеді та передавала інформацію про росіян знайомим українським військовим. 

Час від часу на зв’язок виходив куратор курсу. У середині серпня він написав жінці, що треба виїхати на підконтрольну Україні територію, щоб завершити навчання. Шляхи виїзду з міста вже були здебільшого перекриті, тож насамперед Наталія почала шукати перевізника. Крім того, зідзвонювалася з університетськими знайомими: дізнавалась, які в кого плани. 

Одногрупник та друг жінки Олександр відмовився їхати – вирішив залишитися з хворою матір’ю. З кількома знайомими з університету Наталія домовилася про зустріч.

Серед інших там був командир їхнього взводу в університеті. Він поводився, за словами курсантки, дивно: 

“Він приїхав, я йому перше питання поставила: “А чи не перевзувся ти?” Не знаю чому, вирвалось у мене”.

Вона припускає, що, коли командир запросив її в машину та розпитував про подальші плани, там був прослуховувальний пристрій. 

Наталія, попри своє перше відчуття, була доволі відвертою з командиром:

“У машині я їх (росіян. – Ред.) називала орками та виродками. Казала, що готова їх убивати. Потім мені ці фрази повторили на допиті”. 

Як з’ясувалося пізніше, росіяни проводили обшуки в їхніх навчальних авдиторіях. У кабінеті одного з викладачів знайшли списки курсантів та їхні документи.

“Фотографії з нашими даними, що опублікувало РИА Новости, були зроблені на постільній білизні, найімовірніше – нашого командира. Адже ані в мене, ані в Сашка такої немає”, – розповідає Наталя.

Увечері 30 серпня до Наталії мав приїхати знайомий з університету. Наступного ранку вони планували виїхати з Херсона в бік підконтрольної Україні території. Проте знайомий так і не з’явився. Згодом зателефонував перевізник, сказав, що рейс перенесли.

Усе це насторожувало жінку, згадує вона. Приблизно о пів на десяту вечора Наталія сиділа на кухні та чистила пам’ять телефона. Раптом почула шурхіт у дворі.

У ці хвилини 30 озброєних росіян у балаклавах перелазили через паркан її будинку з криками: 

“Це Росгвардія, ФСБ. Відчиняйте!”  

“Що про неї говорити – кончена, кончена патріотка” 

Наталія попросила батька відчинити двері, щоб росіяни їх не виламали. Сама поспіхом намагалася спакувати речі. Одяг, документи та гроші лежали розкладені на підлозі.

Близько 15 озброєних людей зайшли в будинок. Ще восьмеро під прицілами вивели батька жінки на вулицю.

“Куди ви зібралися, Наталіє Миколаївно?” – відреагували військові на розкладені підлогою речі. Жінка відповіла, що до Польщі. Один із присутніх, слідчий, який потім відрекомендувався Денисом, назвав ім’я та прізвище куратора курсу і запитав, чи знає Наталія його. Вона відповіла ствердно.  

Тоді росіянин звинуватив курсантку в тому, що вона “веде подвійне життя і співпрацює зі Службою безпеки України”. 

Наталії наказали збиратися. Оскільки росіяни ввірвалися пізно ввечері, жінка була в нічній сорочці: 

“Я попросила їх вийти. Відповіли “ні”. У їхній присутності переодягалася, повернулася спиною”.

Решта військових обшукувала будинок. Забрали дрібні речі та гроші. Зокрема, вкрали 88 тисяч гривень, відкладені для лікування онкохворого свекра. Він помер за тиждень після цього, розповідає жінка.

Після обшуків її повели до машини:

“Батько на ґанку стояв, плакав. Не могла на нього дивитися. Вони йому сказали, що зі мною поспілкуються та відпустять за день-два”. 

Куди Наталію везтимуть, не повідомили ні їй, ні родині. 

Перед машиною військові натягли Наталії на очі брудну та смердючу шапку. У машині під’єднали телефон жінки до спеціального пристрою, за допомогою якого відновили видалені з Viber файли.

“Ну що там?” – запитав один. “Та що про неї говорити – кончена, кончена патріотка”. На все життя запам’ятаю цю фразу”,  – каже курсантка.

Заїхали росіяни й до чоловіка, що мав їхати з Херсона разом з Наталією. Утім, його вдома не було. Тільки після цього жінку відвезли до ізолятора тимчасового тримання. 

