Як реорганізація Держмолодьжитла може залишити ВПО, ветеранів та молодь без даху над головою

30 квітня 2026 року Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства надіслало на погодження проєкт постановиі Кабінету Міністрів про передачу майнового комплексу Держмолодьжитла до своєї сфери управління. Фактично це – перший інституційний крок до приєднання установи до ПрАТ “Укрфінжитло”.

Проти такого рішення раніше виступили понад 50 організацій громадянського суспільства, Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, парламентська Тимчасова слідча комісія та заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук.

ZMINA зібрала інформацію про те, чим займається Держмолодьжитло, чому його об’єднання з Укрфінжитлом є ризикованим і що від цього можуть втратити внутрішньо переміщені особи, ветерани та молодь.

Чим займається Держмолодьжитло

Державна спеціалізована фінансова установа “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” створена та діє згідно із законом “Про фінансові послуги та фінансові компанії“, постановами уряду від 14 квітня 1997 року №334 і від 29 травня 2001 року №584. Засновником установи є держава в особі Кабінету Міністрів України. 

Держмолодьжитло є неприбутковою організацією – отриманий дохід не може розподілятися між засновниками чи керівництвом, а спрямовується виключно на реалізацію програм та утримання установи.

Протягом кількох останніх років Держмолодьжитло реалізує свої житлові програми за підтримки міжнародних партнерів: уряду Німеччини через кредитну установу для відбудови (KfW), Банку розвитку Ради Європи (БРРЄ) та Міжнародної організації з міграції (МОМ). 

Так, впродовж 2021–2025 років установа залучила понад 125 млн євро міжнародної підтримки, а на 2026 рік для програми “Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб” уже залучено 58 млн євро, з яких 25 млн євро – кошти Банку розвитку Ради Європи, та 33 млн євро – кошти Міжнародної організації з міграції.

На сьогодні Держмолодьжитло реалізує кілька пільгових іпотечних кредитних програм, зокрема:

• Молодь може отримати кредит на житло під 7% річних (постанова №488);
• Ветерани АТО/ООС та внутрішньо переміщені особи – кредит під 3% (постанова №980);
• З 2021 року ВПО також мають доступ до пільгових кредитів за грантовими коштами від KfW, з 2024 – від БРРЄ, а з 2026 – від МОМ;
• З 2025 року для ВПО Луганської області діє окрема програма (розпорядження № 260, № 277, № 01-08/46, № 160ВА), яка передбачає пільгове кредитування із частковим або майже повним погашенням кредиту для окремих категорій переселенців – тих, хто повернувся з полону, ветеранів/ветеранок з інвалідністю, багатодітних сімей.

За визначенням самої установи, умови іпотечного кредитування в межах програм фонду є одними з найбільш соціально орієнтованих в Україні, зокрема для ВПО.

Наприклад, Держмолодьжитло надає іпотеку для переселенців під фіксовані 3% річних терміном до 30 років з мінімальним першим внеском 6%. 

В той час як “єОселя” від Укрфінжитла для переселенців пропонує 7% річних на перші 10 років, а далі – 10% річних. Максимальний строк кредиту становить 20 років. Мінімальний перший внесок становить 20%.

До того ж в “єОселі” доступ до кредиту залежить від банків-партнерів та їхніх внутрішніх критеріїв. Для ВПО, які часто не мають тривалої кредитної історії та офіційно підтвердженого доходу, ці критерії стають фільтром, який відсіває саме тих, для кого програма і створювалася.

Держмолодьжитло також є виконавцем місцевих житлових програм у всіх регіонах України. У 2025 році діяла 61 така програма – у межах партнерства з органами місцевого самоврядування житлом забезпечили 306 сімей. За весь час співпраці з громадами підтримку отримали понад 6 200 сімей.

Визначення отримувачів пільгового іпотечного кредиту за допомогою програми Random Picker. Фото: Держмолодьжитло, 7 жовтня 2025 року

За підсумками 2025 року Держмолодьжитло забезпечив власним житлом 921 сім’ю – 2 312 осіб, серед яких 760 дітей. Це майже вдвічі більше, ніж у 2024 році, коли підтримку отримали 500 сімей, що свідчить про стабільний розвиток установи.

