ЄСПЛ визнав порушення прав учасників акції за права ЛГБТ+ у Києві через майже 14 років після її проведення

Європейський суд з прав людини визнав, що Україна порушила права учасників акції на підтримку ЛГБТ+, яка відбулася в Києві у грудні 2012 року. У справі “Шевченко та інші проти України” суд встановив порушення свободи мирних зібрань щодо трьох заявників, а щодо двох із них — також права на свободу та особисту недоторканність. Рішення від 22 жовтня 2026 року ухвалене одноголосно та є остаточним. 

Про це повідомили голова громадської організації “Інсайт” Олена Шевченко та ГО “Центр “Соціальна Дія””, яка підтримувала заявників. Від звернення до ЄСПЛ до рішення минуло понад 13 років, а від самої акції — майже 14.

Голова громадської організації “Інсайт” Олена Шевченко. Фото з її фейсбук-сторінки

Справа стосується затримань учасників мирного зібрання та притягнення його організаторки до адміністративної відповідальності. За повідомленням Центру “Соціальна Дія”, суд присудив Олені Шевченко 3 тисячі євро відшкодування моральної шкоди, а Богдану Карпусю та Тимуру Лисенку — по 5 тисяч євро. Україна має виплатити ці кошти протягом трьох місяців.

Акція, через яку активісти звернулися до ЄСПЛ, відбулася 8 грудня 2012 року в Києві та була приурочена до Міжнародного дня прав людини. Її учасники виступали проти дискримінації та законопроєкту про заборону так званої “пропаганди гомосексуальності”, який Верховна Рада ухвалила в першому читанні 2 жовтня того ж року.

Як зазначають у Центрі “Соціальна Дія”, напередодні Окружний адміністративний суд міста Києва заборонив проводити зібрання на майдані Незалежності. Після цього організаторка повідомила Київську міську державну адміністрацію про зміну місця акції.

Під час зібрання двоє людей прорвалися через оточення правоохоронців, розпилили сльозогінний газ та напали на демонстрантів. Правоохоронці затримали чотирьох учасників акції й доставили їх до відділку. Щодо затриманих розпочали адміністративні провадження, а Олену Шевченко як організаторку згодом оштрафували.

Згадуючи ті події, Шевченко написала, що вже за три дні, 11 грудня, виступала в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку на заході “Лідерство в боротьбі з гомофобією”. Серед його учасників були тодішній генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, співак Рікі Мартін та правозахисники з різних країн.

“Між цими подіями було лише три дні. А до очікуваного рішення ЄСПЛ довелося йти майже чотирнадцять років”, — зазначила правозахисниця.

До Європейського суду звернулися п’ятеро учасників акції. Як пояснили в Центрі “Соціальна Дія”, по суті суд розглянув скарги трьох із них. Скарги ще двох заявників визнали неприйнятними через невичерпання національних засобів юридичного захисту: один не оскаржував затримання в українських судах, а інший не завершив такого оскарження.

Порушення статті 11 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує свободу мирних зібрань, суд встановив щодо Олени Шевченко, Богдана Карпуся та Тимура Лисенка.

Водночас Шевченко притягнули до відповідальності за частиною другою статті 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення — порушення порядку організації або проведення зібрань. ЄСПЛ нагадав, що вже розглядав застосування цієї норми у справі “Черемський проти України” та визнав її невідповідність вимогам Конвенції щодо якості закону. Покарання організаторки на цій підставі порушило її право на мирне зібрання.

Щодо Карпуся та Лисенка українські суди раніше встановили відсутність складу адміністративного правопорушення й незаконність затримань. ЄСПЛ дійшов висновку, що позбавлення їх свободи, яке завадило продовжити участь в акції, не мало законної підстави. Щодо обох заявників суд також встановив порушення статті 5 Конвенції — права на свободу та особисту недоторканність.

Окремо ЄСПЛ розглянув питання відшкодування моральної шкоди за незаконне затримання. За повідомленням Центру “Соціальна Дія”, українські суди відмовили Карпусю та Лисенку в компенсації, оскільки вони не надали окремих доказів пережитих страждань, зокрема медичних довідок чи свідчень.

Європейський суд визнав такий підхід надмірно формалістичним. Як пояснюють правозахисники, обставини незаконного затримання та пояснення самої людини не можна відкидати лише через відсутність додаткових підтверджень. Вимога таких доказів може фактично унеможливлювати отримання компенсації. Тому ЄСПЛ не погодився з позицією уряду України, що заявники втратили статус потерпілих.

