Убивства, поранення, мародерства: внаслідок боїв у Широкиному правозахисники зафіксували 14 видів порушень прав людини

Дата: 14 Лютого 2020
A+ A- Підписатися

Унаслідок бойових дій у Широкиному на Донеччині сталися 14 видів порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права. 

Про це йдеться в моніторинговому звіті “Крайня точка” правозахисної ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”, який презентували в Українському кризовому медіацентрі. 

Автори звіту спілкувались із потерпілими, свідками та експертами, а також збирали інформацію з відкритих джерел та запитів до державних органів. Перший обстріл Широкиного, як зазначають правозахисники, стався 4 вересня 2014 року. Після Павлопіль-Широкинської наступальної операції (з 10 лютого 2015 року) та подальшого контрнаступу бойовиків село було фактично повністю зруйновано, а майже всіх із близько тисячі його мешканців евакуювали 10–15 лютого. У лютому 2016 року бойовики залишили свої позиції в селі та відійшли трохи на схід. Зараз Широкине закрите для доступу цивільних осіб.

За цей час, як ідеться у звіті, зафіксували 14 видів порушень прав людини та норм міжнародного гуманітарного права.

“Це смерті і поранення цивільного населення внаслідок невибіркових артилерійських обстрілів, умисні вбивства та каліцтва, замахи на вбивство за політичними переконаннями, свавільні затримання та катування з обох сторін, руйнування та розграбування житла, використання заборонених наземних протипіхотних мін, напади на санітарно-транспортні засоби, залучення неповнолітніх до воєнних дій, сексуальне насильство, наруга над тілами загиблих, порушення соціально-економічних прав”, – розповів голова ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” Володимир Щербаченко.

Серед цивільних мешканців Широкиного загинули 12, дістали поранення 24. Причинами загибелі приблизно порівну були осколкові та вогнепальні поранення. 30 цивільних осіб, які залишались у Широкиному в період з 15 лютого до 16 червня, майже всі отримали або осколкові, або вогнепальні поранення. Однією з причин застосування вогнепальної зброї проти цивільних могло бути те, що люди мали на собі елементи камуфльованого одягу і їх бувало важко відрізнити від комбатантів.

За висновком правозахисників, розміщення ЗСУ своїх позицій на західних висотах над селом не було порушенням міжнародного гуманітарного права з огляду на військову необхідність.

Обстріли Широкиного з важкої артилерії 4–5 вересня 2014 року та 11–15 лютого 2015 року можуть вважатися воєнним злочином, оскільки це були невибіркові обстріли, які не враховували значної концентрації цивільного населення. Після евакуації цивільного населення 15 лютого в селищі залишилися близько 30 осіб.

“Після цього застосування важкої артилерії вже не було порушенням міжнародного гуманітарного права, тому що мешканців фактично не залишилося, а об’єкти цивільної інфраструктури переобладнали для військових цілей”, – зазначає юрист Андрій Остапенко.

У боях за Широкине загинули 58 українських військових з різних підрозділів. За твердженням бойовиків, з їхнього боку загинули 82 осіб. 12 із 40, яких вдалося ідентифікувати поіменно, – громадяни Росії.

Одного разу бойовики обстріляли швидку, яка забирала з поля бою пораненого українського військового. Були випадки, коли бойовики мінували тіла загиблих українських військових або нівечили їх. Це також є порушенням норм міжнародного гуманітарного права.

За інформацією правозахисників, яку вони зібрали від місцевих мешканців, у бойових діях у Широкиному брали участь щонайменше 67 громадян Російської Федерації. У складі незаконних збройних формувань були також громадяни Франції та Сербії.

Воєнним злочином є також розграбування майна місцевих мешканців. За свідченнями опитаних жителів Широкиного та окремих військових, які брали участь у боях, до таких дій вдавались обидві сторони.

Розграбування з боку незаконних збройних формувань мало масовий характер: з Широкиного вивезли майже все приватне майно громадян. За деякими даними, надалі влаштовувався розпродаж вивезених із Широкиного речей. У цьому брали участь і бойовики, і цивільні особи з найближчих сіл на окупованих територіях.

За свідченнями потерпілих, правоохоронці не завжди охоче приймають їхні заяви щодо злочинів, скоєних проти них або близьких. Також люди бояться, що, якщо звернуться, зазнають переслідувань. Це призводить до того, що, попри наявність злочинів та підтверджувальних доказів, потерпілі не звертаються до правоохоронних органів.

Правозахисники додають, що досі широкинцям особливо важко відстояти права ВПО у зв’язку з тим, що формально село розташоване на контрольованій урядом території, але проживати там неможливо. Це суттєво ускладнює для них доступ до пенсійного забезпечення, соціальних виплат і компенсацій.

Сімом мешканцям Широкиного, які переїхали до Маріуполя та мали статус ВПО, припинили виплату пенсій. Лише шістьом у підсумку змогли відновити пенсії, одна людина отримала заборгованість за період, коли пенсія не виплачувалася. Жоден із мешканців Широкиного не отримав компенсації за зруйноване житло.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: