ІМІ зафіксував 23 випадки порушення свободи слова в Україні у травні
У травні 2026 року експерти Інституту масової інформації задокументували 23 випадки порушення свободи слова в Україні. Десять із них стали наслідком дій Росії.
Такі дані містяться в щомісячному моніторингу ІМІ “Барометр свободи слова”.
Колаж: ІМІСеред зафіксованих порушень, пов’язаних із російською агресією – руйнування та пошкодження медіаінфраструктури, а також кіберінциденти.
Крім того, у травні стало відомо про загибель медійника, який захищав Україну в лавах Збройних сил. Йдеться про відеооператора та режисера з Полтави Олександра Клименка. До 2020 року він працював режисером монтажу на телеканалах “Місто” та “Центральний”. Від 2024 року його вважали зниклим безвісти. Наприкінці квітня 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
Унаслідок атак РФ у травні постраждали низка редакцій та медійних офісів.
У Тернополі після удару російських дронів пошкоджень зазнала редакція видання “20 хвилин”. Уламки влучили в будівлю та вибили вікна. Працівники редакції перебували в укритті й не постраждали.
Через атаку безпілотника було пошкоджено приміщення філії “Суспільне Запоріжжя” та інфраструктуру телевежі. Внаслідок цього тимчасово припинилося телевізійне мовлення, а також були пошкоджені житлові будинки поблизу.
У Сумах редакція онлайн-медіа “Кордон.Медіа” повідомила, що лише протягом 2025 року через російські обстріли вісім разів зазнавала пошкоджень. Найчастіше від вибухових хвиль вилітали вікна. Попри це журналісти продовжують працювати, відновлюючи офіс за підтримки благодійників та використовуючи дистанційний формат роботи.
У Києві внаслідок російських обстрілів пошкоджено офіси кількох медіа. Серед них – бюро Deutsche Welle, редакції “Шелтера”, “Реальної газети” та “Ґрат”, а також студія німецької телекомпанії ARD. У більшості випадків вибухова хвиля вибивала вікна, пошкоджувала приміщення, меблі, техніку та студійне обладнання. Також у ніч на 24 травня пошкоджень зазнало зовнішнє скління офісу агенції УНІАН. За інформацією редакцій, постраждалих серед працівників не було.
ІМІ також зафіксував випадок кіберзлочину проти медіа. Зловмисники отримали доступ до облікових записів окремих авторів блогу “Української правди” та опублікували від їхнього імені матеріали з російськими пропагандистськими наративами. Для цього хакери використали викрадені паролі користувачів.
Окрім порушень, пов’язаних із війною, ІМІ задокументував ще 13 випадків порушення свободи слова. Йдеться про напади, погрози, перешкоджання журналістській діяльності, відмови в доступі до інформації, онлайн-атаки, юридичний та непрямий тиск.
Такі випадки були зафіксовані в Києві, а також у Чернігівській, Дніпропетровській, Волинській та Одеській областях.
На Чернігівщині співробітник селищної ради застосував силу щодо знімальної групи “Слідства.Інфо” під час роботи над матеріалом про загиблого військового та вибив камеру з рук оператора.
Журналістка Texty.org.ua Валерія Павленко повідомила про хвилю агресивних коментарів і прихованих погроз після виходу її аналітичного матеріалу про інформаційні кампанії навколо теми мігрантів.
Подібний тиск зазнала й журналістка “Першого Криворізького” Євгенія Бикова. Після серії публікацій і запуску петиції щодо тарифів на воду вона отримувала повідомлення з натяками на можливу фізичну розправу.
У Волинській області депутат міської ради, за даними журналістів, напав на кореспонденток видання “Сила правди” та відібрав телефон у однієї з них під час зйомки сюжету про земельний конфлікт. Правоохоронці розпочали розслідування.
Також адвокатка Лариса Криворучко, яка представляє інтереси В’ячеслава Зінченка у справі про вбивство Ірини Фаріон, застерегла журналістів від поширення записів її приватних розмов, наголосивши на можливих юридичних наслідках.
Ще два випадки стосувалися відмов у наданні суспільно важливої інформації. Одеська обласна військова адміністрація не надала журналістам Центру публічних розслідувань дані про заробітну плату начальника ОВА Олега Кіпера, пославшись на безпекові обмеження воєнного часу. Водночас Чернігівський ТЦК відмовив “Слідству.Інфо” в інформації щодо поховання військового.
У травні низка редакцій і журналістів повідомили про кампанії онлайн-тиску.
Редакція #ШОТАМ заявила про кібератаку на свій сайт та активність ботів у соцмережах. Журналістка з Дніпра Марія Ткачова втратила доступ до своєї сторінки в Instagram після масових скарг користувачів, яких закликав діяти неповнолітній блогер Тимофій Потеряйло.
Журналістка “Суспільне Дніпро” Інна Лисак зіткнулася з хвилею негативних коментарів після публікації інтерв’ю з батьком обвинуваченого у вбивстві Ірини Фаріон. Про скоординовану кампанію дискредитації також повідомило “Слідство.Інфо” після виходу розслідування про бізнесові зв’язки оточення Віктора Медведчука.
Окремо ІМІ відніс до непрямого тиску розгляд у парламентському комітеті скарги журналіста The Kyiv Independent Данила Мокрика на народного депутата Олексія Гончаренка. За словами журналіста, оприлюднені депутатом скриншоти із закритого чату дозволили встановити його місце проживання.
Серед випадків юридичного тиску експерти згадують позов ПАТ “Центренерго” проти журналістки Bihus.Info Світлани Стеценко. Компанія вимагає видалити матеріали про модернізацію Трипільської ТЕС та стягнути з редакції один мільйон гривень моральної компенсації.
Нагадаємо, у 2025 році рівень свободи слова у світі знизився вже двадцятий рік поспіль: погіршення зафіксували у 54 країнах, тоді як покращення – лише у 35. Про це повідомляє організація Freedom House у звіті “Свобода у світі 2026: Зростаюча тінь автократії”.
Також у глобальному вимірі свобода преси переживає найгірший період за весь час існування рейтингу: середній показник серед 180 країн і територій опустився до рекордно низького рівня. Понад половину держав нині класифікуються як такі, де ситуація зі свободою слова є “складною” або “дуже серйозною”.
