“В колонії грав гімн України”. Історія кримчанина Євгена Шведа, якого двічі ув’язнили за критику Кремля
Автомеханік і музикант з Джанкойського району Євген Швед в окупованому Криму відбуває вже другий термін за свої публічні висловлювання про Україну та критику російської пропаганди.
Його перший вирок був пов’язаний із дописами про 9 травня, які силовики кваліфікували як “реабілітацію нацизму”. Після відбуття покарання він не вийшов на волю – прямо на виході з колонії його затримали знову. Цього разу Євгену Шведу інкримінували “виправдання тероризму” через публічну реакцію на підрив Керченського мосту, а російський суд у Москві призначив ще 4 роки ув’язнення.
За словами журналіста і колишнього політв’язня Владислава Єсипенка, Швед відкрито заявляв про свою проукраїнську позицію навіть у колонії, попри тиск адміністрації. Його історія є яскравим прикладом повторних кримінальних переслідувань за висловлювання, які російська влада трактує як злочин.
Мешканець села Бородино Джанкойського району Криму Євген Швед працював слюсарем в автомобільній майстерні в Джанкої, а також захоплювався музикою та грою на гітарі. Цій темі були присвячені його канали в телеграмі та ютубі. Але з початком повномасштабного вторгнення він почав відверто писати там про підтримку України та критику дій Кремля. Зокрема писав, що півострів є українською територією, критикував російську пропаганду, мав свій блог на різних майданчиках у соціальних мережах. Саме ці публікації, зокрема висловлювання щодо російських заходів до 9 травня, стали підставою для переслідування. У дописах Євген називав святкування “фестивалем розумово-відсталих косплеєрів патріотизму”, а також писав про байдужість російської держави до ветеранів. Ці слова силовики згодом інтерпретували як “реабілітацію нацизму”.
У червні 2023 року Швед зник. Зв’язок із ним обірвався 16 червня, а згодом у підконтрольних силовикам пабліках з’явилося відео затримання: озброєні люди заходять до його будинку, витягують його з душу і виводять з руками, заломленими за спиною. Пізніше опублікували ще один запис – уже з “вибаченнями”, російським прапором в руках і словами підтримки війни проти України, а також фразами, які виглядають як продиктовані. Наскільки ці заяви були добровільними, невідомо. Через місяць після зникнення Шведа знайшли в СІЗО Сімферополя. Обвинувачення стосувалися поширення “неправдивих відомостей” про СРСР і висловлювання “неповаги до днів воїнської слави”. Після затримання він нібито визнав провину і зробив внесок у фонд підтримки війни – за це йому обіцяли умовний термін. Натомість суд призначив два з половиною роки реального ув’язнення за частинами 2 і 4 статті 354.1 КК РФ (Реабілітація нацизму).
Скриншот із сайту російського судуВирок винесла російська окупаційна “суддя” Наталія Кулінська. До роботи в окупаційному “Верховному суді” Криму вона обіймала посаду “судді” Феодосійського міського суду, де розглядала справи, пов’язані з політично вмотивованими переслідуваннями. Так, 28 грудня 2022 року Кулінська винесла вирок громадській журналістці та медсестрі Ірині Данилович, яка проходила у справі, пов’язаній із нібито зберіганням вибухового пристрою.
Вже 31 березня 2023 року Кулінську призначили суддею окупаційного “Верховного суду” Криму. Однією з таких справ став процес щодо 29-річного жителя Керчі, якого визнали винним у державній зраді. Суд визнав його причетним до збору та передачі інформації про розташування військових об’єктів та інфраструктури, зокрема місць дислокації підрозділів “Росгвардії” та об’єктів паливної інфраструктури. За версією обвинувачення, він контактував із представником української розвідки та передавав координати у вигляді скриншотів геолокацій. Процес проходив у закритому режимі, а обвинуваченого засудили до 13 років позбавлення волі.
Ця ж Кулінська ухвалила рішення про позбавлення волі Євгена Шведа.
“Його били під час затримання”
Відбувати покарання Шведа відправили до Керченської колонії №2. Саме там його зустрів журналіст та політв’язень Владислав Єсипенко, який на той час перебував у російському ув’язненні.
