Аби дізнатись точну кількість ромів в Україні, потрібен Всеукраїнський перепис населення – Держстат
Дата:
28 Квітня 2018
Державна служба статистики не створюватиме механізму обліку представників ромської національної меншини як в цілому в Україні, так і в окремих регіонах та населених пунктах.
Про це йдеться у зведеному звіті Міністерства юстиції, оприлюдненому на сторінці Громадської платформи моніторингу виконання Настратегії у сфері прав людини.
Міністерство повідомляє, що дані про етнічний склад населення в Україні, як і в багатьох країнах світу, отримуються тільки під час проведення перепису населення. У міжпереписний період такі дані отримати неможливо. Мін’юст пояснює, що у формах реєстрації народження, смерті та при зміні реєстрації постійного місця проживання немає відомостей про етнічне походження людини.
“У світовій статистичній практиці не проводяться вибіркові обстеження домогосподарств, аби визначити кількість людей, які входять до складу національних меншин, та рівень їх життя. Водночас, згідно зі ст. 32 Конституції та ст. 11 закону “Про інформацію”, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. А таким законом на сьогодні є закон “Про Всеукраїнський перепис населення”, – йдеться у звіті.
Представниця ромського фонду “Чіріклі” Зола Кондур, коментуючи таку позицію, зауважила, що в уряді немає бажання створювати механізм обліку ромів.
“Ми часто чуємо від державних органів влади, що в Україні от заборонений збір статистичних даних за національними ознаками, бо національність не вказується у паспортах. Хоча на практиці в кожній школі, кожному медичному закладі такі дані збираються. Також соціальні фахівці можуть сказати, скільки ромських родин отримують допомогу від держави. Коли державні органи звітують про виконання Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, вони вказують кількість ромів, які отримали паспорти чи земельні ділянки”, – каже вона.
Вона повідомила, що ромська стратегія в Україні посилається на офіційні дані Всеукраїнського перепису 2001 року. Тоді чисельність ромської спільноти в Україні становила 47,6 тисячі людей. Зола Кондур наголошує, така статистика не відповідає реальності.
“Це показує, що зараз держава не розуміє, для якої кількості людей вона має впроваджувати політику інтеграції ромів. Кабінет міністрів вимагав, щоб обласні адміністрації розробили дієві плани для реалізації ромської стратегії. Але яким чином вони мали розробили кількісні та якісні показники-індикатори, якщо у них немає реальної статистики, що показує кількість ромів та масштаби проблеми?” – зауважує вона.
За її словами, Рада Європи схильна вважати, що в Україні – від 200 тисяч ромів. ОБСЄ та ООН також використовують неофіційну статистику, усвідомлюючи, що офіційні дані не відповідають реальності.
Представниця фонду “Чіріклі” заявила, що ромські організації готові проходити спеціальне навчання, надавати ромських посередників і брати участь у переписі населення у 2020 році. Ромські посередники важливі, аби налагодити діалог із ромами в компактних місцях проживання і зафіксувати максимально точну кількість ромів. Міністерство культури підтримало ініціативу громадських організацій, але кошти на її втілення не передбачені. Організації наразі самостійно шукають фінансування.
Нагадаємо, 18 квітня Кабінет Міністрів України підтримав проект постанови про утворення Міжвідомчої комісії, яка сприятиме проведенню Всеукраїнського перепису населення. Перший перепис населення відбувся 5 грудня 2001 року. Надалі уряд відтерміновував рішення про проведення перепису на 2013, 2016 та 2020 роки.
За останні місяці в Україні почастішали погроми ромських стихійних поселень. Наприкінці квітня учасники ультраправої організації “С14” вигнали ромів із табору на Лисій горі в Києві та спалили їхні речі. Через декілька тижнів ромський табір на Львівщині також зазнав нападу. Окрім цього, роми постраждали на Тернопільщині в селі Велика Березовиця, де 22 травня нападники спалили табір.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для Правового простору
