Обмеження на ввезення книг в Україну: протидія державі-агресору чи боротьба з конкурентами?

Дата: 21 Січня 2022 Автор: Наталія Адамович
A+ A- Підписатися

Обмеження на ввезення в Україну іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту ввели кілька років тому на тлі російської агресії. Відповідний законопроєкт №5114 нардепи ухвалили у грудні 2016-го, з 1 січня наступного року документ набув чинності.

Відтоді існує два переліки – видання, не рекомендовані для ввезення та розповсюдження, та такі, яким відмовили у ввезенні на територію нашої країни. Обидва поповнюються щороку новими назвами. Станом на 1 січня 2022-го в першому списку 286 видань, у другому – 350. 

За яким принципом ті чи інші книги потрапляють до цих переліків? Часто логіка не очевидна, а іноді й зовсім не зрозуміла. А деякі приклади дають підстави припускати, що під приводом протидії російській пропаганді ці списки можуть використовуватися для усунення конкурентів з вітчизняного книжкового ринку.

Чи це дійсно так, ZMINA розбиралася разом із медіаюристкою Дар’єю Опришко.

Джерело: pixabay.com

Хто відповідає за дозвіл або відмову на ввезення книг?

Аналіз та оцінку видань на відповідність певним критеріям здійснює Експертна рада при Держкомтелерадіо. Вона формується з представників органів державної влади, громадських експертів, видавців, провідних діячів культури, мистецтв, науки та освіти, психологів, медіаекспертів та інших фахівців. 

За словами заступника начальника управління дозвільної процедури та контролю за розповсюдженням видавничої продукції Олександра Латая, рада працює виключно з тими книгами, що подають імпортери, які хочуть ввезти їх з Росії або з інших країн, але надруковані у РФ. Ці книги вивчають на відповідність законодавству та критеріям дозволу або обмеженням на ввезення.

Він уточнив, що попри думку багатьох, тотальної заборони на російські книги в Україні немає.

“Якщо якесь видання отримало негативний висновок від Експертної ради, його заборонено ввозити і розповсюджувати. Але сама книга не є забороненою, кожен громадянин може собі ввезти, читати, купити у РФ… Та для комерційного розповсюдження вона дійсно не має дозволу”, – пояснив Латай.

Які видання не можна ввозити в Україну?

Згідно з законодавством, для ввезення та комерційного розповсюдження заборонені книги, зміст яких, зокрема:

  • спрямований на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення територіальної цілісності країни та її суверенітету, підрив безпеки;
  • пропагує війну, конфлікти та терористичні акти;
  • пропагує комуністичний або/та нацистський тоталітарні режими і їхню символіку;
  • направлений на розпалювання релігійної, расової чи міжетнічної ворожнечі;
  • посягає на право і свободи людини;
  • містить шаржування державних символів України тощо.

Детальніше про критерії оцінювання видавничої продукції, що дозволена до розповсюдження на території України, можна прочитати тут.

“Страх: Трамп в Белом доме”:  українською можна, російською – ні?

Медіаюристка, консультантка правозахисної організації “Фрідом хаус Україна”  Дар’я Опришко, зацікавилася питанням, якими критеріями керуються для включення видань до того чи іншого переліку, коли випадково побачила серед книжок, яким відмовлено у ввезенні в Україну, “Страх: Трамп в Белом доме” автора Боба Вудворта.  

“Книжку українською я купила, знаю, що в продажу є англомовне видання, то чому заборонений російський переклад?” – не розуміє вона. 

Експертка переглянула перелік книг, не рекомендованих до ввезення: у більшості з них вже за назвами зрозуміло, чому вони там опинилися. А ось щодо списку заборонених книжок, то, як він формується, неясно, вважає вона.

“Незрозуміло, наприклад, чому заборонили книжку “Древняя Греция” чи “Про Бабу Ягу та інші казки”? Або видання про Трампа. Бачу певну логіку в обмеженні на ввіз, наприклад, енциклопедій, коли заборону обумовлюють ілюстрації – прапор РФ, радянські зірки тощо. Ясно, що це вважається пропагандою комуністичного режиму чи країни-агресора. Але Баба Яга… І в мене виникло питання, як до переліку відмовлених потрапляють книжки?” – розповіла Опришко. 

Вона направила шість запитів до Держкомтелерадіо, який ухвалює рішення щодо застережень або обмеження ввезення та розповсюдження книжок з комерційною метою в Україні. Крім видання про Трампа, Опришко хотіла дізнатися, чому у переліку заборонених для комерційного розповсюдження в нашій країні опинилися такі, здавалося б, невинні видання, як “Мастер и Маргарита” Михайла Булгакова, “Изобретено в России: История русской изобретательной мысли от Петра І до Николая ІІ” Тіма Скоренка, “Секретная инструкция ЦРУ по технике обманных трюков и введению в заблуждение” Кіта Мелтона та Роберта Уоллеса, “Древняя Греция” Олени Качур, “Баба-Яга и другие сказки” Надії Тефі та інші.

Ще один запит стосувався книжок, внесених до переліку видань, зміст яких спрямований на ліквідацію незалежності України, пропаганду насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини: це книга авторства Блаженного Іоанна “Грааль богомилов и катаров”, а також “Интервью с Владимиром Путиным” Олівера Стоуна. 

Щодо останніх видань, з переліку не рекомендованих, медіаюристка отримала ґрунтовну відповідь. Вона звучить так:

“Книгу Блаженного Иоанна “Грааль богомилов и катаров» (ISBN 978-966-2416-88-6) внесено до зазначеного Переліку на підставі листа Служби безпеки України від 19.03.2018 № 5/3/3-2900 у зв’язку з наявністю в них висловлювань, спрямованих на розпалювання релігійної та міжконфесійної ворожнечі, що підтверджено експертизою, проведеною Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника, та релігієзнавчим висновком, затвердженим на засіданні Експертної ради з питань свободи слова та діяльності релігійних організацій при Міністерстві культури України.

