Не моральне питання, а медична послуга: як ініціатива “Про Аборт” допомагає долати стигму й забезпечує доступ до безпечної процедури

В Україні питання доступу до безпечного аборту залишається складним і стигматизованим, а повномасштабна війна ще більше загострила цю ситуацію. Багато жінок ">і не мають змоги звернутися до медичних закладів, щоб отримати достовірну інформацію та допомогу, адже перебувають на прифронтових територіях, де доступ до медицини ускладнений, не мають матеріальної змоги перервати вагітність або живуть у маленьких населених пунктах і побоюються того, що скажуть знайомі. 

У зв’язку з цим з’явилася й українська феміністична ініціатива “Про Аборт”, яка надає перевірену інформацію про медикаментозне переривання вагітності, підтримує тих, хто потребує допомоги, і скеровує до надійних феміністичних сервісів.

ZMINA поспілкувалася з активісткою ініціативи Оксанкою, щоб дізнатися, як команда працює, яку підтримку надає жінкам та як намагається змінити суспільне ставлення до абортів в Україні.

Фото: “Громадське радіо”

Що таке медикаментозний аборт і як він відбувається?

Медикаментозний (або фармацевтичний) аборт – це метод переривання вагітності, що відбувається за допомогою спеціальних препаратів, тобто без хірургічного втручання. Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), медикаментозний аборт вважається безпечним та ефективним до 12 тижнів вагітності і може навіть виконуватися самостійно поза лікувальною установою, якщо людина має доступ до достовірної інформації, якісних ліків і можливості звернутися за підтримкою до медпрацівників за потреби. Попри це, досі поширеним є стереотип, що такий метод нібито ефективний лише до 5 тижня.

Процедура проходить у два етапи. Спочатку жінка приймає препарат, який блокує дію гормону прогестерону і зупиняє розвиток вагітності. Через 24–48 годин вона приймає другий препарат, що спричинює скорочення матки та виведення її вмісту. У більшості випадків процес нагадує рясні менструальні виділення і триває кілька годин.

Вартість медикаментозного аборту в Україні залежить від клініки та регіону. У приватних медичних закладах ціна коливається від 2 до 5 тисяч гривень. Часто в цю суму входить консультація лікаря та контрольне обстеження. У державних лікарнях послуга формально є доступною, однак на практиці часто виникають бюрократичні чи фінансові бар’єри.

Додатковою складністю є доступ до самих препаратів. В Україні вони продаються лише за рецептом, тому жінки нерідко стикаються з відмовами лікарів, які з власних переконань намагаються перешкодити аборту. Через це люди шукають альтернативні шляхи, зокрема звертаються до феміністичних ініціатив і міжнародних сервісів, які надають інформацію та допомогу.

Медикаментозний аборт значно безпечніший за “підпільні” методи переривання вагітності, адже виключає ризики від інструментальних втручань і ускладнень після невідомих препаратів. Найчастіші побічні ефекти – це тимчасовий біль внизу живота, нудота чи підвищена температура, які зазвичай минають протягом доби.

Для багатьох жінок цей метод є більш прийнятним і психологічно комфортним: він дозволяє залишатися вдома, зберігати приватність і мати контроль над процесом. Саме тому у світі медикаментозний аборт вважається одним із найпоширеніших способів безпечного переривання вагітності.

Як з’явилася платформа “Про Аборт” і яка її мета?

Складні умови війни, брак доступу до медицини та суспільні упередження щодо абортів змушують жінок шукати інформацію й підтримку поза офіційною системою охорони здоров’я. Саме у звʼязку з цим і з’явилася освітня феміністична ініціатива “Про Аборт”, яка поширює достовірні знання про медикаментозний самостійний аборт, відстоює репродуктивні права та наголошує на свободі власного вибору.

Представниця платформи Оксанка розповіла, що поштовхом до створення ініціативи став її власний досвід. Вона згадує, як під час аборту вона стикнулася з відсутністю підтримки з боку близьких і тиском від медичного персоналу, навіть у приватній клініці, де очікувала більшої чутливості. 

