Повернення дітей стає справжнім випробуванням для батьків та опікунів через необхідність надавати величезну кількість документів, а також тривале перебування на території РФ. При цьому батьки часто не звертаються по допомогу із поверненням дітей до української влади через острах бути звинуваченими у колабораційної діяльності, за яку передбачена кримінальна відповідальність.
Біда херсонців – затоплення регіону через підрив росіянами греблі Каховської ГЕС – стала спільною для всіх. Волонтери з усіх куточків України та світу об'єдналися, щоб допомогти постраждалим. Як сказав миколаївський волонтер Віктор Алхімов: "Ситуація зараз така, що незнайомі люди, які просто мають спільну мету, зустрічаються, обіймаються передають допомогу і їдуть далі не спати, а працювати".
Волонтери з Миколаєва ще минулого року почали будувати реабілітаційний центр для диких та свійських тварин. Вони розуміли, що відступаючи з Кінбурнської коси, яка належить до Чорноморського біосферного заповідника і де мешкають багато червонокнижних тварин, російські війська просто покриють косу вогнем.
Моментально все затопило, така течія була, що все виривало. Вимило городи в людей. А Хати старі, з соломи й глини будували. Тож вода їх вимиває й вони просто складаються.
РФ ввела війська на територію України, росіяни вбивають, гвалтують, викрадають українських дітей. І при цьому, звинувачують у кіднепінгу українку, яка хоче вивезти свого похресника з окупації. Роблять вони це свідомо аби дискредитувати Україну, українську владу та самих українців. Викликати у своїх громадян ще більше ненависті до українців.
Всі ці заходи здійснюються за ініціативи та широкої підтримки вищого політичного керівництва РФ. Навчання в таборах та школах за російською програмою, а також додаткові заходи поза навчанням, організовані Російською Федерацією, очевидно мають на меті зруйнувати зв'язки українських дітей з їх національною групою та унеможливити їх повернення в Україну
Кадирівці зібрали людей з усіх найближчих будинків і повели колоною до дитячого садка, в якому базувались. До них вийшов військовий й сказав, що посланий Кадировим, щоб захистити. Дітям роздали снікерси, мамам ковбасу. Зняли свій виступ на відео й пішли, за їх словами, показувати українським військовим, як воювати треба.
На всіх пунктах пропуску жінка казала, що в них мама має психічне захворювання й щоб їх швидше пропускали. Тож їх особливо ніде не затримували. "Допитували, звісно, телефон дивилися. Коліна дивилися – щоб не був снайпером, бо в них синці на колінах та в районі грудної клітини під плечем. У мене, до речі, є татуювання з колосками, якби мене оглянули, ми вже не поїхали б далі”.
З Маріуполя Оксану з двома дітьми вивезли до Старобешевого. Там вони 4 дні були в якомусь закладі типу Палацу культури. Спали на полу у великій залі. Всі захворіли. Меддопомоги ніякої не було, жінка плакала та просила, щоб їх кудись вже відправили, бо її 5-річний син Андрійко вже взагалі нічого не їв, в нього піднялась температура. Їх, не питаючи й не пропонуючи якісь варіанти, вивезли до Тольятті. Однак, родина згодом завдяки волонтерам виїхала до ЄС.
На початку березня, під час чергової “евакуації”, разом з росіянами були й пропагандистськи ЗМІ. Коли люди, які вирішили таки їхати, вийшли з підвалу, почався обстріл. Снаряд потрапив у двоповерхові будинки, які були біля церкви. Ні перед цим, ні після цього ані ЗМІ, ані обстрілів не було.
Десь у середині березня в Маріуполі по людях пішла інформація, бо зв’язку вже не було, про те, що біля торговельного центру “Порт Сіті” буде евакуація на підконтрольні Україні території. Євген разом з мамою та знайомими вирішив скористатись нагодою та виїхати. Але опинились вони після цієї "евакуації" не у Запоріжжі, як сподівались, а у Таганрозі.
Мешканка Циркунів Наталія Момот розповіла ZMINA, як росіяни організували показову “евакуацію” під камери пропагандистських ЗМІ та наполегливо пропонували їхати.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.