Також з 2022 року Держмолодьжитло реалізує програму забезпечення житлом для тимчасового проживання ВПО, у тому числі житло яких було знищене чи пошкоджене внаслідок збройної агресії РФ. Станом на березень 2026 року програмою скористалися 360 осіб, яким житло було безоплатно надане для тимчасового проживання (постанова №495).

За всі роки діяльності фонд забезпечив житлом понад 44 тисячі українських сімей.

Як Держмолодьжитло дізнався про реорганізацію

Безпосередньо до Держмолодьжитла проєкт постанови від Мінекономіки не надходив. Документ було направлено на погодження до Міністерства розвитку громад та територій України, до сфери управління якого належить Держмолодьжитло. 

“За наявною у нас інформацією, за результатами опрацювання Мінрозвитку проєкт не підтримало, зокрема через суттєві правові, бюджетні, міжнародно-договірні, операційні та соціальні ризики”, – повідомляє Держмолодьжитло у коментарі виданню ZMINA.

Держмолодьжитло також вийшов з публічною заявою, в якій зазначив, що не підтримує поспішне об’єднання без належного аналізу і консультацій.

У фонді підкреслюють: за 30 років роботи установа накопичила унікальний інституційний досвід у сфері житлової політики, а нині є єдиною державною установою, що виконує програму “Житло для ВПО” із залученням коштів міжнародних партнерів.

Чому програми Держмолодьжитла важливі для ВПО

Наразі для економічно активних переселенців, які працюють і сплачують податки, пільгова іпотека через Держмолодьжитло є одним із небагатьох реальних інструментів отримання власного житла.

З 921 сім’ї, що отримали кредити у 2025 році, 747 – родини ВПО, ще 96 – сім’ї військових, серед яких є і ті, хто переміщувався. У 2024 році 338 із 500 підтриманих сімей також були ВПО.

Олексій Горленко двічі переміщувався через війну Росії проти України. Уперше чоловік став переселенцем у 2014 році, коли виїхав із Довжанська до Лисичанська. У коментарі виданню ZMINA Олексій розповів, що на програму Держмолодьжитла зареєструвався ще у 2019 році, але тоді не вірив, що зможе реально скористатися нею, тому за результатами відборів не слідкував.

У 2021 році чоловік придбав квартиру в Лисичанську, однак після повномасштабного вторгнення житло опинилося в окупації, а сам Олексій був вимушений знову переїздити – цього разу до Києва.

“Вже у Києві я подавав заявку на “єОселю” через “Дію”, проте потім скасував. Розумів, що без пільгових умов не витягну кредит”, – розповідає він.

Про недоступність “єОселі” для більшості переселенців говорив і народний депутат Павло Фролов. Серед барʼєрів Фролов назвав високу річну ставку у 7% та жорсткі вимоги щодо віку житла (від 10 до 20 років).

У жовтні 2025 року Олексій Горленко отримав пільговий кредит від Держмолодьжитла. За його словами, можливість придбати власне житло змінила не лише побут, а й відчуття майбутнього. Після переїзду поступово зникає відчуття тимчасовості, яке супроводжує багатьох переселенців роками.

“Коли живеш на орендованій квартирі, постійно думаєш, що потім знову доведеться переїжджати. Зараз я плачу приблизно ті самі гроші, що раніше за оренду. Але тепер розумію, що ця квартира буде моєю. Це мотивує – хочеться робити ремонт, облаштовувати житло”, – каже чоловік.

Позитивні результати програми “Житло для ВПО” підтверджують і дані незалежної оцінки впливу пільгової іпотеки, проведеної у 2025 році за підтримки проєкту Ради Європи: 92% позичальників відзначають покращення житлових умов, 93% – покращення емоційного стану, 77% – можливість планувати майбутнє. 

Суттєвим є і стратегічне значення: 21% учасників програми передумали повертатися до покинутого місця проживання, а 18% – виїжджати за кордон.

Слухачі на пресконференції “Ризики об’єднання Держмолодьжитла та Укрфінжитла 6 травня 2025 року. Фото: ZMINA.

Які ризики виникають у разі реорганізації Держмолодьжитла 

Жоден із ключових міжнародних партнерів – ні KfW, ні Банк розвитку Ради Європи, ні МОМ – офіційно не погоджував і не підтримував можливу реорганізацію Держмолодьжитла. 