“Тоді я вперше відчула, наскільки ізольованою може бути людина, яка проходить через небажану вагітність. Саме цей досвід навчив мене: аборт не має бути травмою, він може бути звичайною медичною послугою, якщо є підтримка та повага до вибору”, – каже активістка. 

Згодом Оксанка долучилася до міжнародної організації Women Help Women (WHW), яка надає доступ до безпечного медикаментозного аборту в різних країнах. Після спеціального навчання, яке включало вивчення рекомендацій ВООЗ та МОЗ України, досліджень самостійних абортів у світі та принципів психологічної підтримки, вона почала консультувати людей, що стикнулися з небажаною вагітністю.

Рік такої роботи показав масштаб проблеми: з різних країн зверталися жінки, які не знали, чи безпечно робити аборт вдома, куди звернутися по допомогу та де знайти достовірну інформацію.

“Я побачила, що у світі люди потребують не лише ліків, а й солідарності, співчуття, чітких і зрозумілих порад”, – пояснила вона.

Команда ініціативи “Про Аборт”. Фото: Ірина Федосеєнко

Вивчивши ситуацію в Україні, Оксанка дійшла висновку, що наразі майже немає ресурсів про аборт, доступних українською мовою, а сама тема досі залишається доволі табуйованою. Наразі під час активних військових дій ситуація ще більше загострилася: доступ до медичних послуг обмежився, а потреба в інформації та підтримці зросла. Саме тоді Women Help Women відкрили доступ до свого сервісу для України, а активістка вирішила створити окрему освітню платформу – “Про Аборт” (інстаграм – @pro_abort).

“Я дуже хотіла, щоб люди не залишалися на самоті зі своїм рішенням, а мали підтримку та знання про те, що аборт – це частина звичайного життя”, – додала Оксанка.

Ініціатива працює у чотирьох ключових напрямах.

• інформування – команда надає перевірену та доступну українською мовою інформацію про медикаментозний аборт і репродуктивні права;
• підтримка – активістки допомагають людям із небажаною вагітністю, відповідають на запитання та скеровують до безпечних феміністичних сервісів;
• просвіта – платформа створює матеріали та тренінги для громадських організацій, щоб зробити тему аборту частиною суспільного діалогу;
• адвокація – “Про Аборт” співпрацює з іншими ініціативами, аби захищати право на безпечний аборт і протидіяти спробам його обмеження.

Співпраця з Women Help Women

Ініціатива “Про Аборт” співпрацює з міжнародною феміністичною організацією Women Help Women, яка надає доступ до безпечного медикаментозного аборту у багатьох країнах світу. Завдяки цій співпраці в Україні з’явилася можливість отримати аборт за донат, що робить його доступним навіть для тих, хто перебуває у скрутному фінансовому становищі.

“Ця послуга повністю відповідає рекомендаціям ВООЗ та МОЗ України. WHW забезпечує доступ до препаратів і надає повний супровід: від консультації перед абортом до підтримки після нього”, – зауважила Оксанка.

Процес починається з передабортивної консультації, під час якої визначають гестаційний вік вагітності (кількість тижнів від першого дня останньої менструації до цього моменту), перевіряють стан здоров’я жінки та оцінюють можливі протипоказання.

“Людина отримує чітку, зрозумілу інструкцію, що робити далі. Дуже важливо, що все пояснюється доступною мовою, без медичного тиску й моралізаторства“, – розповіла активістка.

Під час самого аборту консультантки залишаються на зв’язку, відповідають на запитання та пояснюють, які симптоми є нормальними, а на які варто звернути увагу. Це не лише про медичний процес, а й про певний емоційний супровід, адже команда Women Help Women створює простір довіри, де люди почуваються у безпеці.

Ілюстративне зображення. Фото: Are Media Pty Ltd

Після процедури надається післяабортивна підтримка: жінкам надають відповіді на всі їхні запитання, дають поради щодо відновлення та консультації про контрацепцію. 

“Як феміністки, ми поруч, щоб підтримати емоційно, підбадьорити, нагадати, що людина не сама й що її вибір є нормальним. Ми створюємо простір без осуду, де рішення про аборт сприймається з повагою та розумінням і боремося зі стигматизацією цього явища”, – додала представниця платформи “Про Аборт”.

Правове регулювання абортів в Україні та спроби їх заборони

В Україні за законом аборт дозволено робити до 12 тижнів вагітності за бажанням жінки. У деяких випадках його можна зробити до 22 тижнів, про це йдеться у Цивільному кодексі та Законі “Основи законодавства про охорону здоров’я”. Утім, у цих законодавчих документах немає розмежування між медикаментозним та хірургічним абортом.

Причини для переривання вагітності після 12 тижнів визначені Постановою Кабміну №144. До них належать: тяжкі інфекції (наприклад, краснуха, ВІЛ, туберкульоз), онкологічні захворювання, серйозні проблеми з ендокринною, нервовою, серцево-судинною, дихальною, травною та сечостатевою системами, психічні розлади, м’язові й кісткові хвороби, серйозні порушення розвитку плода, вік жінки менше 15 або більше 45 років, вагітність після зґвалтування або поява інвалідності під час вагітності.

Таким чином закон визначає медичні та соціальні підстави для переривання вагітності на пізніх термінах.

Формально доступ до абортів в Україні забезпечується системою охорони здоров’я, однак на практиці він часто ускладнений бюрократією, стигмою та відмовами лікарів через особисті переконання. Це особливо відчутно у невеликих містах і селищах, де медичні послуги обмежені, а тема аборту перебуває під сильним суспільним осудом.

Паралельно періодично з’являються політичні ініціативи щодо заборони або обмеження абортів. Найчастіше їх просувають релігійні організації чи окремі депутати, апелюючи до тем демографічної кризи та війни. Аргументація зводиться до того, що в умовах втрат на фронті та масової міграції необхідно “захищати життя з моменту зачаття” й стимулювати народжуваність.

Один із останніх прикладів – 27 червня 2024 року Івано-Франківська міська рада підтримала звернення до Верховної Ради та президента України з вимогою повної заборони абортів. Ініціатором виступив депутат Ярослав Дубас, а документ підписали також представники громадських та релігійних організацій.

У зверненні містилася пропозиція змінити Конституцію, щоб закріпити право на життя “від моменту зачаття”. Серед запропонованих заходів – повна заборона абортів, відновлення Міністерства у справах сім’ї, фінансова підтримка сімей (від 100 тисяч гривень за першу дитину до 300 тисяч за третю і наступних), а також надання житла багатодітним родинам.

Це звернення викликало дискусію навіть серед депутатів. Представники фракції “Європейська солідарність” зауважили, що заборона абортів не зменшує їхньої кількості, а лише штовхає жінок до небезпечних практик. Нардеп Юрій Лозяк поставив питання, як у таких умовах діяти жінкам, які зазнали сексуального насильства. У відповідь Дубас навів приклад Польщі з її жорстким законодавством, але прямої відповіді не дав. Попри застереження, документ підтримали 23 з 30 присутніх депутатів. 

Тож навіть за наявності законодавчих гарантій, реальна доступність аборту в Україні залишається обмеженою і навіть часом опиняється під загрозою. Саме тому освітні ініціативи та платформи, що надають достовірні знання та психологічний супровід, відіграють ключову роль у захисті репродуктивних прав. У ширшому контексті робота таких ініціатив показує: доступ до безпечного аборту – це питання, яке стосується не лише медицини, а й соціальної справедливості. Підтримка, інформація та солідарність допомагають жінкам залишатися здоровими, впевненими у своєму виборі та меншою мірою залежати від політичних маніпуляцій чи суспільного осуду.