“В Дніпрі зараз нафтопродукти, хімікати, добриво, мертві тіла”: про пекельний тиждень волонтерів після підриву Каховської ГЕС і нові виклики
Знайти човни, мотори до них, мотопомпи для відкачки води, допомагати з евакуацією мешканцям затоплених районів Херсонщини, організувати доставку їжі, води, одягу – все це лягло й на плечі волонтерів. Вони мали бути постійно на зв’язку і між собою, і з людьми, які постраждали, і з тими, хто хотів допомогти. Тож на відпочинок перший тиждень після підриву греблі Каховської ГЕС часу в них майже не було.
Журналістка ZMINA відвідала Миколаїв та Херсон та, щоб поспілкуватись з волонтерами, довелось приєднатись до їхніх місій. Під час недовгих перерв активісти з Миколаєва та Херсона розказали про виклики, з якими довелось зіткнутись через цей масштабний воєнний злочин, про те, як відгукнулись і допомагали люди з усієї України та з-за її меж, а також про довгострокові наслідки екологічної катастрофи, з якими їм доведеться мати справу.
![](https://zmina.info/wp-content/uploads/2023/07/hers_on-kopiya.jpg)
Неділя, п’ять днів після підриву греблі Каховської ГЕС. Миколаїв
Я приїхала в Миколаїв 11 червня, щойно поселилась в готель, зателефонувала волонтеру Віктору Алхімову, щоб домовитись про зустріч наступного дня. Однак у відповідь почула: “О, добре! Ми сьогодні якраз їдемо херсонським волонтерам човни передавати. Поїхали з нами”.
Хвилин за 20 ми вже вирушили до межі Миколаєва й Херсона, де мали передати активістам, які працюють в затопленому місті, 4 човни. Щоб надати мені місце, самому Віктору довелось втиснутись на задньому сидінні, яке майже повністю займали запаковані човни.
“Якби ви сьогодні не зателефонували, то завтра ми б з вами не змогли зустрітись. Бо маємо роботу й в основному волонтерством займаємося вже або після роботи, або ось так, на вихідних”, – каже чоловік.
Утім, це він говорить саме про фізичну допомогу, адже дистанційно організацією допомоги займається увесь час. Поки їдемо, Віктор розповідає, як став волонтером:
“Два перших дні війни, я б не сказав, що це був страх, але було таке відчуття, коли не розумієш, що відбувається навкруги. Коли ти чуєш ці вибухи, а я ще мешкав в тому місці, де проходила військова техніка, і ти не розумієш – це наші заходять, чи росіяни йдуть. Я не міг просто сидіти вдома й чогось чекати. Мені треба було бути до чогось причетним. І я навіть зателефонував знайомому нейрохірургу з Миколаївської області – я на той час був керівником відділу маркетингу в медичному центрі – і запропонував свою допомогу. Я вже готовий був, не знаю, трупи носити, все, що треба, щоб допомогти”.
Саме в цей період чоловіку запропонували допомагати у міському гуманітарному штабі з координацією складів. А через декілька місяців він став головою штабу і для оптимізації контролю за надходженням гуманітарної допомоги і її реалізацією запросив свого друга Миколу Хромова.
“Ми познайомились на минулій роботі – я був проєкт-менеджером, а Віктор маркетологом. Ми дуже швидко здружились, бо мали спільні погляди. І тут він дзвонить, десь кінець лютого, й каже: “Заїдь, тут маленький проєкт треба зробити, щось на кшталт CRM-системи (програмного забезпечення для відділу продажу. – Ред.)”. Я приїхав, а там – 370 тонн гуманітарки й 170 волонтерів”, – посміхаючись, долучається до нашої розмови Микола, який в цей час сидить за кермом нашої автівки.
![](https://zmina.info/wp-content/uploads/2023/07/img_3181-scaled.jpeg)
Рік чоловіки відпрацювали у міському гуманітарному штабі. А зараз залучені в інші організації. Віктор співпрацює з міжнародною неурядовою організацією Nonviolent Peaceforce (“Ненасильницька сила миру“), а Микола – з чеською People in Need (“Людина в біді”).
“Вранці 7 червня, наступного дня після підриву греблі ГЕС, мені зателефонувала колега з People in Need Євгенія і запитала, чи не можемо ми терміново організувати один човен для херсонців”, – згадує Віктор.
Чоловік на той час був на роботі, фізично допомогти не міг, але записав сторіс в інстаграмі:
“Просто кажу: “Друзі, терміново необхідно, в кого є змога, дайте зворотний зв’язок”.
І тут, за словами Віктора, трапилось неймовірне: йому почали телефонувати, писати всі знайомі й не знайомі. Пропонували човни, а в кого немає човнів, пропонували гроші. Сторіс почали поширювати інші люди, які мають по 100–200 тисяч підписників. Човни надсилали люди з Івано-Франківська, Києва, Львова, Кременчука.
“Потім репост моєї сторіс зробила Ліза Глинська – відома кондитерка, блогерка. Звідкись вона дізналася про мій заклик і в себе також перепостила. І мені почали писати люди з-за кордону, що ми також українці, ми зараз в безпеці, але хочемо приєднатися. І вони зібрали, хто скільки міг, і переадресували на нас”, – розповідає Віктор.
Тож так замість одного човна 11 червня хлопці передали херсонцям 12.
Неділя, п’ять днів після підриву греблі ГЕС. Миколаїв–Херсон
З херсонською волонтеркою Анастасією Коновальцевою, її чоловіком та сином – хлопчику років п’ять – зустрічаємось приблизно о 16.30 на заправці на межі областей.
“Так, він нам допомагає на розвантаженні й завантаженні, хоче на евакуацію на воді, людей рятувати”, – каже Анастасія про свого сина Даню.
![](https://zmina.info/wp-content/uploads/2023/07/danya-e1688742367685.jpeg)
Чоловіки перевантажують човни з миколаївської автівки в херсонську, а я домовляюсь з Анастасією про зустріч вже у Херсоні. Підходить Віктор й каже: “Їдемо в Херсон, човни не помістяться в цю автівку”.
Однак всі човни таки поміщаються, й Віктор з Настею вже за звичаєм записують відеозвіт про передану і отриману допомогу.
![](https://zmina.info/wp-content/uploads/2023/07/img_3171-scaled.jpeg)
“Як ви?” – питають волонтери одне в одного.
“Хочемо спати”, – відповідають херсонці.
“О, так. Я сьогодні аж годин п’ять поспав і навіть без будильника прокинувся”, – каже Віктор.
![](https://zmina.info/wp-content/uploads/2023/07/img_3178-scaled.jpeg)
Настя розповідає, що дуже хвилювались за своїх волонтерів, які у п’ятницю вийшли на воду для евакуації. Адже саме в той день росіяни обстріляли з “градів” та артилерії точку евакуації на Корабельній площі Херсона, там були поранені і загиблі:
“Нам всі телефонують, питають за наших. Ми й самі на нервах, а додзвонитись не можемо, бо там, де вони мешкають, зв’язку практично немає. Потім вже виявилось, що то були не наші волонтери”.
![](https://zmina.info/wp-content/uploads/2023/07/img_3174-scaled.jpeg)
Прощаємось й повертаємось до Миколаєва.
“Ось така ситуація: незнайомі люди, які просто мають спільну мету, зустрілись, обійнялись і поїхали далі не спати й допомагати”, – каже Віктор.
Для нього це ще й пам’ять про найкращого друга Олександра Корпана – військового льотчика, який загинув 2 березня 2022 року:
“Його літак збили над Хмельницьким. У нього був вибір: рятуватися самому і катапультуватись або врятувати людей, над якими він пролітав. І він вибрав рятувати людей. Коли це трапилося, я зрозумів, що я нікуди їхати з Миколаєва не буду, я залишуся тут. Я маю віддати йому дань вдячності. Вибачте… Сльози…”
Вівторок, тиждень після підриву греблі ГЕС. Херсон
У Херсон я приїхала зранку. Одразу вирушила до частково затопленої Федорівки. Тож до Центру видачі гуманітарної допомоги “Жива” потрапила вже пообіді. На той час волонтери приймали гуманітарну допомогу від колег з інших міст України й одразу вантажили на відправку до затоплених населених пунктів та районів правобережної Херсонщини. Інші видавали допомогу та воду постраждалим від затоплення херсонцям.