Також Держмолодьжитло повідомив, що реорганізація установи шляхом приєднання до комерційної компанії неминуче спричинить зупинення всіх діючих програм на період реструктуризації. Угоди, які на момент реорганізації не будуть укладені в установленому порядку, підлягатимуть скасуванню. 

Громадяни, чиї заявки вже пройшли відбір або перебувають на стадії оформлення – фактично втратять можливість реалізувати своє право на пільгове кредитування.

Зміна інституційного статусу Держмолодьжитла може бути кваліфікована як порушення умов чинних договорів з міжнародними партнерами – що створює ризик вимоги повернення вже отриманих коштів міжнародного фінансування. 

Наслідки такого сценарію виходять далеко за межі інтересів окремих заявників і матимуть негативний вплив на репутацію України як надійного партнера у сфері залучення міжнародної допомоги.

Читайте також: Законопроєкти про детінізацію оренди житла: чи враховують вони інтереси ВПО та ветеранів

На початку квітня понад 50 організацій громадянського суспільства публічно заявили про недопустимість об’єднання Держмолодьжитла та Укрфінжитла.

Ключовий аргумент – принципова різниця між двома установами. Держмолодьжитло є неприбутковою державною структурою, яка надає пільгові кредити безпосередньо як кредитор. Укрфінжитло – комерційна структура, що працює через банківські механізми й орієнтована на ринкові підходи. 

“Постає принципове питання: навіщо приєднувати наш фонд до фінансової установи, яка видає кредити через мережу комерційних банків. Держмолодьжитло є неприбутковою організацією і надає житлові послуги на максимально вигідних для громадян умовах. Укрфінжитло — це комерційна структура з іншою логікою роботи та іншими пріоритетами”, – також говорять у Держмолодьжитлі.

За словами керівниці програми адвокації благодійного фонду “Право на захист” Ксенії Гедз, основний ризик у разі об’єднання Держмолодьжитла з Укрфінжитлом полягає в тому, що насправді йдеться не про “оптимізацію” чи технічну реорганізацію, а про спробу поєднати дві принципово різні за правовою природою, фінансовою логікою і соціальною функцією моделі державної підтримки у забезпеченні житлом. 

“Така реорганізація може призвести до зміни самої філософії державної житлової підтримки – від потребоорієнтованих адресних інструментів соціального захисту вразливих категорій населення до комерційної моделі, в якій доступ до житла залежатиме від відповідності банківським критеріям, платоспроможності, кредитної історії, першого внеску, оцінки банком фінансових ризиків”, – наголосила Гедз у коментарі виданню ZMINA. 

Ксенія Гедз. Фото: ZMINA

Вона розповіла, що, ймовірно, для банківської системи така логіка є зрозумілою, але соціальна житлова політика, особливо в умовах війни, що триває 12-й рік, масштабного руйнування житлового фонду, масового вимушеного переміщення населення, має виходити з реальних життєвих обставин людей – досвіду війни, окупації, втрати дому, потреби в безпеці та спроможності до економічної інтеграції.

Саме тому соціальна модель забезпечення житлом не може розчинятися в ринковій іпотечній моделі й, навпаки, має посилюватися та масштабуватися. 

“Зріла житлова політика передбачає не монополізацію, а диверсифікацію інструментів. Соціальне житло, пільгове іпотечне кредитування, житло для тимчасового проживання, субсидування оренди, розвиток оренди з правом викупу, національний компенсаційний механізм, місцеві житлові програми – мають доповнювати один одного так, щоб система могла підхопити кожну людину з урахуванням її потреб, життєвих обставин і спроможностей”, – заявила експертка.

Окремою проблемою є процедурна логіка реорганізації. Мінекономіки пропонує провести due diligence – комплексну перевірку – вже після прийняття постанови. В усталеній практиці така перевірка передує злиттю, а не відбувається після нього.

“Пропозиція провести due diligence вже після ухвалення постанови вказує на порушення базової логіки підготовки будь-якого управлінського рішення. Комплексна перевірка мала б передувати рішенню про передачу майнового комплексу чи реорганізацію, адже саме вона повинна дати оцінку правовим, інституційним, операційним, фінансовим, міжнародним, репутаційним ризикам такого рішення, визначити обсяг активів і зобов’язань, бюджетних програм, кредитного портфеля, здійснити аналіз умов міжнародних договорів та стану їх виконання, наслідків для місцевих програм”, – пояснює Ксенія Гедз. 