Дорогою Наталії стало погано:

“Ми вийшли у внутрішній двір, я подихала, мені дали води. Далі завели в хол. Із цього моменту почався треш”.

“Ти страшна жінка, старший лейтенанте” 

На “прийомці” в Наталії забрали ремінь та шнурки, а також усі золоті прикраси. Вона стояла в холі, а навколо неї – більш ніж десяток росіян. 

Чоловіки наказали Наталії роздягатися: 

“Будемо проводити огляд, чи немає в тебе нічого забороненого”. 

Росіяни смикали та підіймали жінці футболку, відтягували штани та зазирали під одяг. Наталія відштовхувала їхні руки:

“Почалися фрази про зґвалтування. “Станеш хорошою російською дружиною”, “Будеш обслуговувати солдатів”, “Будеш відпрацьовувати”. 

Після цього Наталію кинули до камери, де вже було три жінки. Через сильний стрес вона погано розуміла, що відбувається. Сильно переживала за батьків та доньку. Одна з утримуваних дала Наталії заспокійливе. Жінка влаштувалася спати на підлозі. До ранку її ніхто не чіпав. 

Наступного дня росіяни почали “оформлювати документи” жінки: зняли відбитки пальців, сфотографували татуювання та записали особисті дані. Потім її повели на допит до слідчого Дениса. Під час кожної зустрічі ефесбівець був у балаклаві. 

Ще в машині на шляху до ІТТ Наталія вигадала собі історію, яку розповідатиме слідчому: вона вступила до військового університету, щоб за два роки здобути освіту практичного психолога, оскільки це найдешевший та найшвидший шлях отримати відповідний диплом.

На кожному допиті Денис питав курсантку про куратора її університетської групи, про однокурсників. За словами слідчого, їхній викладач, що раніше працював на українські спецслужби, давав курсантам вказівки щодо співпраці з СБУ. 

Жінці показували фотографії з офісу, де відбувалися лекції її групи: на стінах авдиторії висіла символіка СБУ. За словами Наталії, атрибути органу були в кабінеті викладача, бо він раніше там працював.

Жінку змушували записувати все, що вона розповідала, на папері. Те, що слідчому не подобалося, він змушував переписувати. Наталія говорила, що не зовсім розуміє, чого від неї хочуть, та й узагалі далека від військової справи:

“Не пиши “викладач”, а пиши “куратор”, “полковник”, – казав мені Денис. А я кажу: “Звідки я знаю, полковник він чи ні?” 

Жінці також наказали написати розписку, що вона добровільно передає Росії 88 тисяч гривень та готова співпрацювати.

Під час першого допиту Наталія заплакала: перевіряла реакцію ефесбівця на різні типи стресової поведінки. Той наказав відвести жінку до камери. Цим способом вона користувалася ще не раз, щоб швидше закінчити розмову зі слідчим. 

Жінку водили на допити чотири рази. Щоразу змушували одягати на очі медичну маску. Росіяни не фіксували руки Наталії ані наручниками, ані стяжками. Фізичного насильства під час перших допитів до жінки не застосовували. Хоча на столі перед слідчим зазвичай лежали шокер та поліцейський кийок, з ніжок та билець стільця звисали мотузки.

Росіянин тиснув на Наталію психологічно: погрожував та залякував. Він постійно говорив, що військові знайдуть її доньку, зґвалтують, а потім вивезуть до Криму.

За час незаконного утримання в жінки тричі траплялися панічні атаки.

Жодних обвинувачень Наталії не висували, хоча справу завели. Її жінка так і не побачила. Спочатку Наталії закидали, що вона нібито працює на українські спецслужби. Потім – участь у територіальній обороні міста. Згодом говорили, що “через роботу в управлінні освітою Наталія підривала зсередини освітній процес за російськими стандартами”.

Зрештою почали пояснювати її арешт тим, що вона “розумна та хитра жінка та ще й старший лейтенант, а отже страшна та небезпечна”, каже Наталія. 

“Я стала навколішки, обійняла стіну та кричала: “Сашку, тримайся!”

На початку вересня жінка почула в коридорі ІТТ прізвище свого однокурсника Олександра. Він залишався в місті, бо його мама сильно хворіла.

Олександра привели на допит у сусідню камеру – Наталія чула його крики. Як потім розповів чоловік, його били та катували струмом.

