Печерський суд відмовив у позові проти журналістки Мартини Богуславець та організації “МЕЖА” через розслідування про відбудову ТЕС

Печерський районний суд Києва відмовив Ірині Безугловій та Юлії Коренівській у позові проти журналістки Мартини Богуславець та громадської організації “Центр демократичних змін “МЕЖА”. Позивачки вимагали спростувати інформацію з журналістського розслідування про використання бюджетних коштів під час відновлення теплоелектростанцій, а також виплатити кожній по 100 тисяч гривень моральної компенсації.

Про це йдеться в рішенні суду, яке той ухвалив 24 липня 2026 року.

Використано оригінальні фото. Колаж створено за допомогою ШІ

Про що йдеться в справі

Ірина Безуглова та Юлія Коренівська звернулися до суду в березні 2026 року. Причиною стала публікація від 11 березня під заголовком “П..здили собі тихенько”: як на відбудові ТЕС після атак дерибанили 1 мільярд”, оприлюднена на сайті “Української правди”.

Позивачки вважали, що матеріал містить недостовірну інформацію, яка шкодить їхній честі, гідності та діловій репутації. На їхню думку, зміст публікації прямо або опосередковано пов’язував їх з незаконним заволодінням бюджетними коштами під час відновлення енергетичної інфраструктури.

Зокрема, вони звернули увагу на використані в матеріалі формулювання про “схему на мільярд”, “підставні фірми”, отримання державних підрядів за підробленими документами, реєстрацію компаній на підставних осіб, фальсифіковані документи та “дерибан на енергетиці”.

Безуглова оскаржувала, зокрема, частину матеріалу, де йшлося про те, що вона працювала бухгалтеркою ТОВ “Спецхімресурс”, жартувала в соцмережах про “дерибан на енергетиці”, а після виходу цієї компанії зі згаданої в публікації схеми керувала фінансовими процесами в інших фірмах.

Коренівська тим часом оскаржувала інформацію про те, що вона була директоркою та засновницею ТОВ “Спецхімресурс”. Також ішлося про участь компанії в тендерах “Центренерго”, отримання підрядів на 105 мільйонів гривень, якість і строки виконання робіт та документи, за допомогою яких підприємство перемагало в тендерах.

Окрім цього, позивачки оскаржували загальні твердження матеріалу про те, що майже мільярд гривень бюджетних коштів отримали три “підставні фірми”, які нібито отримували державні підряди за підробленими документами та були зареєстровані на підставних осіб.

Безуглова та Коренівська наполягали, що не вчиняли кримінальних правопорушень, повʼязаних з розкраданням або привласненням бюджетних коштів, а обвинувальних вироків щодо них немає. Вони також вважали, що твердження про “дерибан” є фактичним звинуваченням у злочині, а не критикою чи оцінним судженням.

Позивачки просили суд оцінювати матеріал загалом – разом із заголовком, текстом, ілюстраціями та коментарями. На їхню думку, саме загальний контекст публікації міг створити в читачів враження про їхню причетність до кримінальних правопорушень.

Вони вимагали визнати оскаржувану інформацію недостовірною і такою, що порушує їхню честь, гідність і ділову репутацію. Також Безуглова та Коренівська просили зобов’язати Богуславець і громадську організацію “МЕЖА” опублікувати на сайті “Української правди” резолютивну частину рішення суду як спростування.

Крім цього, кожна з позивачок вимагала по 100 тисяч гривень компенсації моральної шкоди.

Мартина Богуславець позов не визнала та просила суд повністю відмовити в його задоволенні. Вона пояснила, що публікація є журналістським розслідуванням, а оскаржувані висловлювання – оцінними судженнями та критикою діяльності ТОВ “Спецхімресурс”, а не особисто Безуглової чи Коренівської.

За позицією відповідачки, позивачок у матеріалі прямо ідентифікували лише через інформацію про їхні посади та звʼязок з компанією, тоді як решта оскаржуваного тексту стосувалася діяльності самого підприємства.

Що вирішив суд

Суд погодився, що інформація про роботу Безуглової бухгалтеркою ТОВ “Спецхімресурс” є фактичним твердженням. Водночас ця інформація відповідає дійсності, а сама позивачка не заперечувала її достовірності. 

Суд вирішив, що згадка про роботу Безуглової в компанії сама по собі не шкодить її честі, гідності чи діловій репутації. Інформація про діяльність її роботодавця також не означає, що журналістка поширила недостовірні відомості безпосередньо про Безуглову.

Аналогічного висновку суд дійшов щодо Коренівської. Інформація про те, що вона була директоркою та засновницею ТОВ “Спецхімресурс”, відповідає дійсності. На думку суду, зазначення посади та участі в компанії є обʼєктивною інформацією і саме по собі не шкодить честі та гідності позивачки.

Решта оскаржуваних тверджень, як установив суд, стосувалася передусім діяльності ТОВ “Спецхімресурс”: його господарських операцій, участі в тендерах, виконання робіт та договірних відносин.

Суд вирішив, що позивачки не довели, що ці висловлювання стосувалися саме їхньої особистої поведінки, а не діяльності юридичної особи, з якою вони мали трудові або корпоративні відносини.

Водночас суд окремо наголосив, що не оцінював достовірності інформації, поширеної безпосередньо про ТОВ “Спецхімресурс”. Компанія не була учасницею цієї справи, а Коренівська подала позов як фізична особа, а не від імені підприємства.

Суд зазначив, що ТОВ “Спецхімресурс” може окремо звернутися до суду для захисту своєї ділової репутації, якщо вважає оприлюднену про компанію інформацію недостовірною.

Аргумент позивачок про необхідність оцінювати публікацію загалом суд також відхилив. Навіть після аналізу загального контексту матеріалу суд не встановив, що відповідачі поширили саме про Безуглову та Коренівську недостовірну інформацію, яка шкодить їхній честі, гідності чи діловій репутації.

У результаті Печерський районний суд Києва повністю відмовив Безугловій та Коренівській у задоволенні позову. Відповідно, суд також відмовив у вимогах про виплату моральної компенсації.

Судові витрати позивачкам не відшкодовуватимуть.

Рішення можна оскаржити в Київському апеляційному суді протягом 30 днів із дня його проголошення.

Нагадаємо, що в травні державна енергогенерувальна компанія “Центренерго” подала позов проти журналістки Bihus.Info Світлани Стеценко та редакції через розслідування про можливу модернізацію одного з енергоблоків зруйнованої російськими ударами Трипільської ТЕС. Компанія вимагає видалити відео з ютубу, новину із сайту та стягнути з журналістів один мільйон гривень моральної шкоди.

У липні Голосіївський районний суд Києва залишив цей позов без розгляду. Після зміни менеджменту нове керівництво підприємства вирішило відмовитися від судового спору, а представник компанії попросив залишити позов без розгляду. Суд задовольнив це клопотання.

Адвокати журналістів тоді звертали увагу, що “Центренерго” витрачало на судовий процес державні кошти, зокрема замовило семантико-текстуальну експертизу та сплатило судовий збір. Захисники також наголошували, що такі судові процеси потребують від журналістів значних часових і професійних ресурсів та можуть обмежувати їхню роботу.