“Скажи спасибі, що ти жива”: у Києві пройшов Марш пам’яті трансґендерів
20 листопада світ відзначає Міжнародний день пам’яті трансґендерних людей — тих, хто були вбиті через свою ідентичність. За день до пам’ятної дати активісти зібрались на Софійській площі в Києві і пройшли маршем проти трансфобії. Були і гості з числа противників акції.
Протягом останніх 12 місяців, за даними TGEU – Transgender Europe було вбито 325 трансґендерних і ґендерно-різноманітних людей по всьому світу. Про яких людей йдеться?
Транссексуали — люди, які стійко ідентифікують себе та намагаються привести тіло у відповідність до іншої статі
Бігендери — люди, гендерна самоідентифікація яких є “плаваючою”, змінною, в залежності від обставин
Андрогіни — люди з однаково вираженими як чоловічими, так і жіночими якостями та ознаками
Ґендерквіри — люди, які відмовляються від бінарного, виключно двоїстого розуміння ґендерної ідентичності
Також сюди відносять і ґендерно-неконформних людей, які не відповідають тим типовим уявленням, що існують у суспільстві щодо їх ґендеру.
“В Україні факти вбивств за трансґендерною ознакою не фіксуються, — каже одна з організаторок акції, координаторка ґендерного напрямку діяльності організації Insight LGBTQ NGO Інна Ірискіна. — Але чи означає це, що в Україні такі вбивства не трапляються? Звичайно ні. Проблема в тому, що напади на трансґендерних людей і їх вбивства кваліфікують за стандартними статтями, не кваліфікуючи справи як злочини на грунті ненависті. Тому в Україні немає даних про загиблих транс-людей, і ми розширюємо контекст, говорячи про проблему трансфобного насилля і загалом трансфобії у широкому сенсі”.
Сильна закритість трансґендерних людей у нашому суспільстві означає, що випадки насильства над транс-людьми можуть просто не ставати відомими, розповідають активісти. Більшість з них під час виступів свої імена не оголошує, інші — прикривають обличчя хустками.
Під пам’ятником Богдана — обличчя загиблих транс-людей.
“Навіть дехто з тих, хто мав би бути нашими союзниками серед активістів, теж є схильним до трансфобії. Замість підтримки ми дізнаємося від них, що ми лише “статистична похибка”, або що транс-жінки не є жінками”, — наголошують організатори.
А от і незгодні. Протягом останнього року ЗМІ та правозахисники фіксували збільшення нападів на ЛГБТ-активістів з боку ультраправих угрупувань. Це і зрив лекції на трансґендерну тематику в Києві, і спроба зриву Фестивалю Рівності у Запоріжжі, аналогічних заходів в Одесі і Харкові.
“Холодної зброї при собі не маємо”, — запевняють поліцію учасники альтернативною акції.
“Ми за здорову націю! Все хлопці, згортаємось, ідем курити”, — довго адепти здорової нації не мітингували і швидко розійшлися.
Тим часом учасники маршу пішли колоною до “Золотих воріт”, виголошуючи кричалки.
“Права
трансгендерів —
Права
Людини!”
Перехожі з цікавістю дивились на ходу. Хтось із занепокоєним здивуванням, хтось із поблажливими посмішками.
“Та ні х** у нас в країні вони не доб’ються”, — коментують двоє таксистів, що перекурюють на узбіччі.
Прибувши на “Золоті ворота”, бажаючі виступити по черзі брали мегафон. Інші — мовчки озброїлись промовами Висоцького.
Дехто ділився й особистим досвідом.
“Що мені сказали у поліцейському відділку, коли я прийшла написати заяву про те, що мене побили? Скажи спасибі, що ти жива, заявили поліцейські. Іди додому, виправ свою поведінку і з тобою усе буде в порядку”.
“В державі панує інституційна трансфобія, — наголошують у виступах. — Ніхто не хоче приймати закони, які б полегшили життя транс-людям, будь-які ініціативи гальмуються. Нам обіцяли новий клінічний протокол, що спрощує процедуру трансґендерного переходу, ми домагались дозволу на удочеріння та усиновлення. Церкви цьому протидіють. Хоча, здавалося б, у нас світська держава”.
Проблеми виникають і на побутовому рівні. Промовці розказують про випадки, коли транс-людям відмовляють у прийомі на роботу, в оренді житла, у медичному обслуговуванні тощо. У багатьох проблеми з переоформленням документів.
“Розходимось. Задля безпеки просимо всіх прибрати плакати і символіку, яка вас ідентифікує. Відходимо безпечними шляхами”.
Одна з юних учасниць акції, на вигляд школярка, занепокоєно озирнулась по сторонах.