Про проблеми гендерної нерівності на прикладі Чехії – Луціа Захаріашова

Луціа Захаріашова – віце-голова комітету з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків в уряді Чехії, політикиня. Ірина Виртосу поцікавилася, чи є актуальним питання гендерної нерівності для чеського уряду. І несподівано з’ясувала, що проблеми схожі, а їх вирішення потребує активності самих жінок.

На початку нашої розмови Луціа розповіла, як у побутових розмовах часто лунають фрази типу: “Що ці жінки ще хочуть? Виборчі права ж є!”.

“І як пояснити людям, що є великий відсоток домашнього насильства, нерівна оплата праці…”, – коментує віце-голова комітету. Тож обіймаючи державну посаду для Луції важливо використати всі можливості, щоб змінити ситуацію.

А нашу розмову авторка почала з питання про квоти, пригадуючи, як в Україні квотування з тріском провалилося.

– Які в Чехії найсильніші аргумени “за” і “проти” квот щодо жінок в уряді?

– Перший аргумент. Якщо жінка здібна, то їй не потрібні квоти. Жінки самі досягнуть того, чого хочуть. Прихильникам такого аргументу я би радила пояснювати, що нині в жінок інші умови старту – зокрема, обов’язок щодо родини, дітей… Тож жінкам потрібно допомогти пройти на цю посаду.

Другий аргумент проти квот стосується “нефаховості” жінки-політика. Загалом у політиці небагато жінок. І якщо, не дай Боже, одна з них якось проявить себе некомпетентно, то часто можна почути “ніж така політичка, краще жодної!”. Звичайно, і чоловіки приймають нефахові рішення, але ж ніхто не каже “тому що це чоловік”…

Досить часто самих жінок у політиці ображає наявність таких квот, мовляв, отримали посаду лише завдяки квотам. І цей аргумент набагато важче спростувати. Незважаючи, як жінка працювала й досягла своєї політичної чи управлінської кар’єри, все одно її професійністю можуть нехтувати, зводячи все до квот.

Водночас, коли в приватній бесіді я розмовляю з жінками, які проти квот, вони відверто діляться, як складно будувати політичну кар’єру, називаючи купу прикладів із власного життя. Однак на публічному рівні вони про це не будуть говорити.

– Бояться чи тиск стереотипів?

Це можна пояснити і тим, до якої політичної партії жінка належить. Якщо до “правої” – там не дуже модно говорити про гендерну рівність.

Також можна знайти відповіді в історії Чеської Республіки, зокрема, в комуністичний період. Чехи досить часто чують, що все це “соціальна інженерія”, мовляв, ми таке пережили і квоти вже були в соціалізмі. Це не мій аргумент, я з цим не погоджуюсь.

Раніше у нас тривала дискусія щодо запровадження квот для виборчих списків – це не пройшло.

Актуальним є сьогодні негативне ставлення до прийняття директиви ЄС, яка б зобов’язувала державні та приватні структури запровадити 40% представництва жінок у правліннях, радах директорів та наглядових радах.

Чехія спільно з кількома іншими країнами Європейського Союзу є в складі так званої “блокадної меншості”. Однією з таких країн – Німеччина. І в нас є надія, якщо уряд Німеччини змінить своє ставлення і вийде з “блокадної меншості”, це може послужити поштовхом і для нашої країни.

ДОВІДКА “ПОВАГИ”. 

Щоб підвищити можливості для жінок, розбивши так звану “скляну стелю”, Європейська Комісія запропонувала вжити заходів й збільшити участь жінок на провідних позиціях у найбільших європейських компаніях. Йдеться про 40% представництва жінок у правліннях, радах директорів та наглядових радах. Європейська Комісія запропонувала закріпити цей відсоток на рівні національного законодавства. Це стосується тільки великих компаній, які котируються на фондових біржах, компаній, які мають понад 250 співробітників і річний оборот у всьому світі перевищує 50 млн євро. Таких компаній наприкінці 2012 році налічувалося близько 5000 у Європейському Союзі.