Книжкове видання Олівера Стоуна “Интервью с Владимиром Путиным» (ISBN 978-5-9614-6860-1) включено до даного Переліку за результатами здійснення моніторингу видавничої сфери держави-агресора, що проводиться Держкомтелерадіо на постійній основі з 2015 року”.

Водночас відповіді на запити щодо книг, заборонених до ввезення та комерційного розповсюдження, у частині пояснення причин заборони були написані, наче під копірку:

“У зв’язку з порушенням статей 28, 281 Закону України “Про видавничу справу» та відповідно до пунктів 3 та 4 Критеріїв оцінки видавничої продукції, що дозволена до розповсюдження на території України, визнати видання (назва та дані кожної книги з запитів. – Ред.) таким, що не відповідає зазначеним Критеріям (пропагує державу-агресора, зокрема її органи влади) та віднести до видавничої продукції, яка не дозволена до розповсюдження на території України”.

Ці відповіді викликали чергову низку питань, бо методика та обґрунтування заборон тут взагалі не зрозуміла, говорить Опришко.

“Поясніть, як це працює, та чому саме ті чи інші книжки потрапляють до переліку заборонених, бо мають працювати принципи прозорості та законності. В іншому випадку може скластися враження, що такі обмеження – певний інструмент для того, щоб зменшити конкуренцію на книжковому ринку України”, – допустила експертка.

До чого тут СБУ?

Представник Держкомтелерадіо Латай розповів, що Експертна рада дійсно працює зі Службою безпеки України.

“Її співробітники також вивчають книжковий ринок, інформаційний простір, знаходять видання, що можуть бути небезпечними, надсилають нам цю інформацію. Ми дивимося – якщо дійсно бачимо російську пропаганду, то вносимо видання до переліку не рекомендованих до ввезення та розповсюдження в Україні. Тобто цей список формується в основному на підставі листів СБУ”, – пояснив Латай. 

Щодо книг, ввезення та розповсюдження яких в Україну з комерційною метою заборонене, то їхній перелік формується на підставі негативних висновків Експертної ради Держкомтелерадіо. 

“Методика формування двох переліків різна. Не рекомендований – не має юридичної сили, тобто ми їх не рекомендуємо, бо СБУ вивчила видання і знайшла в них антиукраїнський зміст. Заборонити ці книжки можна лише через суд. Щодо тих, яким відмовлено у ввезенні, тут вже є юридичний підтекст, затверджені нашим наказом документи”, – уточнив Латай.

Що не так із Трампом?

Латай пояснив, що заборона на комерційне розповсюдження стосується не всіх книг, умовно – під назвою “Майстер і Маргарита” або всіх видань одного автора, а лише якоїсь конкретної книги, виданої конкретного року конкретним видавцем у конкретній країні, яка містить відповідні порушення українського законодавства.

“Можливо, автор, британський чи американський, написав нейтральний текст, а видавництво поставило передмову, в якій пропагує країну-агресора, чи використало символіку заборонену”, – пояснив Латай.

До речі, так, за його словами, було й з книгою “Страх: Трамп в Белом доме”. 

“Якщо не помиляюся, у російському перекладі були позитивні згадки про Путіна, що він “переграв Америку, є потужним лідером” тощо. Зрозуміло, офіційної заборони рекламувати Путіна немає, але є війна, є поняття пропаганди, зокрема прихованої пропаганди країни-агресора, її лідера, тих, хто розв’язав війну… Ми прочитали цю книгу, направили її експертам, більшістю голосів ті вирішили, що вона не повинна ввозитися в Україну. Хоча, наприклад, надрукувати її в Україні російською мовою можна, без питань. Тобто тут питання не стільки юридичне, скільки політичне. Палити книги, саджати їхніх власників ніхто не збирається. Ціль – обмежити можливий вплив російської пропаганди на свідомість українських громадян”, – переконує чиновник.

Також, за його словами, на сайті Держкомтелерадіо є інформація та пояснення майже про всі негативні висновки. До того ж кожний громадянин в межах закону про публічну інформацію може звернутися із запитом, щоб дізнатися, чому саме ту чи іншу книжку внесли до переліку.

“Ми надамо таку інформацію, якщо вона не є інформацією з обмеженим доступом. Наприклад, в листах СБУ буває така примітка. Тоді доречно питати в них. Проте в основному на доступ до такої інформації обмежень немає”, – пояснив Латай.

Нагадаємо, що за 10 років кількість ввезених з Росії книжок скоротилась у 12 разів. Обмежувати ввезення книжок з РФ Україна почала у 2016 році. Під заборону потрапила, зокрема література, в якій пропагують війну або тероризм та висміюють державні символи України в будь-якому вигляді.

Деякі заборони критикували правозахисники. Так, у 2019 році директор представництва Freedom House в Україні Метью Шааф наполягав на тому, що політика обмежень і заборон контенту та культурних продуктів, зокрема вироблених у Росії, суперечить міжнародним стандартам свободи вираження поглядів та матиме суттєвий негативний вплив на реалізацію прав і свобод людини в Україні.

Правозахисник Володимир Яворський висловлював думку, що такі дії Держкомтелерадіо порушують свободу вираження поглядів, а попереднє узгодження друкованої продукції є прямою цензурою, що заборонена Конституцією України. На думку експерта, в окремих випадках свобода вираження поглядів може бути обмежена, однак у демократичних країнах, очевидно, не за такою процедурою, а наприклад, у судовому порядку.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: