Половина українців підтримує референдум щодо мирної угоди, але явка може бути низькою – опитування КМІС

Половина українців підтримує ідею проведення референдуму щодо можливої мирної угоди, однак суспільство залишається розділеним у цьому питанні. Водночас соціологи попереджають про ризик низької явки та можливих маніпуляцій через формулювання питання, що може поставити під сумнів легітимність результатів голосування.

Про це свідчать результати опитування, яке на початку березня 2026 року провів Київський міжнародний інститут соціології серед жителів підконтрольних уряду територій України.

Фото: lexinform

Як українці ставляться до ідеї референдуму?

В Україні та на міжнародному рівні триває дискусія про можливу мирну угоду і, зокрема, про референдум, який міг би її затвердити. У січні 2026 року КМІС уперше запитав українців, як вони ставляться до такої ідеї. На початку березня соціологи повторили це питання, щоб оцінити зміну настроїв.

Відносна більшість українців підтримує ідею референдуму, однак рівень підтримки знижується. Якщо в середині січня 55% респондентів виступали за проведення такого голосування, то на початку березня – уже 50%. Водночас частка противників зросла з 32 до 40%.

Ви підтримуєте чи виступаєте проти проведення референдуму щодо мирної угоди?

Соціологи також порівняли ці відповіді з позицією людей щодо іншого питання – чи готові вони погодитися на виведення українських військ з Донбасу в обмін на гарантії безпеки від США та Європи. Станом на середину лютого 2026 року 57% українців вважали таку пропозицію категорично неприйнятною. Водночас 36% респондентів допускали її схвалення, хоча переважно неохоче. Поточне опитування показало, що прихильники такої угоди значно частіше підтримують ідею референдуму. Серед них 71% позитивно ставиться до проведення голосування, а 25% виступають проти.

Натомість серед тих, хто категорично не приймає ідеї обміну Донбасу на гарантії безпеки, підтримка референдуму нижча: 39% підтримують його проведення, 48% виступають проти, а 13% не визначилися.

Ставлення до проведення референдуму щодо мирної угоди в розрізі готовності підтримати виведення українських військ з Донбасу в обмін на гарантії безпеки

Чи готові люди голосувати?

Соціологи також запитали респондентів, чи вони особисто взяли б участь у такому референдумі.

31% опитаних відповіли, що точно прийшли б на голосування. Ще 33% сказали, що радше взяли б участь. Загалом 64% заявили про готовність голосувати, хоча лише половина з них висловила впевненість у цьому.

Водночас 30% респондентів зазначили, що радше або точно не брали б участі в референдумі.

Ви особисто будете чи ні голосувати на такому референдумі?

Готовність голосувати дещо вища серед тих, хто допускає виведення військ з Донбасу в обмін на гарантії безпеки. У цій групі 35% заявили, що точно голосували б, а ще 41% – що радше голосували б. Разом це 76%.

Серед тих, хто категорично проти такої угоди, 29% сказали, що точно прийшли б на голосування, а ще 30% – що радше взяли б участь. Загалом це 59%.

Готовність проголосувати на референдумі в розрізі готовності підтримати виведення українських військ з Донбасу в обмін на гарантії безпеки

За соціально-демографічними показниками рівень готовності голосувати майже не відрізняється між різними групами населення – за регіоном, типом населеного пункту, віком, статтю, освітою чи мовою спілкування.

Водночас дослідження охоплює лише населення підконтрольних територій. Значна частина громадян перебуває за кордоном, а також існують безпекові ризики. Тому соціологи попереджають про можливу низьку явку, що може поставити під сумнів легітимність результатів.

Закон вимагає мінімальної явки в 50% плюс один голос. Однак залишається відкритим питання, як саме її рахувати. Зокрема, незрозуміло, чи включатимуть до загальної кількості виборців людей на тимчасово окупованих територіях. Також не визначено, чи запровадять спеціальні процедури реєстрації для українців за кордоном.

