Суддя в Дніпрі зобов’язав жінку віддати батькам її померлого чоловіка трьох ембріонів, яких вони зберігали
Суддя Сергій Єдаменко з Центрального районного суду Дніпра зобов’язав жінку віддати батькам її померлого чоловіка три ембріони, завдяки яким подружжя за життя партнера намагалося стати батьками.
Увагу на вирок звернула кореспондентка ТСН Ірина Маркевич.
Анастасія показує фото з чоловіком, після смерті якого його батьки почали вимагати від колишньої невістки віддати їм три ембріони. Скриншот відео ТСНСлухання тривали два роки.
Справа стосувалась історії Олександра та Анастасії Кузьменків, які до смерті першого намагалися стати батьками завдяки репродуктивним технологіям. Процедуру не встигли закінчити до смерті партнера, а після поховання його батьки почали вимагати, щоб колишня невістка терміново народжувала.
“Я п’ю заспокійливе, снодійне – я не можу спати. Про яких дітей ідеться? Потім пішло про те, що, якщо ти не можеш, давай запросимо сурогатну матір, хай вона народить цих дітей. Я їм сказала, що рік після смерті я не готова про це говорити”, – розповідає Анастасія кореспондентці.
Після відмови батьки Олександра тиснули на колишню невістку, зокрема пришвидшували виїзд із квартири, де подружжя мешкало, та вимагали відмовитися від спадщини, частиною якої вважали й ембріонів.
Захист жінки наполягав, що ембріон – це клітини двох людей, тож у спадок до родичів переходити не можуть, бо це не речі.
В Україні після початку повномасштабної війни розвиток репродуктивних технологій став одним із пріоритетів охорони здоров’я, бо населення сильно скоротилось. На цьому тлі, поки суд розглядав справу Кузьменко, парламент унормував, що після смерті одного з подружжя всі права на біологічний матеріал переходять до іншого з подружжя.
“Право використання є одноособовим і відповідно Анастасія підписала аналогічний договір у медичному закладі. Це не може буди предметом угоди – продати, обміняти, подарувати, передати в спадок”, – пояснює адвокатка жінки Людмила Кириленко.
Ілюстраційне зображення. Фото: Claire Harbage / NPRПопри це суддя Єдаменко вирішив, що Анастасія має віддати три ембріони із шести – двох дівчаток і хлопчика.
Батьки, як наголосив суддя, нібито можуть скористатися сурогатним материнством, а народжених зареєструвати як власних дітей, але це суперечить законодавству.
Питання сурогатного материнства регулює низка документів, серед яких закони, Сімейний й Цивільний кодекси та наказ МОН і , але процедуру можуть робити лише ті люди, які мають для цього медичні показання, чим бажання батьків загиблого не є.
Батьками народжених у такий спосіб дітей є подружжя, з клітин якого створений ембріон, перенесений в організм іншої жінки. Як пояснювали правниці з організації “Юрфем”, лише зареєстроване за законом подружжя може скористатися сурогатним материнством і , а заперечувати батьківство таких дітей не можна і .
Отже, жодна клініка, яка працює за ліцензією в Україні, не допоможе бабусі та дідусю стати батьками дітей свого сина. Анастасія збирається подавати апеляцію.
“Мої діти ще не народжені, але вже арештовані два роки”, – говорить вона.
Правники, які коментували рішення суду, кажуть, що оскаржувати ухвалу необхідно. Якщо цього не зробити, то в зоні ризику пари, які лікуються від безпліддя, бо їхні родичі з обох боків можуть претендувати через суд на їхній генетичний матеріал.
Робота судді Єдаменка, який ухвалив рішення, вже привертала увагу громадськості, наприклад в одній зі справ він не побачив і небезпеки в професії гранатометника. Чоловік на такій посаді мав приїхати до суду давати свідчення, але не міг через службу.
Нагадаємо, що цьогоріч завдяки репродуктивній держпрограмі в родині полеглого на Донеччині військового народився син, а до цього батьками в такий спосіб стала родина вчителів зі Львівщини.
Право на батьківство є одним з особистих немайнових прав подружжя, закріплених у Сімейному кодексі і , а мати та батько мають однакові права, виховуючи дітей.
В українських сім’ях здебільшого доглядом за дітьми займаються жінки, а чоловіки переважно транслюють сексистські стереотипи, що “виховання – обов’язок жінки”, що вони “не вміють” цього або мають лише спілкуватися з дітьми. До початку повномасштабної війни серед українських чоловіків популяризували батьківство та декретну відпустку як крок до рівності жінок та чоловіків.