Оксана Романюк відмовилася від премії за свободу слова, яку їй присудили спільно з російським журналістом Венедиктовим
Виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк відмовилася від міжнародної премії імені Йоганна Філіпа Пальма за свободу слова і свободу друку, яку також вручили російському журналісту, засновнику радіо “Эхо Москвы” Олексію Венедиктову.
Про це вона написала на своїй сторінці у фейсбуку.
Джерело: твіттер премії“Прочитала, що Венедиктов став “першим росіянином, який отримав німецьку премію за свободу слова”. А я, мабуть, стала першою українкою, яка від неї відмовилась”, – уточнила Романюк.
Вона розповіла, що організатори премії, Palm Foundation, ще навесні написали, що номінують її спільно з Венедиктовим.
“Бо Україна, Росія, символізм, “обидві країни постраждали”. Але я не уявляю, як би я могла фізично стати на одну сцену і розділити одну нагороду з Венедиктовим. Зі службовим лібералом Кремля, політтехнологом, який не раз просував кремлівську пропаганду, публічно називав Путіна своїм “єдиним начальніком”, вихвалявся зв’язками з Лавровим, Пєсковим і іншими функціонерами тощо”, – заявила виконавча директорка ІМІ.
Венедиктов отримав премію в німецькому місті Шорндорф 4 грудня, пише DW. В обґрунтуванні цієї нагороди російському журналісту членкиня опікунської ради Сейран Атеш нагадала про часи холодної війни до падіння Берлінської стіни й заявила, що хоча Венедиктов підтримував зв’язки з Кремлем, але “його позиція як журналіста зрозуміла: він прихильник свободи”.
Водночас Романюк переконана – Венедиктов був у курсі, що номінували їх обох і, попри її відмову, прийняв нагороду.
“Якщо російському громадянину не соромно зараз публічно розказувати про свою тяжку долю і отримувати премії, то він є тим, що ми називаємо “хорошим”. Тобто банальним зверхнім імперіалістом. А якщо все ж соромно і він говорить про провину і трансформацію – тоді є шанс на якийсь діалог у майбутньому”, – написала вона.
За її словами, до організаторів, які “щиро дуже далекі від наших реалій” і користуються “західноєвропейською християнською етикою”, у неї немає претензій. І висловила сподівання, що їй “все ж вдалося викликати в них запитання і внутрішні дискусії”.
У коментарі “Детектору медіа” Романюк повідомила, що вона з організаторами премії “багато і чемно листувалися про різні відтінки боротьби, як можна порівнювати труднощі, яких зазнають журналісти в різних країнах і в різних умовах”.
На її думку, організатори користувалися радше емоційним бажанням примирення, ніж реакцією на реальні виклики сьогодення. Попри те що це бажання може бути абсолютно щирим, “така позиція свідчить про відмову займати чітку позицію і коментувати війну, яка відбувається в Європі”, переконана Романюк.
Вона ще раз сказала, що Україна має продовжувати доносити свою позицію до світу і припустила, що згадка організаторами під час вручення роботи Венедиктова на Кремль і є одним з наслідків їхньої дискусії.
“Попереду в нас ще багато роботи і багато роз’яснень, щоб розвіяти російську імперську магію”, – сказала Романюк.
Разом з Венедиктовим лауреатом цьогорічної премії стала асоціація муніципальних радіо- та телестанцій Конго (CORACON), журналісти якої, як інформацією журі, “за зарплату, якої ледве вистачає, щоб жити далі, протистоять жорстокому насильству та гіркій бідності в Конго за допомогою інформації та освіти”.
Раніше ZMINA повідомляла про те, що журналістка hromadske Олеся Біда відмовилася отримувати премію для молодих журналістів від Thomson Foundation, оскільки до шортлисту потрапила співробітниця підсанкційного видання “Страна.ua” Анастасія Товт. Згодом медіаорганізація заявила про зняття її кандидатури.
