“Гуманітарна місія”: як в Україні шукатимуть людей, зниклих безвісти під час війни
В Україні створять міжвідомчу координаційну комісію, яка шукатиме людей, зниклих безвісти під час війни і працюватиме над соціальною допомогою їхнім рідним.
Створити таку комісію зобов’язав ухвалений парламентом у липні закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”. Які нововведення в новому законі?
СТАТИСТИКА БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИХ
Точних даних про таку категорію немає. За словами Уповноваженої президента з мирного врегулювання конфлікту на Донеччині та Луганщині Ірини Геращенко, представники України на переговорах у Мінську використовують список, складений об’єднаним центром СБУ. У ньому зафіксовано 294 людини, включно із цивільними, яких розшукує Україна.
Громадська організація “Мирний берег”, що працює над пошуком зниклих безвісти, володіє даними про 1288 таких людей, тоді як Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) наводить число у 1500 зниклих за весь час військового конфлікту в Україні. Близько тисячі тіл людей, які вже поховані або перебувають у моргах, неідентифіковані. Експерти переконані, що кількість неідентифікованих тіл зростатиме, оскільки пошуки досі тривають.
Ірина Геращенко повідомляє, що за 2017 рік вдалось ідентифікувати тіла 71 людини. Із них 18 тіл передали на тимчасово непідконтрольну Києву територію. Окрім цього, за її словами, у лютому 2018 року Україна передала Росії тіла двох загиблих, які були ідентифіковані та впізнанні родичами.
“Українська сторона ставиться до питання пошуку та ідентифікації тіл без політизації – як до гуманітарного та гуманного питання. Якщо ми ідентифікували тіло чи останки, їх треба передати родині для того, аби поховали і за християнською традицією з людиною змогли попрощатися”, – каже вона і шкодує, що Росія не вдається до подібних кроків.
Ірина Геращенко вказує, що за роки збройного конфлікту МКЧХ жодного разу не допустили до в’язниць як у Росії, так і на окупованих територіях, де утримуються українські заручники та політв’язні. Водночас в українських державних органів та інших міжнародних організацій немає доступу до окупованих територій.
ЯК ПРАЦЮВАТИМЕ ЗАКОН
“Ми від імені громадських організацій вже звернулися до прем’єр-міністра з пропозицією організувати робочу зустріч із представниками різних організацій, щоби можна було обговорити повноваження та процедури цієї комісії, оскільки її положення буде затверджувати уряд. І саме через широкі консультації з тими організаціями, які вже мають досвід у створенні подібних комісії, з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, повинна відбуватися така робота”, – каже правозахисниця.
“Це буде наступна проблема, яку потрібно буде вирішувати. МКЧХ може виступати нейтральним посередником задля передання інформації, або ж можна придумати платформу, де можна обмінюватися такими даними. Але важливо зрозуміти, що задля вирішення цих питань потрібні роки, а не кілька місяців”, – застерігає Аллан Ешліманн.
Фінансову допомогу рідним зниклої людини надаватимуть через органи Пенсійного фонду України. Зокрема, таку виплату можуть отримувати непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні зниклої людини, а також її діти.
Допомога буде сплачуватися у формі пенсії по втраті годувальника. Сума залежатиме від кількості людей, якім вона належатиме, і від розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір виплати.
Допомогу сплачуватимуть весь час, допоки не буде припинено розшук особи, зниклої безвісти, – тобто до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
НАСИЛЬНИЦЬКІ ЗНИКНЕННЯ – ЦЕ ЗЛОЧИН
Іншою перевагою закону експерти називають криміналізацію насильницького зникнення. Законопроект ввів до Кримінального кодексу нову статтю – 146-1. Відповідно встановлюється кримінальна відповідальність за арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинені представником держави, у тому числі іноземної, з подальшою відмовою визнати факт таких дій або приховуванням даних про долю такої людини чи місце її перебування. Санкція статті передбачає від трьох до п’яти років ув’язнення. А видавання наказу вчинити такий злочин чи бездіяльність, коли посадовцю стало відомо про насильницьке зникнення, караються позбавленням волі від п’яти до семи років.
“Наразі документування та розслідування злочинів насильницьких зникнень вкрай важливе. Це посилить позиції України у Міжнародному кримінальному суді. Адже Римський статут цього суду визнає цей злочин як злочин проти людяності в разі широкомасштабної та системної практики застосування насильницьких зникнень“, – каже Альона Луньова.
“Цей закон не вплине на роботу уповноважених з розшуку органів. Нова комісія не матиме інструментів впливу на ефективність розшуку правоохоронцями. Усе й надалі залежатиме від того, наскільки добросовісно виконуватиме свої повноваження слідчий, прокурор та від їх моральних якостей. Наш досвід показує, що на сьогодні слідчі органи не відповідають критеріям ефективності”, – каже правозахисник.
