На Харківщині окупанти катували голову громади та головного комунальника за відмову співпрацювати

Під час окупації Харківщини російські військові затримали голову Дворічанської селищної ради Галину Турбабу та директора місцевого комунального підприємства Дмитра Стоянова. Росіяни катували їх за відмову від співпраці. 

Їхні історії розповіло видання LB.ua.

Фото: Катерина Петренко

Турбабу росіяни затримували двічі й загалом у неволі вона провела три місяці: спершу її схопили в травні, а потім – у серпні. 

Навесні росіяни забрали Турбабу прямо з роботи та відвезли до ізолятора в Куп’янську. Посадовицю розпитували про те, чому вона відмовляється брати російську гуманітарку та виконувати накази окупантів.

Описуючи пережите в полоні, жінка каже, що найстрашнішим для неї був психологічний тиск. 

“Інколи в мене були закриті скотчем очі. Найдовший допит тривав сім годин. Фізично мене не били, але залякували розправою над рідними. Два тижні я не знала, де моя сім’я і що з нею. Спочатку погрожували, а потім тримали в камері без допитів. Про мене начебто забули. Найстрашніше, коли зовсім невідомо, якою буде моя доля. Двічі на день давали їжу, яку неможливо було їсти. Душ не дозволяли приймати”, – розповідає вона. 

Між першим та другим затриманням Турбаби минуло півтора місяця. За цей час жінка не повернулася до роботи, бо місцеві колаборанти сформували нові “органи влади”. 

Зруйнований будинок у Дворічній. Фото: Катерина Петренко

“Росіяни залякували, що за відмову співпрацювати буде те саме, що і з селищною головою. Хтось прогнувся через тиск, а хтось через свої проросійські погляди”, – каже вона.

Причиною другого затримання жінки стало те, що вона, за її словами, переконувала людей, що влада росіян не вічна. 

Вибратися з катівні Турбабі, як і іншим полоненим, вдалося 8 вересня, коли росіяни несподівано покинули населений пункт. Один з полонених виламав ґрати, відшукав ключі й відімкнув камери.

Щодо затриманого росіянами директора комунального підприємства Дмитра Стоянова, то його полонили влітку та протримали в неволі понад 40 днів. 

“Я називав речі своїми іменами, а не так, як росіянам хотілося. Сказав їм в обличчя, що це їхня армія вдерлася на нашу територію, а не навпаки. Вони мене “грузили”, що Україна сама винна. Невдовзі окупанти схиляли перереєструвати підприємство за російським законодавством, але я їх відшив. 12 липня мене під дулами відсторонили від виконання обов’язків”, – розповідає чоловік. 

Фото: Катерина Петренко

Невдовзі до Стоянова прийшли “російські спецслужбовці” та затримали його. Дмитро опинився в чотиримісній клітці разом із ще майже двома десятками людей. 

“Там була люта спека. Тортурами намагалися прищепити любов до “руского міра”. Не знаю, на що вони розраховували, але з кожним їхнім вчинком і кожним новим днем я відчував ще більший негатив до росії”, – зізнається він. 

Стоянов каже, що його не тільки били, але й катували електричним струмом: “Синці на моєму тілі зійшли на 35 день перебування там. На щастя, фізично знущалися тільки перші дні. Наступні 42 дні просто нікуди не випускали з камери”.

Чоловік каже, що серед поліцейських виявилося дуже багато тих, хто пішов на співпрацю з росіянами та ревно виконував свої обов’язки в перетвореному на катівню відділку. У регіоні ще поки не проводили фільтрації правоохоронці. 

“Я з цими людьми раніше дружив, у футбол грав і сперечався, коли хтось хотів, щоб Путін забрав Харківську область. В окупації вони були у фаворі, а потім, як боягузи, повтікали і в Росію, і в Україну. Вірю, що вони отримають по заслузі”, – каже Дмитро.

Нагадаємо, що під час російської окупації Харківщини солдати РФ вбили 10-річну Катерину Ківшар. У день смерті в дівчинку стріляли двічі, а смертельне поранення в голову вона отримала, коли їхала до лікарні, щоб їй допомогли з пораненням у живіт.