Водночас скарги за статтею 14 Конвенції, яка забороняє дискримінацію, суд визнав неприйнятними. За викладом Центру “Соціальна Дія”, заявники не надали доказів упередженості національних судів щодо ЛГБТІ-спільноти, а ЄСПЛ не міг припускати мотиви, яких не було зазначено в судових рішеннях. Отже, встановлені в цій справі порушення стосуються свободи мирних зібрань та права на свободу.

Також, як наголосили в організації, у цьому провадженні ЄСПЛ не оцінював, чи належно правоохоронці захищали учасників акції від нападників.

Для Олени Шевченко рішення має особисте й символічне значення. У своєму дописі вона пов’язала цю справу із ширшим досвідом ЛГБТ+-руху: судовими заборонами зібрань, нападами, залякуваннями та неналежною реакцією держави на насильство.

На її думку, за роки очікування рішення українське суспільство змінилося, а ЛГБТ+-спільнота була й залишається серед тих, хто виборює зміни у ставленні до неї. Правозахисниця висловила сподівання, що активістам більше не доведеться стикатися зі зневагою до себе та свого права на мирний протест у судах.

“Жодна людина не повинна проходити через таке у своїй боротьбі за справедливість і рівність”, — наголосила Шевченко.

У Центрі “Соціальна Дія” повідомили, що ця справа фактично започаткувала у 2013 році роботу їхнього фонду стратегічних справ щодо дискримінації та інших проявів нетерпимості.

На національному рівні зі справою працювали адвокатки Оксана Покальчук та Галина Бочева. У Європейському суді заявників представляли Євгенія Закревська та Юлія Науменко.

В організації наголосили, що необхідність роками домагатися справедливості в ЄСПЛ свідчить про неспроможність національної системи забезпечити ефективний захист. Водночас для потерпілих міжнародний суд подекуди залишається єдиною можливістю отримати належне відшкодування.

Правозахисники також зауважили, що виконання рішень ЄСПЛ має передбачати зміни законодавства та практики, які запобігатимуть повторенню порушень. За оцінкою організації, Україна виплачує присуджені компенсації, проте системні зміни часто залишаються невтіленими.

У зв’язку з цим Центр “Соціальна Дія” закликає врегулювати порядок мирних зібрань відповідно до міжнародних стандартів, припинити незаконні втручання в їх проведення та забезпечити реальне відшкодування за незаконне позбавлення свободи. Зокрема, на думку організації, суди мають оцінювати обставини затримання й пояснення потерпілих без надмірних вимог до доказування моральної шкоди.

В організації також наголошують на необхідності захищати учасників мирних акцій від нападів, розмежовувати дії нападників і людей, які захищаються, та не допускати безпідставних затримань. Люди, які публічно виступають на захист прав ЛГБТ+, повинні мати доступ до правосуддя та захисту держави вже на національному рівні.

Раніше Європейський суд з прав людини також ухвалив історичне рішення у справі про порушення права на свободу мирних зібрань. Розгляд тривав майже 12 років.

У 2013 році активістки та активісти планували провести марш на підтримку прав ЛГБТІК-людей. Захід мав відбутися 25 травня в центрі Києва за участі близько 600 людей. Однак Київська міська державна адміністрація одразу повідомила, що звернеться до суду, щоб заборонити марш.

Європейський суд з прав людини встановив, що дії української влади порушили дві ключові статті Європейської конвенції з прав людини. Стаття 11 гарантує свободу мирних зібрань, що означає право кожної людини організовувати або брати участь у таких заходах без необґрунтованих перешкод. Стаття 13 передбачає обов’язок держави забезпечити ефективний засіб правового захисту в разі порушення цих прав.

Нагадаємо про ще одне рішення ЄСПЛ, яке стосується порушення прав ЛГБТІК-людей в Україні. Зокрема, 11 квітня 2024 року у справі “Картер проти України” Європейський суд з прав людини ухвалив, що Україна порушила статтю 3 у поєднанні зі статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Причиною цього є неефективне розслідування двох словесних та фізичних нападів на заявника – відкритого гея Ніка Картера.

А 1 червня 2023 року Європейський суд з прав людини визнав порушення Україною права одностатевої пари, яка не може укласти шлюб в країні й стикається з дискримінацією.