“Можливість повсюдного стеження”: експерти про ідею створити в Україні “єдину систему відеомоніторингу”

Норми законопроєкту №11031, у разі ухвалення якого парламентом в Україні з’явиться “єдина система відеомоніторингу стану публічної безпеки”, містять ризики щодо захисту персональних даних, реалізації громадянських прав та нададуть силовикам можливість повсюдного стеження за громадянами без рішення суду. 

Про це розповіли опитані “Детектором медіа” експерти. 

Фото: Нацполіція

Правники кажуть, що всеохопність і масштабність відеостеження, що відкриває законопроєкт, може містити значні ризики насамперед для сфери приватності та реалізації громадянських прав. До прикладу, у сусідній РФ силовики вже не перший рік використовують камери із розпізнаванням облич для затримання активістів та журналістів, а про створення “єдиної системи” офіційно там заговорили торік. 

Заступник директора Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай розповів, що хоч детального аналізу законопроєкту №11031 його організація не робила, в око одразу впадає непропорційність системи порівняно з її метою. Правоохоронці назвали метою створення системи підвищення безпеки громадян, але, за даними самого МВС, за роки повномасштабного російського вторгнення рівень злочинності за окремими напрямами в Україні значно знизився.

“Агрегація такої кількості даних потребує надмірних безпекових заходів, це дуже дорого”, – звертає увагу Розкладай на ще одну проблему. 

Питання викликають й самі камери, що мають об’єднати у “єдину систему”. Так, у межах проєктів безпечних громад в Україні поставили чимало китайських камер з функцією на основі штучного інтелекту з розпізнавання обличчя від компанії Hikvision. Ця фірма належить китайському уряду, і її занесли до санкційного списку США через загрозу несанкціонованого зовнішнього доступу до систем інших країн. Всередині Китаю такі технології допомагають владі знайти потрібну людину у натовпі з 60 тисяч осіб. 

Ілюстраційне зображення. Фото: iapp.org

На ризики захисту права на приватність і персональних даних звернув увагу й програмний директор “Української Гельсінської спілки з прав людини” Максим Щербатюк. Так, у законопроєкті є згадка про Конвенцію 108 — європейський рамковий документ, що визначає загальні принципи обробки, зберігання та обміну персональних даних. 

“Згадка в законопроєкті Конвенції 108+ свідчить про повне нерозуміння авторів, що побудова такого захисту — це на п’ять років роботи. Не можна написати одним реченням, що цей рівень забезпечується — і він просто забезпечуватиметься. З таким успіхом можна написати, що ми вступили у ЄС, і не чекати ніяких рішень із його боку, а просто так собі вважати. Ця позиція декларативна”, – каже Щербатюк. 

Фото: Getty Images

На юридично-правові недоліки законопроєкту звернула увагу і старша юристка Лабораторії цифрової безпеки Тетяна Авдєєва. За її словами, в наявному вигляді документ поширює можливість стеження державою не лише на публічну сферу, але й на приватну, що наштовхує на думку про можливість повсюдного стеження.

Норми документа надають працівникам нацполіції та органам досудового розслідування право збирати інформацію з телекомунікаційних систем без ухвали слідчого судді. При цьому у законопроєкті чітко не прописані органи, які можуть отримувати доступ до систем відеоспостереження. 

Сам обсяг даних, що пропонують збирати у системі, Авдєєва описала як “розкішний” для посадовців. 

“Якщо з ознакою статі з натяжкою можна погодитися, що це може бути розпізнавальною особливістю під час стеження, то яким чином інформація про місце народження має допомагати під час ідентифікації особи на тій чи тій вулиці? Якщо камера вуличного спостереження може створювати профайл особи, вказуючи безпосередньо її місце народження, то в мене запитання: для чого нам настільки інтрузивніі технології стеження?” – цікавиться правниця. 

ZMINA раніше вже звертала увагу, що запитання викликають не лише норми законопроєкту №11031, але й особи його авторів, деяких з яких вже помічали за сумнівною законотворчістю.

Так, нардепи Медяник та Павлюк є співавторами ідеї жорсткіше карати громадян за нецензурну лайку в публічних місцях та образу силовиків. Цей законопроєкт очікує другого читання з 2022 року. Нардеп Кузьміних разом з колегами пропонував карати українців штрафами, виправними роботами та в’язницею за фейкові акаунти в соцмережах.

Фотографія обкладинки: biometricupdate.com