Системний тиск на свободу вираження поглядів, медіа та суди підриває права людини у всьому світі – звіт Freedom House

За останні два десятиліття погіршення демократії найбільше вдарило по трьох базових свободах – свободі медіа, свободі вираження поглядів і праву на справедливий суд. Дослідники зазначають, що ці права системно послаблюють уряди різного типу. Вони застосовують жорстке регулювання медіа, цензуру, цифрове стеження та кримінальне переслідування. У результаті суспільство отримує менше достовірної інформації, публічні дискусії звужуються, а контроль за владою слабшає.

Про це йдеться у звіті організації Freedom House “Свобода у світі 2026: Зростаюча тінь автократії”.

Фото: Canva

У документі зазначається, що свобода медіа за цей час зазнала системного тиску. Незалежні медіа відіграють ключову роль у підзвітності влади, однак уряди дедалі частіше обмежують їхню роботу. У демократичніших країнах влада впливає на медіа через політичні, регуляторні та економічні інструменти, а також тисне на журналістів через суди. Такі обмеження зазвичай запроваджують поступово – серією кроків, які послаблюють незалежну журналістику.

Правозахисники пояснюють, що спочатку влада посилює контроль над державними медіа або регулюванням приватних. Далі вона застосовує судові позови проти журналістів, обмежує фінансування та перерозподіляє рекламні доходи на користь лояльних медіа. Паралельно союзники влади скуповують редакції та змінюють їхню редакційну політику. У середовищі, де домінують провладні медіа, влада може позбавляти ліцензій або залякувати незалежних журналістів.

У більш авторитарних країнах влада діє жорсткіше: застосовує позасудовий тиск і відкриту цензуру. У Китаї контроль над медіа значно посилився після приходу до влади Сі Цзіньпіна. Влада запровадила технологічно складні обмеження в інтернеті та посилила цензуру, що призвело до найнижчих показників свободи медіа. У Руанді перед виборами закрили десятки медіа, переслідували журналістів, а частина редакторів була змушена залишити країну через загрози.

Свобода вираження поглядів також суттєво звузилася. Вона дозволяє відкрито обговорювати складні теми, але уряди дедалі частіше обмежують її як онлайн, так і офлайн. Хоча розвиток інтернету сприяв громадянській активності, влада відповіла цифровим стеженням і переслідуванням за висловлювання.

За даними дослідників, цифрове стеження дедалі частіше змушує людей самоцензуруватися. У Сербії силові органи використовують шпигунські програми проти журналістів, активістів і організаторів протестів. Влада застосовує такі інструменти навіть під час затримань, що посилює страх серед громадян і знижує готовність відкрито висловлюватися.

В окремих країнах влада поєднує цифровий і фізичний контроль. У Бурунді спецслужби посилили нагляд перед конституційним референдумом, а пов’язані з владою групи перевіряли громадян і нападали на тих, хто критикував зміни. Це фактично знищило простір для вільного висловлення думок.

Упродовж останніх років авторитарні режими активніше переслідують людей за висловлювання. У Білорусі, Ірані, Нікарагуа, Росії, Таджикистані та Венесуелі влада масово затримує людей за критику. Разом із моніторингом соцмереж і новими жорсткими законами це створює атмосферу страху та придушує публічну дискусію.

Відчутно послабилося й право на справедливий суд. Воно гарантує, що людину не позбавлять свободи без чесного розгляду справи, але влада дедалі частіше підпорядковує суди та правоохоронні органи своїм інтересам. Крім того, кримінальні справи використовують як інструмент тиску на опонентів.

У Туреччині влада поступово посилила контроль над судами і правоохоронцями після реформ і кадрових змін. Після спроби перевороту 2016 року почали масово відкривати справи на основі сумнівних доказів і тримати людей під вартою без вироків. Політичних опонентів, журналістів і активістів регулярно увʼязнюють, а суди втрачають незалежність. У 2025 році влада затримала мера Стамбула Екрема Імамоглу – одного з головних політичних опонентів президента – і висунула проти нього численні обвинувачення.

Схожа тенденція простежується й у Гонконзі. Після протестів за демократію влада посилила покарання для учасників і відкрила нові справи проти активістів. Після запровадження закону про національну безпеку у 2020 році влада дозволила закриті суди та передання справ до материкового Китаю, що ще більше обмежило право на справедливий розгляд.

Загалом дослідники доходять висновку, що системний тиск на медіа, свободу слова та справедливий суд підриває ключові механізми захисту прав людини і робить суспільства більш вразливими до зловживань влади.

Нагадаємо, що в Україні серед опитаних людей майже порівну (36 проти 35%) налічили тих, кому бракує та досить демократії під час війни, ще щонайменше 16% бачать забагато таких процесів навколо, а 14% не змогли відповісти на питання. 

Людям, яким мало демократичних процесів довкола, ставили додаткові запитання про причини. Виявилось, що 19% не вистачає можливості критикувати владу та загалом не подобаються обмеження свободи слова, ще 17% пов’язали це з діяльністю ТЦК, а щонайменше 16% – з тим, що прості люди незахищені. По 15% обрали причинами такого стану загальне беззаконня та перевищення повноважень владою й корупцію.