Навіть якщо формальні вимоги щодо явки виконають, суспільство може не визнати результатів легітимними в разі низької участі. Для порівняння: на президентських виборах 2019 року в першому турі явка становила 62%, а на парламентських – 49,8%. У КМІС зазначають, що з огляду на нинішні умови війни навряд чи варто очікувати вищої активності виборців.

Як формулювання питання може вплинути на результат?

Соціологи окремо дослідили, як формулювання питання може впливати на результати референдуму. Вони наголосили, що не намагалися змоделювати реальне голосування, адже наразі невідомі ні параметри референдуму, ні зміст потенційної мирної угоди. Метою було показати, як саме формулювання питання здатне змінити відповіді людей.

Чинний закон про всеукраїнський референдум ухвалили 2021 року. Засновник КМІС, соціолог Володимир Паніотто, раніше неодноразово звертав увагу на те, що закон не містить достатніх норм, які регулювали б формулювання питань. На його думку, це може створювати можливості для маніпуляцій.

Як приклад соціологи згадали референдум у Північній Македонії 2018 року. Тоді громадян фактично запитували про перейменування держави, що було чутливим для національної ідентичності. Однак питання сформулювали так, що воно наголошувало на приєднанні до ЄС і НАТО, а складні компроміси залишалися в тіні.

Експерти припустили, що подібний підхід можуть використати й в Україні – коли у формулюванні підкреслюють позитивні наслідки угоди, а складні поступки згадують побіжно. Тому вони запропонували респондентам експериментальний варіант запитання: чи підтримують вони встановлення миру шляхом угоди зі США та Європою, яка передбачає вступ України до ЄС у 2027 році, територіальні компроміси, гарантії безпеки та план економічної відбудови?

Якби на референдум винесли таке запитання, ви б проголосували так, ні чи утрималися – не голосували б?
“Чи підтримуєте ви встановлення миру шляхом схвалення угоди зі США і Європою, яка передбачає: членство України в ЄС у 2027 році, територіальні компроміси, надійні гарантії безпеки та план економічної відбудови?”

У такому формулюванні 61% опитаних сказали, що проголосували б за, 10% – проти, а решта не визначилася або не брала б участі у голосуванні. Якщо враховувати лише тих, хто прийшов би на дільниці, то 86% підтримали б таку угоду, а 14% виступили б проти.

Навіть серед людей, які категорично відкидають ідею обміну Донбасу на гарантії безпеки, 54% заявили, що за такого формулювання запитання проголосували б за, тоді як 14% – проти.

Соціологи попереджають про ризики

Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький пояснив, що ідея референдуму вже зараз викликає напружені дискусії не лише серед експертів, а й у суспільстві. Водночас, за його словами, наразі незрозуміло, чи влада справді розглядає проведення такого голосування, чи це лише дипломатичний сигнал про готовність України до складних компромісів.

Грушецький також зазначив, що під час війни керівництво держави не може повністю розкривати всі деталі переговорів, оскільки це може зашкодити протидії російській агресії. Тому певна невизначеність у цьому питанні є неминучою.

Водночас, якщо референдум усе ж стане реальним сценарієм, суспільству доведеться зіткнутися з низкою серйозних викликів. Серед них – технічна можливість швидко організувати голосування, юридичні питання його проведення та, головне, рівень довіри до результатів.

Соціологи наголошують: навіть якщо парламент змінить законодавство і формально забезпечить проведення референдуму, це не гарантує, що громадяни визнають його результати легітимними.

За словами Грушецького, результати опитування показують одразу кілька ризиків. По-перше, сама ідея референдуму розділяє суспільство, і консенсусу щодо його необхідності немає. По-друге, існує висока ймовірність низької явки, яка може суттєво відрізнятися між різними групами населення. По-третє, є небезпека маніпуляцій через формулювання запитання.

У сукупності ці фактори можуть підірвати легітимність референдуму. Якщо ці проблеми не врахувати заздалегідь, після голосування країна може зіткнутись із серйозною суспільною кризою.