Владислав Єсипенко. Фото: Олександра Єфименко“Познайомилися у Керченській колонії. Один із моїх друзів сказав, що є дуже класна людина, яка підтримує Україну і за це вона сіла. Потім через деякий час у нас з різними загонами спілкування було неможливо, були локальні території, де кожен загін був за огорожею і за колючим дротом. Але іноді в столовій була можливість перетинатися. Ми познайомились і почали товаришувати”, – згадує він.
За словами Єсипенка, спілкування між загонами ув’язнених в колонії було обмеженим – кожен перебував за окремою огорожею. Переміщення контролювалися, контакти між ув’язненими з різних загонів мінімізувалися. Єдиним місцем, де можна було поговорити, залишалася їдальня.
“Іноді вдавалося сісти за один стіл на 10–15 хвилин. Це був фактично єдиний час, коли можна було поговорити. Ми обговорювали новини, особливо, коли були вибухи. Поруч був Керченський міст, і у 2023 році часто було неспокійно – дрони, ракети. Бували такі ночі, коли ми чули вибухи і виходили в коридор, де немає вікон, щоб хоч якось убезпечитися. А зранку, коли зустрічалися з Євгеном, переглядалися і коротко обговорювали, мовляв, наші працюють. Для нас це було важливо, це давало якесь відчуття, що все не дарма”, – розповів Єсипенко.
Керченський міст. Фото: Олександра ЄфименкоАдміністрація колонії, за його словами, не втручалася у такі контакти. Головним для неї було зберігати контроль усередині установи.
“За великим рахунком їм було все одно. Вони боялися бунтів, а не наших розмов. Були стукачі, які щось передавали керівництву, але не було такого, щоб нас викликали і прямо забороняли спілкуватися. Політичні (в’язні – Ред.) – це прерогатива ФСБ. Якщо не було прямої вказівки, нас майже не чіпали”, – пояснює Єсипенко.
Керченська колонія №2. Фото: з відкритих джерелПро деталі справ, за якими їх засудили, вони майже не говорили. Це було свідоме рішення – обмежуватися загальними речами.
“Ми не обговорювали деталі справ. Він знав про мене загалом, я знав про нього загалом. Він казав, що писав про підтримку України і нічого не приховував. І що саме через це його ув’язнили. Він розумів, що це небезпечно, але не думав, що настільки”, – каже він.
У колонії грав на гітарі гімн України
За словами Єсипенка, затримання стало для Шведа несподіваним і супроводжувалося жорстким тиском. Під час обшуку його вивели з будинку без одягу та поводилися як із особливо небезпечним затриманим, хоча йшлося про переслідування за висловлювання думки. Швед не очікував такого рівня застосування сили через свої публікації в соцмережах.
“Я знаю, що його били під час затримання. І під час слідства теж було насильство. Ми детально це не обговорювали, але це було зрозуміло”, – говорить Єсипенко.
Євген Швед. З особистої сторінки Євгена в соцмережіДо арешту Євген Швед займався ремонтом автомобілів і мав власну автомайстерню в Джанкої, де також спеціалізувався на встановленні автозвуку. Це було його основне джерело доходу. За словами Єсипенка, він мав стабільну клієнтську базу і добре заробляв, водночас він не відмовлявся від своїх публічних політичних висловлювань, вважаючи це частиною власної позиції, яку не планував змінювати.
Євген Швед. З особистої сторінки Євгена в соцмережіОкремо Єсипенко згадує про музичні здібності Шведа, які проявилися під час перебування в колонії. Швед віртуозно грав на гітарі. Навіть інші ув’язнені з музичним досвідом оцінювали його техніку дуже високо. За словами Єсипенка, Швед має природний музичний талант:
“Він дуже класний музикант, грає як Бог. Навіть ті, хто все життя грав на гітарі, казали, що Женя – це дуже високий рівень”.
У колонії функціонував клуб із музичними інструментами, де ув’язнені могли іноді займатися музикою. Це була одна з небагатьох можливостей для дозвілля поза режимними роботами. Швед також брав участь у таких заходах і виступах, які організовували адміністративно.