За її словами, якщо рішення ухвалюється до проведення такої перевірки, due diligence не може вважатися інструментом аналізу ризиків і наслідків та фактично зводиться до спроби обґрунтувати заздалегідь прийняте урядове рішення без належної попередньої перевірки, і, що важливо, без проведення консультацій з міжнародними партнерами. 

Гедз додає, що рішення уряду, яке впливає на доступ внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та їхніх сімей, молоді до реалізації права на житло, не може розцінюватися як звичайна адміністративна оптимізація чи внутрішнє операційне питання. 

“Йдеться про ризик знищення інституції з понад 30-річним досвідом, 22 регіональними відділеннями, професійною командою та інституційною пам’яттю роботи з вразливими групами населення, яка адмініструє державні, місцеві, міжнародні програми забезпечення житлом, залучає міжнародне фінансування, працює у партнерстві з територіальними громадами”, – наголошує експертка. 

Відсутність публічних консультацій, так само як і непогодження такого рішення з профільними міністерствами у сферах соціальної політики та внутрішнього переміщення, ветеранської та молодіжної політики, органами місцевого самоврядування, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, експертним середовищем та громадськістю суперечить основним принципам належного врядування – прозорості, відкритості та участі заінтересованих осіб, переконана Ксенія Гедз.

Також передача Держмолодьжитла під управління Мінекономіки для створення “єдиного оператора державних житлових програм” суперечить наявному розподілу урядових повноважень.

Житлова підтримка в Україні реалізується через кілька міністерств: 

• Мінсоцполітики – субсидії на оренду (постанова №1225) та комунальні послуги для ВПО (постанова №616), забезпечення житлом дітей-сиріт;
• Мінрозвитку – фонди тимчасового проживання ВПО (постанова №495) та муніципальне орендне житло (постанова №796);
• Мінветеранів – компенсація витрат на оренду для захисників та захисниць (постанова №252). 

Жодне з цих міністерств не є підпорядкованим Мінекономіки, і концентрація частини програм в одному відомстві не перетворює його на “єдиного оператора” житлової політики.

Отже реорганізація без належної оцінки впливу та консультацій із міжнародними донорами, попереджають правозахисники, ставить під загрозу вже залучені кошти обсягом понад 125 млн євро, 58 млн євро на 2026 рік і потенційні 110 млн євро на нові програми.

Під ризиком – понад 60 місцевих житлових програм, програма тимчасового проживання для ВПО (60 квартир, що їх фонд наразі адмініструє на безоплатній основі), новий проєкт кредитування ветеранів обсягом 60 млн євро від БРРЄ, що вже перебуває на стадії погодження, а також чинний кредитний портфель і майбутні відбори громадян.

Під загрозою опиняться і понад 146 працівників: більш як 59 фахівців центрального офісу та 87 – регіональних відділень по всій країні. Йдеться про кваліфікований персонал із багаторічним досвідом у сфері житлової політики, соціального захисту та роботи з ВПО.

11 травня 2026 року Мінекономіки опублікувало новину про зустріч з керівництвом німецького державного банку розвитку KfW. Публікація фактично стала першим публічним підтвердженням того, що Мінекономіки справді розглядає приєднання Держмолодьжитла як частину ширшого плану – створення так званої “єдиної платформи житлового фінансування”.

Водночас у міністерстві запевнили, що передача Держмолодьжитла під управління Мінекономіки є “лише першим етапом”, а наявні житлові програми, міжнародні домовленості та зобов’язання перед партнерами “продовжать діяти”. 

Проте жодних конкретних механізмів чи правових гарантій збереження функцій установи публічно оголошено не було. Як саме буде організовано перехідний період, хто нестиме відповідальність за виконання чинних угод із донорами й що станеться з позичальниками, заявки яких уже перебувають на розгляді, – ці питання залишилися без відповіді.

На думку правозахисників та самої установи, будь-які рішення щодо передачі майнового комплексу Держмолодьжитла або створення передумов для його об’єднання з Укрфінжитлом є передчасними – доки не проведено належного публічного обговорення і незалежної оцінки наслідків.

Йдеться не лише про збереження однієї установи, а про безперервність програм пільгового кредитування, про збережене міжнародне фінансування і, зрештою, про гарантоване Конституцією України право на житло – для ВПО, ветеранів, молоді та інших, хто на цю підтримку розраховує.