“Я стала навколішки, обійняла стіну та кричала: “Сашку, тримайся!” Він потім сказав, що чув мене”, – згадує Наталія.

Коли жінка вперше побачила Олександра після арешту, у нього була зламана рука. Він пояснив, що впав з горішніх нар після тортур.

Наталію викликали на допит наступного ж дня: 

“Я бачила пояснення Сашка, написані ним вночі, і зрозуміла, що мені кранти”. 

Слідчий Денис почав поводитися з Наталією жорсткіше. Щойно жінка зайшла в кабінет і ще навіть не встигла зняти з очей маску, ефесбівець вдарив її по нирці. Під час допиту Денис кричав на Наталію, стукав кулаками по столу та вскакував з місця. Від страху Наталія закривала обличчя руками.

Слідчий знав, зокрема, те, що жінка збиралася виїхати, закінчити навчання та мобілізуватися. 

“Говорили, що вивезуть мене на Донбас та пустять у бік українських військових – щоб свої розстріляли. Я сказала, що краще хай мене свої вб’ють, ніж я тут помру”, – каже курсантка.

Вже під час наступного допиту Наталія заявила, що “підпише будь-що”, тільки б відпустили Олександра:

“Мені сказали, що його відпустять після того, як знімуть фільм, де я розповім, “як наш полковник використав нас, як вербував тут, змушував працювати, що нас готували тут як “особістов”. Денис казав: “Ми взагалі тебе врятували, тебе б кинули на війну. Невдовзі думатимеш, як ми, дякуватимеш, що тебе не розстріляли на виїзді з міста”.

Жінка погодилася на знімання в сюжеті.

З ізолятора на пропагандистське телебачення 

З наближенням референдуму, говорить Наталія, утримувані в ІТТ готувалися до втечі. Люди думали, що їх або отруять газом, або розстріляють:

“Крім того, ми боялись, що вони змусять нас голосувати й нашим потім не доведеш нічого і не поясниш, як усе було насправді”. 

Тож, щоб вийти з ІТТ, жінка почала приймати “ліки для серця” – так вона планувала погіршити свій стан. На одній із прогулянок Наталії стало погано, їй було складно дихати. Тюремні охоронці покликали місцевого медбрата – також ув’язненого.

“Він на мене подивився та спитав, чи не наковталася чогось. Я відповіла, що так. Тоді він закричав: “Я тут не можу допомогти, викликайте швидку: це схоже на інфаркт!” – пригадує жінка.

Швидку викликати ніхто не став. Натомість росіяни відправили Наталію назад до камери та зателефонували слідчому. Той приїхав за пів дня, розпитав про самопочуття та пішов.

Наталія згадує, що тоді жінки з камери почали стукати у двері та кликати на допомогу. Вони просили забрати Наталію до лікарні.

Слідчий повернувся і заявив, що, якщо Наталія спробує втекти, вони розстріляють усю її родину, а також Олександра з його мамою. Жінці видали телефон, який раніше забрали з її будинку, та російську сім-картку – тримати зв’язок. Наприкінці ефесбівець сказав:

“Якщо вважатимете за потрібне, повідомляйте нам про людей, налаштованих проти Росії. Будьте ласкаві”.

Наталію відвезли додому. Коли батько її побачив, вигукнув: 

“Навіщо ви привезли мені труп, везіть її до лікарні!” 

Тоді жінку “викинули” біля входу до лікарні, де працювала її мати. Це сталося 17 вересня, після майже трьох тижнів незаконного утримання.

За два дні Наталія вже була вдома. Вона сиділа у вітальні та розповідала журналістам РИА Новости про те, як її університетський викладач нібито намагався завербувати її до спецслужб та змусити мобілізуватися. Крім знімальної групи, в кімнаті також перебували озброєні військові.

Росіяни надиктували Наталії текст та змусили записати його своєю рукою:

“Він (викладач. – Ред.) сказав, що треба виїхати з Херсона на підконтрольну Україні територію, щоб закінчити навчання та доєднатися до служби в ЗСУ”, – розповідає вона у відео доволі звичайну, однак перекручену пропагандою історію. 

До будинку жінки того дня привезли й Олександра. Росіяни знімали і його “свідчення проти куратора”.

Після знімання цього ролика російські військові більше не зачіпали ані Наталію, ані її родину. Олександра також звільнили.