“Ви всі – терористи”: у Херсоні викрали тероборонівця з дружиною та сином
27 березня в Херсоні викрали місцевого тероборонівця, 48-річного колишнього військового та поліцейського Віталія Лапчука. За кілька годин після цього люди у формі з прапорцями “ДНР” привели його додому для обшуку. Згодом Віталія, його дружину та сина з мішками на головах відвезли до місцевого відділку поліції, де допитували й били. Жінку та сина відпустили, утім Віталій залишився в полоні окупантів. Наразі невідомо, чи він живий.
Цю історію дружина полоненого Альона Лапчук розповіла журналістці Громадського.
Фото надала Громадському Альона ЛапчукЖінка повідомила, що зранку 27 березня Віталій з товаришем поїхали до сусіднього села шукати бензин. За годину вона зателефонувала чоловіку. Утім, спершу він не брав слухавки, потім скидав і зрештою вимкнув телефон.
Молодший син із закордону порадив Альоні звернутися на гарячу лінію Уповноваженого ВРУ з прав людини. Туди жінка телефонувала безліч разів, але її просили зачекати на вільного оператора.
За кілька годин зателефонував Віталій і попросив відчинити йому двері. Родина перебувала в будинку матері Альони.
“Переді мною стояв чоловік, якого я не могла впізнати, – його обличчя було кровʼяним місивом, перебитий ніс, щелепа, кров крапала і заливала очі, куртку. У моєї 75-річної матері сталась істерика”, – розповіла жінка.
У дім зайшли девʼятеро озброєних чоловіків у військовій формі з прапорцями “ДНР”. Вони знали про родину все – що Альона має бізнес, заправку в сусідньому селі, їхні імена.
Окупанти почали обшук, забрали пʼять мобільних телефонів, чотири ноутбуки. У телефоні Альони вони також побачили десятки дзвінків на гарячу лінію з прав людини. Жінка підтвердила, що залишила там заявку.
У родини забрали документи, почали переписувати місце реєстрації й уточнювати, чи постійно родина тут живе.
Жінка розповіла, що не могла заспокоїтися, кричала, запитувала, чому вони побили Віталія, чому прийшли зі зброєю в їхній дім і місто. На що у відповідь почула погрози й що в неї “зараз полетять зуби“.
Віталій постійно повторював одному з військових: “Ти як офіцер дав слово, що ви не будете чіпати сімʼю“.
Після цього Альоні, її чоловіку і старшому сину на голову надягнули пакети, звʼязали руки й сказали: “Ви всі – терористи“. Родину посадили в різні машини та відвезли в головне управління Нацполіції. Автівку Лапчуків також забрали.
Родину відвели в різні кімнати. Жінка чула, як за стінкою допитували чоловіка, йому ставили запитання, він щось говорив. На що йому відповідали: “Спустимося вниз“. Внизу були кімнати без вікон, де били людей.
В Альони та сина взяли відбитки пальців, ДНК, сфотографували в анфас і профіль. Сина забирали на допит. З жінкою просто “провели бесіду“.
Окупанти говорили Альоні, що прийшли рятувати людей “от бандер и от нациков”.
“Я сиджу зараз перед тобою з пакетом на голові. Я, російськомовна мешканка Херсона. Хто я? Бандерівка?” – “Нет, ты не бандеровка. Ты нацистка”. – “У мене мама українка, а тато єврей. Як я можу бути нацисткою?” – переказала жінка одну з розмов.
Вона додала, що найжорстокішими були ті, хто мав на формі прапор “ДНР”. Вони “ходили й клацали затворами – лякали”.
О першій ночі Альоні сказали, що вона може йти. Сина і чоловіка окупанти не відпускали. Жінка кричала, що вони вбили її чоловіка, а тепер хочуть і з сином зробити те саме. Їй погрожували, що завтра прийде військова поліція і буде ще гірше.
“Гірше вже немає куди. Вбивайте і мене“, – відповідала Альона.
Згодом зайшов чоловік у формі, слідчий, і сказав, що Віталій зізнався в тероризмі, пригадала жінка:
“У це було неможливо повірити. Як же сильно вони били мого чоловіка, якщо йому довелося таке сказати. Я запитувала, як мені його врятувати?”
На це Альоні відповіли, що Віталія відправлять до Криму та судитимуть як воєнного терориста, бо він в “усьому зізнався”:
“Его можно только обменять“, – відповідав той самий слідчий, у якого, зазначила Альона, на рукаві форми був напис “Вежливые люди”.
Зрештою її із сином відпустили. Вночі, попри комендантську годину та небезпеку розстрілу, їх вивезли до міста.
Крадькома, щоб не натрапити на патруль, жінка із сином за чотири години дісталися свого дому. Але поки їх не було, у нього влучила ракета. Родина взяла трохи речей і швидко пішла.
“Зараз усі люди, які знають про нашу історію, кажуть, що нам дивом вдалося врятуватися. Не знаю, на що розраховували окупанти. Можливо, думали, що нас розстріляють дорогою. Або що ми будемо вдома під час ракетного обстрілу. Та найгірше те, що я не знаю, що з моїм чоловіком. Його товариші по службі підтверджують, що ніби він є в списках на обмін”, – підсумувала Альона.
Її син надіслав листи до міжнародних організацій, вона писала міському голові, депутатам, подавала звернення. Утім, марно. Родина досі не має підтвердження, чи живий досі Віталій.
Нагадаємо, що в Херсоні російські війська отримали базу даних більш ніж сотні місцевих активістів – усіх цих людей викрали, декого вже звільнили.
