Колонки
Всі колонки
Як на мене, хай уже бомблять, аби тільки не окупація Миколаєва
Ми всі втомилися від постійних обстрілів. І морально, і фізично. Навіть реагувати на прильоти починаєш більш буденно. Вже оцінюєш дальність прильоту, вираховуєш спочатку загрозу виключно для себе: “Не поруч – і слава Богу”. І тільки хвилин за 5 вмикаєшся і починаєш думати: “А куди влучило? Хоч би не в житловий будинок”. Проте більшість людей у Миколаєві і це готові терпіти, аби тільки тут не було “руського міра”, аби тільки відбили Херсон.
Визнання Росією “Азову” терористичною організацією не позбавляє його бійців міжнародного захисту
29 липня Росія вбила 53 українських військовополонених, зокрема бійців полку "Азов", яких утримували в колонії окупованої Оленівки Донецької області. Коли історія з "обстрілом з боку ЗСУ" не спрацювала так, як того прагнула РФ, в хід пішли інші, але не менш знайомі способи викривлення реальності: Верховний суд Росії визнав "Азов" терористичною організацією.
Тут, у Херсоні, особливо сумно, коли чути “відльоти” в бік Миколаєва
Розповідь мешканки Херсону про те, як зараз живе місто
Чому термін “національні спільноти” у відповідному законі лише зашкодить нацменшинам в Україні
Нагадаємо, що міжнародний правовий тренд на захист саме "меншин" остаточно утвердився після трагедій часів Другої світової війни. Тоді з’ясувалось, що спільноти, менші за національну більшість, можуть зазнавати переслідувань не лише з волі диктаторів, а й за суто демократичними процедурами. Так це сталось з євреями у нацистській Німеччині, де антисемітські закони ухвалювали формально як народне волевиявлення.
Коли пішли чутки, що масово “мобілізуватимуть” в “ополчєніє”, я зрозумів: час виїжджати з Херсона
На другий місяць окупації російськими військовими Херсону я схуд кілограмів на десять через сильний стрес. З'явилося постійне відчуття тривоги. Я вирішив евакуюватися з рідного міста на територію, підконтрольну Україні. Але вдалося це лише з третьої спроби. Дорогою нас принизливо перевіряли, а колона, в якій я їхав, потрапила під обстріл. Зрештою у травні мені вдалося виїхати до Одеси.
Дівчина з жовтою валізою: чому українка повертається з Португалії на Донбас
Зараз окупованих територій побільшало, а ми для себе досі так і не усвідомили, як навчитися поважати вибір людей, що не хочуть жити в окупації, але з тих чи інших причин не можуть виїхати.
Окупанти були переконані, що вісім років ми жили “під дулами автоматів нацистів”
Я родом із Донецької області Волноваського району. До 2014-го року жила у Донецьку. Через воєнні дії залишила в орендованій квартирі нажите майно і на певний час переїхала до Одеси. Останні два з половиною роки проживала в селищі Донське на Донеччині. Туди переїхала, бо хвора мама потребувала догляду. Робота менеджеркою дозволяла працювати віддалено в одеській компанії. Але “русскій мір” вдруге забрав у мене дім.
Евакуація з Херсона: люди так хотіли втекти, що їхали під обстрілами
Світлана після окупації Херсону у березні намагалася виїхати кілька разів, але зробити це вдалося лише в середині травня. Оскільки жодного зеленого коридору на виїзд з Херсону не було, евакуюватися доводилося на свій страх і ризик. Колону, в якій їхала жінка з сином, обстріляли, і в них на очах поранили пасажирів іншої машини – жінку та дитину.
Трансляція погроз Путіна українськими ЗМІ: щеплення для аудиторії чи інформація, яка може нашкодити
Зазвичай погрози не свідчать про майбутні дії. Ви можете загуглити "по центрам принятия решений" і побачити, скільки разів Росія погрожувала у відповідь на певні дії України вдарити ракетами по цих самих центрах.
Чому важливо говорити правду під час війни
“Першою жертвою війни стає правда” – універсальна формула, яка стосується усіх збройних конфліктів. Однак, якою б гіркою не була ця правда, важливо не замовчувати її, а з іншого боку – не вигадувати того, чого нема, і не видавати бажане за дійсне. Для цього є декілька причин.
Масове внутрішнє переміщення: що варто робити вже зараз, щоб пережити зиму
Можу констатувати, що місцеві громади наразі впорались із першим викликом масового внутрішнього переміщення у вигляді надання першого прихистку потребуючим. Але вже скоро прийде зима...
“На вокзалі Краматорська два дні збирали фрагменти тіл”: монолог волонтера, який вивозить загиблих з Донбасу
Волонтери щодня розшукують й вивозять тіла з місць, де тривають активні бойові дії – працюють в Донецькій, Луганській та Харківській областях. Транспортують і військових, і цивільних, яких вбили російські загарбники.
Смертна кара в “ДНР” як черговий міжнародний злочин Росії
Перше, що необхідно зрозуміти, що це рішення Росії, а не когось несуб'єктного на тимчасово окупованих територіях і повноту відповідальності за їхню подальшу долю несе не хто інший, як вище керівництво Росії.
Роль громадянського суспільства під час війни Росії проти України
Коли йде війна, влада має багато спокус. І представники громадянського суспільства мають бути дуже сильними, працювати системно та злагоджено, щоб ці атаки на права та свободи відбивати.
Карати припиненням громадянства – це оманлива спокуса
Як гриби після дощу з’являються законопроєкти, що мають на меті припинити українське громадянство тих, хто вчинив дії, що суперечать (чи можуть суперечити) інтересам української держави
Лік іде на хвилини, або Що насправді відбувається в Херсоні
Коли кажуть, що Херсон наче опинився у 90-х, не вірте. Це брехня. У 90-х Херсон не був напічканий агресивними росіянами з автоматами, а стаціонарний телефонний зв'язок був.
Про стійкість кримськотатарських жінок у найскладніших обставинах
Події, учасником чи свідком яких доводиться бути, знову спонукають мене захоплюватися тією мужністю, розумом, стійкістю та переконаннями, що демонструють жінки у найскладніших і досить часто небезпечних для життя обставинах.
Вимушено одинока мати
З початком повномасштабного нападу на Україну, окрім руйнації міст та сіл, окрім геноциду українського народу, російська агресія принесла розлуку. Не просто розлуку, а розрив родин.
День заручників
День журналіста це ще й день наших заручників, тих наших колег, хто опинився у путінських катівнях ще до початку цієї війни. Сьогодні ці люди – справжнісінькі військовополонені.
Як призначити Омбудсмана і не зганьбитися знову?
Коли мова йде про інституцію Уповноваженого з прав людини, доброчесність як призначення, так і звільнення є особливо чутливими для суспільства – очікується прозорість та ясність дій суб’єктів прийняття рішень, які не повинні допускати й тіні політичного підтексту.
