Головою ДМС призначили чиновницю, яка бачить у шукачах притулку злочинців

Кабінет Міністрів призначив Наталію Науменко головою Державної міграційної служби.

Про це йдеться у розпорядженні від 11 жовтня.

Фото: ДМСУ

Науменко протягом останніх років працювала у Державній міграційній службі: із 2018-го обіймала посаду першої заступниці голови ДМС, а із вересня поточного року стала тимчасовою виконувачкою обов’язків голови.

Напередодні призначення правозахисники вимагали у міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського провести конкурс на посаду, адже робота ДМС “викликає справедливі зауваження” як і у громадян, так і шукачів притулку. Підписанти відповідного звернення також просили оцінити не тільки кандидатів, але й їхні програми реформування служби. 

“Численні проблеми організації роботи даної служби не будуть вирішені без рішучої зміни підходів до прав людини з боку керівництва і співробітників”, – констатували вони.

Ще на посаді заступниці голови ДМС Науменко говорила, що правозахисники та представники громадськості, критикуючи роботу відомства, мають розуміти, що “поряд із правами людини є ще національна безпека”. Схвально вона висловлювалась й щодо заборони у Німеччині діяльності партії “Хізб ут-Тахрір”, представників якої наразі в окупованому Криму переслідує Росія – у РФ діяльність організації визнали терористичною 2003 року. 

“Потрібно взяти до уваги такий факт, що діяльність “Хізб ут-Тахрір” також заборонена у таких провідних європейських державах,  як Федеративна Республіка Німеччина та Королівство Данія. Також хочу зазначити, що за даними Євростат, Німеччина 2015 року, період початку війни у Сирії, прийняла майже півмільйона заяв про надання міжнародного захисту, а 2016-го – 750 тисяч. Для порівняння можу навести такий приклад: за 2 роки Німеччина сумарно прийняла понад 1 250 000, а це більше, ніж населення Рівненської області в 1 157 000. З цих причин у компетентності служб безпеки Німеччини, які заборонили діяльність “Хізб ут-Тахрір”, не має залишитись сумнівів”, – говорила вона в інтерв’ю Цензор.нет.

Жалілась посадовиця й на те, що складно розібратися у ситуаціях, де шукачів притулку дійсно переслідують, а де люди видають себе за переслідуваних. 

“У нас були заяви від злодіїв у законі, від педофілів, від шахраїв, від осіб, які організовували фінансові піраміди. Усі вони просили притулку в Україні або у якійсь із європейських держав. Тобто масив дуже складний”, – зазначала Науменко. 

На уточнююче питання, який відсоток шукачів захисту, які аргументують, що їх переслідують за політичними мотивами, після перевірки виявляються злочинцями, відповідала: “Після залучення фахівців Служби безпеки чи прокуратури дуже часто виявляється, що все не зовсім так, як вони розповідають”.

При цьому Науменко відкидала звинувачення щодо співпраці ДМС з країнами походження шукачів захисту: 

“…у нас завжди виникає питання: дайте факти! Я одному такому адвокату (який розповідав про таку співпрацю. – Ред.) написала: дайте факти, звідки у вас інформація про те, що такі контакти відбуваються! Ми вже настільки налагодили інформаційну взаємодію з СБУ і з прокуратурою, що з будь-якого питання, навіть якщо не треба, вони направляють нам запити, щоб ми дали інформацію, чи зверталася особа за статусом біженця”. 

Правозахисники не вважають Україну безпечною третьою країною, тобто тією, яка не є країною походження іноземця або особи без громадянства. Причиною цього є те, що сама система надання притулку демонструє низку порушень прав людини, а новини про видавання людей, які ховаються тут, наприклад, від переслідування російського або інших авторитарних режимів з’являються доволі часто. 

Процес отримання притулку може затягуватись на роки, як це, наприклад, було із трансгендерним активістом Сольдаду Ковалісіді, який 2018 року поїхав шукати притулку в Нідерландах, бо до цього декілька років безрезультатно намагався отримати допомогу від ДМС. Чоловік навіть виграв суд проти служби, але представники відомства прямо на засіданнях погрожували йому повторними відмовами. 

Раніше ZMINA розповідала про те, які недоліки бачать у роботі міграційної служби правозахисники.