Україна не захистила репутацію правоохоронця, якого бездоказово звинувачували в торгівлі наркотиками – ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав, що Україна порушила право на захист репутації колишнього працівника міліції Ігоря Сурадєєва, якого публічно звинувачували в підкиданні наркотиків і торгівлі амфетаміном. Українські суди відмовили йому в захисті, вважаючи такі заяви допустимою критикою правоохоронця. Натомість ЄСПЛ наголосив, що навіть посадовців не можна без достатніх доказів звинувачувати в конкретних злочинах.

Про це йдеться в рішенні ЄСПЛ від 15 жовтня 2026 року у справі “Сурадєєв проти України” (заява № 43918/18).

Фото: Рада Європи

Справа стосується подій вересня 2015 року в Кременчуці Полтавської області. На той час Ігор Сурадєєв обіймав керівну посаду в підрозділі міліції, який займався боротьбою з організованою злочинністю.

24 вересня місцевий бізнесмен, який балотувався на місцевих виборах, помітив, що його автомобіль не реагує на ключ. Поруч стояла інша машина з двома чоловіками, один з яких працював за ноутбуком. Бізнесмен запідозрив їх у втручанні в роботу автомобіля та разом із сином й іншими людьми заблокував машину.

Сурадєєв та ще один правоохоронець перебували поблизу й втрутилися в ситуацію. Між міліціонером і бізнесменом виникла сварка.

Коли автомобіль підприємця відкрили, у багажнику знайшли пакунок із порошкоподібною речовиною, яка виявилася амфетаміном.

Через чотири дні бізнесмен провів пресконференцію, під час якої звинуватив правоохоронців у підкиданні наркотиків. Він назвав Сурадєєва причетним до інциденту та заявив, що той нібито організував мережу з виробництва й продажу амфетаміну.

Ці звинувачення поширили місцеві медіа, а згодом їх опублікували в передвиборчому бюлетені місцевого осередку політичної партії бізнесмена.

Після розголосу міська міліція провела власну пресконференцію, на якій Сурадєєв відповів на звинувачення та виклав свою версію подій.

Водночас службове розслідування не виявило порушень у його діях. Зокрема, записи камер спостереження показали, що до автомобіля бізнесмена, крім нього самого та його сина, ніхто не підходив.

Правоохоронці також не знайшли обʼєктивних доказів причетності Сурадєєва до підкидання наркотиків, їх виробництва чи продажу. Кримінальних проваджень проти нього за цими звинуваченнями не відкривали.

У січні 2016 року Сурадєєв звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації. Він вимагав визнати поширену інформацію неправдивою, спростувати її та виплатити 100 тисяч гривень компенсації моральної шкоди.

Однак суд першої інстанції, апеляційний суд і Верховний Суд відмовили йому.

Українські суди вважали, що бізнесмен лише висловлював власні підозри та оцінки, а не повідомляв конкретні факти. Крім того, вони послалися на суспільний інтерес до діяльності правоохоронців і зазначили, що посадовці мають бути готовими до гострішої критики, ніж звичайні громадяни.

Після цього Сурадєєв звернувся до ЄСПЛ, стверджуючи, що українські суди не захистили його репутацію належним чином.

Європейський суд погодився, що діяльність правоохоронних органів становить суспільний інтерес, тому їхні працівники мають бути готовими до гострішої критики, ніж звичайні громадяни. Особливо це стосується повідомлень про можливі зловживання владою.

Водночас судді наголосили, що право критикувати державних службовців не дає підстав без достатніх доказів звинувачувати їх у серйозних злочинах.

ЄСПЛ звернув увагу на різницю між оціночними судженнями й твердженнями про факти. Зокрема, образливі характеристики правоохоронця можуть бути суб’єктивною оцінкою, яку не потрібно доводити.

Натомість заяви про те, що конкретна людина підкинула наркотики або організувала їх виробництво та продаж, стосуються дій, які можна перевірити. Тому такі звинувачення потребують достатньої фактичної основи.

У випадку Сурадєєва українські суди не встановили, на яких доказах ґрунтувалися звинувачення бізнесмена.

На думку ЄСПЛ, того, що правоохоронець одним із перших прибув на місце події, а його поведінка здалася підприємцю підозрілою, недостатньо для звинувачень у торгівлі наркотиками. Так само їх не підтверджувала інформація, яку бізнесмен нібито отримав від інших людей.

Судді врахували й обставини поширення заяв. Бізнесмен висунув звинувачення не під час самої сварки, а через чотири дні на пресконференції. За цей час він міг обміркувати ситуацію та спробувати перевірити інформацію.

Крім того, українські суди не приділили належної уваги результатам службового розслідування, яке не виявило порушень у діях Сурадєєва, та відсутності кримінальних проваджень проти нього.

ЄСПЛ також не погодився з аргументом, що правоохоронець мав можливість публічно відповісти на звинувачення, а тому його репутація не потребувала додаткового захисту.

Суд пояснив, що подальше спростування не може повністю усунути шкоду, якої людині завдають публічні звинувачення у тяжких злочинах. Навіть якщо вони не призвели до звільнення чи кримінального переслідування, це не означає, що репутація людини не постраждала.

Зрештою ЄСПЛ встановив порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на повагу до приватного життя, зокрема захист репутації. Україна має виплатити заявнику 1200 євро компенсації моральної шкоди та ще 239 євро судових витрат.

Раніше ZMINA писала про те, як українські суди розглядають позови щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. Правозахисники звертали увагу на відсутність єдиної судової практики та недостатнє врахування суспільного інтересу під час розгляду таких справ. Водночас питання балансу між захистом репутації та свободою слова залишається актуальним через реформу цивільного законодавства.

Нагадаємо, що в червні 2026 року експерти Ради Європи звернули увагу на ризики для свободи слова в проєкті нового Цивільного кодексу України. Зокрема, вони розкритикували відсутність чіткого розмежування між публічними та приватними особами в положеннях щодо захисту репутації. Адже, відповідно до практики ЄСПЛ, державні посадовці та інші публічні особи мають терпіти ширшу критику, ніж пересічні громадяни.