День дівчат – це не свято красивих сукенок. Як його відзначати і що бажати дівчатам

Починаючи з 2012 року, кожного 11 жовтня в світі відзначається Міжнародний день дівчат. Ця дата встановлена Організацією Об’єднаних націй у 2011 році з метою привернення уваги до дискримінації дівчат у різних країнах та задля підвищення обізнаності про нерівність, з якою стикаються дівчатка на основі їхнього гендеру, що включає вік та стать.

День дівчат – це правозахисна дата, яка як й інші подібні дати покликана наголосити як на правах, так і на проблемах, притаманних зазначеній групі. Але перш ніж перейти до окреслення цих прав та проблем важливо розібратися з базою, чому цей день відзначають, а не святкують.

Не всі дати є святами

Є збірне, парасолькове поняття “дати”. Залежно від рівня офіційності вони будуть поділятися на державні чи приватні. Також суть події буде визначати чи це мінорні, трагічні чи мажорні, радісні річниці. Відповідно до цього підбираються ритуали відзначення.

Важливо розпакувати дихотомію “правозахисні дати – свята”.

До правозахисних, наприклад, відносяться День людей похилого віку, День людей з інвалідністю, День прав людини. Тобто дні, коли треба зупинятися для осмислення, а що держава та суспільство зробили за рік, чи певний проміжок часу для більш інклюзивного, гуманного ставлення до вразливих категорій чи явищ. Якою є динаміка дій оточення.

До цих дат за задумом мають відноситися День дівчат та Міжнародний день боротьби за права жінок і мир, більш відомий у нашому регіоні як 8 березня.

Тобто це дати, де так само фокусом уваги має бути звітність щодо становища величезної категорії людей, яка у патріархальній системі  за гендерною ознакою є вразливою.

Нікому і голову не приходить 3 грудня вітати людей з інвалідністю з тими якостями, які були чи стали їхньою даністю і через які вони мають системні обмеження. 

Вікіпедія одразу  попереджає: “Міжнародний день людей з інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав”.

Як красою позбавляють політичного значення

На жаль, в патріархальному суспільстві, ознаки якого досі зберігає Україна, жінки, дівчата й дівчатка є об’єктивованою групою. Їх позбавляють власного голосу, відмовляють у визнанні властивих живим особам здатностей як от право на вибір, захист власних потреб, що вимагає здорової агресії, та навіть права на серйозне сприйняття їхнього болю. Вони можуть бути лише об’єктом опіки та зовнішнього захисту, якщо хочуть вписатися у сучасне суспільство. Своєю чергою для цього їм потрібно грати зручних, милих створінь, ідеальних жертв, на тлі яких комусь захочеться стати в роль доблесного захисника. 

Такий патерналізм не просто звужує статус дівчаток до дітей, яким держава та батьки мають гарантувати базові права до повноліття. Таке трактування жіночого гендеру навіть на рівні міжособистісної горизонтальної взаємодії дітей і підлітків привчає до сприймання дівчаток як підпорядкованих. Хлопчиків вчать, що дівчаток бити не можна, бо вони слабкіші. Хоча бити не можна будь-яку людину. Виключні ситуації застосування сили врегулювані в законодавстві та закріплені за певними інституціями. Але гендерна соціалізація виокремлює саме дівчаток, додаючи їм настанову, що їм битися не можна за самим фактом того, що вони дівчатка. З цього проростає подальший дисбаланс влади у суспільстві, коли дівчатка й жінки мають пасивно чекати на тих, хто їх порятує, а не суб’єктно реагувати на загрози. Їм як об’єкту лишається чіткий перелік функцій та естетичних вимог.

Якщо хлопчиків готують до широкого спектра публічної діяльності, то  жінок змалечку замикають в обслуговуючій праці. Через побажання на кшталт “головне вдало вийти заміж” їх бачать як придаток до когось, і, що важливо, – не просто функціональний під потреби іншого придаток, а й такий, що має відповідати його зовнішнім смакам краси.

Як наслідок цих психосоціальних факторів у правозахисну дату, де згадуються дівчатка чи жінки, з’являються побажання гарних платтячок. Коли насправді має йтись про проблему дитячих шлюбів, педофілію та інші страшні і досі актуальні явища не десь в Азії чи Африці, а й в США та Україні.

Ось лише деякі пункти щодо прав дівчаток, які нам варто озвучувати й вирішувати на інституційному рівні:

• замінити сексуалізовані костюми дівчаток у певних видах спорту, де наразі замість шортів бікіні;
• організувати ігрові та спортивні майданчики не тільки довкола футболу, а й із зонами для ігор менших груп, до яких схиляє соціалізація дівчаток;
• позбавлятись табу та евфемізмів щодо менструації як у рекламі, так і в популярній культурі;
• відходити від так званої ідеї математичного чи гуманітарного складу мислення з приписуванням його за гендерним маркером, що формує упередження та обмеження дівчат у СТЕМ-предметах.

Не формальні побажання, а роз’яснення

На міжособистісному рівні теж є місце змінам. Варто уникати будь-яких кліше на кшталт “ти ж дівчинка”, які обмежують активне дослідження дитиною світу і звужують її увагу до переймання щодо зовнішнього вигляду.

Якщо у День дівчат все ж хочеться привітати дівчинку, то замість автоматичних побажань бути гарною господинею, матір’ю, дружиною чи красунею додавайте знань про силу дівчаток. Кожна людина більше цінує не просто увагу у вигляді шаблонної листівки з квітами чи котиками задля привітання, а й особливий підбір побажань та якостей, які стосуються саме її. 

Наприклад, бажаючи як одну з опцій стати матір’ю, говоріть що саме ця потенційна можливість дала дівчаткам і жінкам більш витривалий організм, стійкіший до вірусів. Що їхній целюліт – це не порушення чи недолік, а вторинна ознака їхньої статі, що ця жирова тканина допоможе їм виносити плід, в разі чого. Якщо маркетинг так само не стигматизує кадик у чоловіків, то не варто давати себе обдурити для заробітку на сконструйованих сумнівах. Що гарна господиня – це не обслуга й не менеджерка для інших дорослих, а людина, яка облаштовує свій побут зручним для себе. І що хлопчиків це також стосується.

Що жіноча емпатія не вроджена, а набута від рольових дитячих ігор типу “доньки-матері”. І наявність цієї емпатії не тягне за собою обов’язок жінки згладжувати всі конфлікти і виправдовувати погане ставлення. Натомість емпатія допоможе краще вибудовувати стосунки, але так само має підказати, коли її використовують для однобічного внеску у взаємодію. Це також важливий софтскіл, який має гідно оплачуватися, а не сприйматися як даність. Адже чоловікам доплачують за роботи, де потрібна більша фізична сила. Порівняйте зарплати касирок та охоронців чи вантажників. Чомусь оклад останніх завжди вище в той час, як відповідальність та рівень стресу під час роботи з людьми й грошима, яка покладена на касирок, очевидно вища.

Загалом – День дівчат це ще один привід чесно говорити як з дівчатками, так і з хлопчиками, включати їх у вибір та рішення відповідно до віку й потреб, а не шаблонів.

Ольга Костіна, гендерна експертка, лідерка феміністичної ініціативи “рівні у кривому”