Під час одного з таких занять стався епізод, який запам’ятався Єсипенку.
“Я заходжу, Женя грає, причому він грав не на звичайній гітарі, а на бас-гітарі. І він почав гімн України грати, а там камери стоять по периметру приміщення стоять. Я розумію, що десь ходять інспектори, можливо, ці камери звук пишуть. Женя кажу, гальмуй, ти що гониш? Зараз збіжиться пів колонії, буде ще одна стаття. Він такий: та нічого страшного не буде. І дограв. Я тоді зрозумів, що він така відморожена, в хорошому сенсі цього слова, людина”.
Єсипенко також розповів, що Швед неодноразово публічно висловлював свою позицію в присутності працівників колонії. За його словами, один із таких випадків стався під час візиту замполіта. Після того, як він озвучив все, що думає з приводу війни РФ проти України, Шведу заборонили з’являтися в клубі через його політичні висловлювання.
Євген Швед. Скриншот: з відео з особистої сторінки Євгена в соцмережахВодночас адміністрація колонії намагалася не доводити подібні випадки до ФСБ. За словами Єсипенка, керівництво установи уникало зайвого розголосу, оскільки будь-які сигнали про політичні висловлювання ув’язнених могли спричинити перевірки та додатковий тиск уже на саму колонію. У таких умовах прояви позиції окремих в’язнів часто залишалися поза офіційною реакцією, доки не виходили за межі внутрішнього контролю. Загалом, як каже Єсипенко, система функціонування колонії побудована на неформальних практиках. Так, доступ до певних робіт, умов утримання чи побутових можливостей може залежати від “неофіційних домовленостей” і корупції. Адміністрація, за його словами, фактично використовувала цю систему як додаткове джерело доходу, а підвищена увага з боку контролюючих органів їй була невигідна.
Окремо Владислав Єсипенко згадує про стан здоров’я Євгена Шведа, який погіршився під час слідства:
“В нього були виразки на голові, дуже багато. Це, скоріше за все, було на нервовому ґрунті. Він не міг голитися, як того вимагали правила. Йому навіть дозволяли носити волосся довше, бо це було фізично неможливо”.
“Говорили прямо, що це не останній термін”
Під час відбування терміну обидва бранці розуміли, що після звільнення ситуація може повторитися.
“Ми навіть рахували, кому скільки залишилося. І говорили прямо, що це не останній термін. Він це розумів”, – згадує він.
За даними російських пабліків і оприлюдненого відео, Євген Швед формально відбув строк покарання за першим вироком 30 липня 2025 року. Однак прямо на виході з колонії його затримали знову: за кілька секунд його взяли під руки двоє людей у військовій формі з прихованими обличчями, заштовхують до білого мікроавтобуса і на наступних кадра із заламаними руками заводять до управляння ФСБ.
Попри те, що обличчя на відео було приховано, у відкритих матеріалах звертають увагу на татуювання на лівому передпліччі та голос, які дозволяють ідентифікувати затриманого як Євгена Шведа. “Затриманий за те що публікував багато постів в соцмережі телеграм, а також висловлював радість через підрив українською стороною Кримського мосту”, – говорить він на відео. Згодом це відео поширили російські медіа з посиланням на ФСБ, яка заявила, що чоловік нібито публікував матеріали, що “виправдовують теракт”.
В грудні 2025 року 2-й Західний окружний військовий суд у Москві призначив Євгену Шведу 4 роки позбавлення волі. Інформація про його “справу” на сайті суду прихована, а новину про вирок оприлюднили російські медіа з посиланням на російське ФСБ.
“Женя – мій приятель, можна сказати друг. І я боротимуся за нього. Я точно знаю, що якби йому вдалося звільнитися, як мені, а мене б затримали так само за другий, третій термін, Женя зробив би для мене те саме“, – говорить Єсипенко.
Після першого терміну покарання Швед залишився в системі кримінального переслідування без перерви. Його справа стала ще одним прикладом практики, коли нові обвинувачення формуються на основі висловлювань і публічної позиції, а попереднє ув’язнення не завершує переслідування.