Покращити національне законодавство щодо рівності чоловіків і жінок у бізнес-сфері Європейський парламент закликає у відповідних резолюціях від 6 липня 2011 року і 13 березня 2012 року. Крайній термін для врегулювання законодавства – 2020 рік, інакше будуть застосовані санкції.

Кілька країн, серед яких Німеччина, Велика Британія, Нідерланди, Чехія (“блокадна меншина”) виступають проти цих директив, і як альтернативу пропонують власні стратегічні програми збільшення участі жінок у бізнесі та в уряді.

– Яке місце Чехія займає щодо гендерної рівності?

– За Індексом гендерної рівності Європейського інституту з питань рівноправ’я чоловіків та жінок (European institute for gender equality) Чеська Республіка має вищий, ніж середній показник у Європі. Оцінюються, зокрема, за тим, скільки жінок представлені на керівних посадах, різниця в розмірі винагороди для чоловіків і жінок тощо.

По-друге, в Чехії багато жінок мають вищу освіту, тож шкода було б цим не скористатися. Серед випускників вищих навчальних закладів – понад 60% саме жінок. На жаль, потім цього не видно – керівні посади переважно обіймають чоловіки. Це ще раз підтверджує, що жінки не “дурніші”, просто в них менше шансів чи можливостей.

– Дозвольте особисте питання. Ви жінка, ви жінка молода, ви жінка приваблива… Як вам рухатися кар’єрною драбиною?

Я хочу займатися рівноправністю жінок і чоловіків. Тому там, де я є, – мені подобається. У моєму відділі 10 працівників, і тільки чотири з них чоловіки. Ми їх уже “натренували”. І вони вміють чутливо подавати інформацію – як слід говорити, а як ні.

Якщо ж оцінювати на рівні міністерств, на рівні найвищих посад, то в Чеській Республіці тільки 10% жінок обіймають ці посади. У Кабінеті Міністрів – тільки три жінки-міністра із 17-ти.

На найнижчих управлінських рівнях жінок досить багато. Ми часом жартуємо: “Там де працювати треба – там багато жінок…”.

Водночас я є членом політичної партії. Це не пов’язано з моєю державною посадою, тільки з моїми політичними переконаннями. Якраз у політиці долати ієрархічні сходи набагато складніше. Ще й тому, що всі знають, що я займаюся питанням гендерної рівності.

У політиці – переважно чоловіки. Мені інколи важко протистояти тиску “чоловічої солідарності”. Тож інколи виникають думки все кинути і піти. А потім я сама собі кажу: “Я ж відстоюю кращу позицію жінок як у суспільстві, так і в політиці. І я не можу все так залишити”. Це мене мотивує рухатися далі…

– Чи є для вас актуальним питання балансу роботи й сім’ї?

– У мене ще немає дітей. І мій партнер до цього ставиться нормально.

Натомість мене обурює, коли кажуть “чоловік допомагає в домі”. Чому тільки “допомагає”? Він же так само живе в нашому домі, так само робить те, що і я…

Що ж стосується взагалі ситуації в Чехії, в суспільстві сприймається так, що про родину, в першу чергу, має піклуватися жінка. Тож звичайно дотримуватися рівноваги дуже важко. У Чехії, наприклад, не вистачає дитячих садочків. Сьогодні виникає цілий ряд програм, завдяки яким підвищується кількість місць у дитсадках. Нарешті хтось помітив, що така проблема є і це слід вирішувати.

Або ж, спілкуючись із людьми з бізнесу, я часто чую про те, що потрібно створити для жінок те й те… Я завжди запитую, чому тільки для жінок? Усім потрібні умови. І чоловіки мають займатися сім’єю. І про це слід говорити публічно. Інакше ми нічого не змінимо, – наголосила віце-голова комітету з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків в уряді Чехії Луціа Захаріашова.

Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини, спеціально для “Поваги”

Матеріал підготовлений в рамках Проекту “Навчальні програми професійного зростання” Агентства США з міжнародного розвитку