![](https://zmina.info/wp-content/uploads/2023/07/img_3531-scaled-e1688719958788.jpeg)
Мене зустрічає Анастасія Коновальцева. Волонтерка одразу звітує щодо човнів, які миколаївські волонтери передали їм у неділю:
“Один човен ми вже хлопцям передали, ще два відклали – пізніше їх теж заберуть. І ще один лишається. Але ненадовго”.
Анастасія перепрошує, що не може приділити мені час, адже має багато роботи:
“Ми сьогодні картоплю отримали, треба було її прийняти й людям віддати. Також допомогу даємо: харчові продукти, воду, засоби гігієни”.
До того ж цього дня волонтери мали запакувати 500 наборів для передачі у село Інгулець. Тож Анастасія знайомить мене зі своїм колегою В’ячеславом Буренком.
“Він в нас за головного й більш медійний, а я то все – фото, відео – не дуже люблю”, – каже, посміхаючись, волонтерка і йде далі фасувати, рахувати, відвантажувати.
![](https://zmina.info/wp-content/uploads/2023/07/img_3519-scaled.jpeg)
“Роботи в нас дійсно багато. Лише сьогодні близько 120 тонн відвантажили, три фури”, – підтверджує В’ячеслав.
До штабу зі всіх куточків України та з-за кордону надходить вода, їжа, речі, засоби гігієни та багато іншого. Допомагають Херсонщині звідусіль.
“Дуже багато людей телефонують, пропонують допомогу й надсилають. В нас сьогодні 50 волонтерів працюють, й ми не все встигаємо зробити”, – розповідає чоловік.
Наприклад, у день нашої зустрічі, 12 червня, волонтери організації “Жива” видали допомогу – воду й продукти – майже одній тисячі постраждалих від затоплення херсонців.
“В нас одна з найбільших організацій на Півдні України. Ми маємо 12 волонтерських центрів на Херсонщині й ще в Одесі. Те, що ви зараз бачите, це невеличка частина нашої організації”, – каже В’ячеслав Буренко.
Він розповідає, що за останній тиждень після підриву греблі ГЕС, до Херсона приїхало багато волонтерів. Тож місцеві активісти допомагають їм з розселенням.
“В нас багато роботи, крім видачі допомоги у штабі, ми займались ще й евакуацією людей. Тож від зайвої допомоги не відмовляємось. Приймали хлопців з усіх міст. До нас навіть волонтери з Ужгорода приїхали. Уявляєте, понад 1000 км подолали”, – каже Буренко.
А через те, що готелі майже не працюють, то селили їх у себе й навіть у сусідів.
“У мене вдома мешкають волонтери з Києва, в одних сусідів – з Грузії, в інших – саме з Ужгорода. Моя квартира уся в матрацах. Вони усюди”, – посміхаючись, каже В’ячеслав і додає, що це добре, коли люди хочуть допомогти й допомагають.
Волонтери розуміють, що допомога буде потрібна й далі, й не лише вода-їжа-речі:
“Дніпро зараз дуже забруднений. Ви ж розумієте – нафтопродукти, хімікати, добриво, мертві тіла – це все треба буде якось знезаражувати. Зараз ми вже організовуємо заходи, щоб наші волонтери їздили по будинках, з яких відійшла вода, й безоплатно відкачуємо воду, якщо лишилась у підвалах”.
Тож роботи у волонтерів ще багато, а спати іноді немає коли.
Читайте також: Зруйновані будинки, вимиті городи, втоплені птахи, “випалені” рослини – наслідки підриву Каховської ГЕС у селі на Херсонщині