Як Росія тисне на незалежних кримських журналістів в ув’язненні
Навіть в ув’язненні українські журналісти часто дуже “незручні” для окупаційної влади. Бо не мовчать. Не мовчать і їхні родини, намагаючись домогтися справедливості, хоча й розуміють, що в тих реаліях це майже неможливо.
Окупаційна система опирається, використовує всі важелі, щоб придушити щонайменші прояви свободи. Поганий стан здоров’я політв’язня – не завада для тиску, а скоріше, зручний привід для маніпуляцій, яким намагаються скористатися окупанти.
За даними правозахисників, зараз росіяни незаконно утримують щонайменше 16 кримських журналістів у колоніях та СІЗО на окупованому півострові та в РФ. За цією узагальненою цифрою – долі реальних людей, які мають батьків, дружин, дітей… Зараз щоденна праця для них: зберегти власну гідність, здорову психіку й взагалі – просто вижити в нелюдських умовах пенітенціарних установ країни-окупанта.
З усіх ув’язнених журналістів, про яких нам відомо на сьогодні, щонайменше вісім мають серйозні проблеми зі здоров’ям і стикалися з ненаданням медичної допомоги в умовах несвободи. Дехто з них, як-от Ірина Данилович, Наріман Джелял, Амет Сулейманов – досі не отримали повноцінного обстеження й доступу до необхідних медпрепаратів.
У Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів, який відзначається щороку 2 листопада, ZMINA розповідає їхні історії.
Станом на зараз в ув’язненні незаконно утримують щонайменше 16 кримських журналістів – Олексія Бессарабова, Дмитра Штиблікова, Владислава Єсипенка, Сейрана Салієва, Марлена Асанова, Тимура Ібрагімова, Сервера Мустафаєва, Османа Аріфмеметова, Ремзі Бекірова, Руслана Сулейманова, Рустема Шейхалієва, Амета Сулейманова, Асана Ахтемова, Ірину Данилович, Вілена Темер’янова, Ернеса Аметова, а також Нарімана Джеляла – заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, ув’язненого, зокрема, й за те, що намагався висвітлювати правду про події в Криму.
Абсолютно всі справи проти них сфабриковані. Тобто правозахисники мають докази того, що це – система переслідування журналістів окупантами.
Як пояснює голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, здебільшого переслідування кримських журналістів можна кваліфікувати як міжнародні злочини або воєнні злочини, скоєні Росією. Якщо суб’єкт переслідування – кримськотатарські активісти чи журналісти, то окупанти використовують для переслідування так зване антитерористичне законодавство РФ і виносять їм величезні вироки: 15, 17 років позбавлення волі. Ув’язнених і затриманих поміщають у нестерпні умови та насильно етапують з півострова до російських в’язниць.
Особливу небезпеку це становить для тих, хто має серйозні проблеми зі здоров’ям.
Сейран Салієв
Кримчанин, житель Бахчисарая. Філолог турецької та кримськотатарської мов. До незаконного арешту працював екскурсоводом і був громадянським журналістом, стрімером “Кримської солідарності” – громадського об’єднання, створеного родичами та адвокатами кримських татар, які зазнали тиску та переслідувань з політичних мотивів. Висвітлював події в окупованому Криму, зокрема обшуки та затримання кримських татар.
12 травня 2016 року, коли окупанти вчергове проводили обшуки в Бахчисараї, у місцевій мечеті Сейран розповідав про те, що відбувається, закликаючи людей підтримати співвітчизників. Тоді російські силовики оштрафували його на 20 тисяч рублів нібито за організацію несанкціонованого мітингу.
Наступного року 26 січня до квартири, де Сейран жив з родиною – вагітною дружиною, трьома дітьми та літньою мамою, ветеранкою кримськотатарського національного руху Зодією Салієвою, прийшли з обшуком. Після обшуку його затримали на 12 діб. Цього ж року відбувся й другий обшук у будинку кримського татарина.
11 жовтня 2017 року Сейрана Салієва та ще п’ятьох кримських татар заарештували, звинувативши в “тероризмі”.
Вирок йому та іншим фігурантам “другої бахчисарайської справи “Хізб ут-Тахрір” оголосили 16 вересня 2020 року у Південному окружному військовому суді російського міста Ростов-на-Дону. Сейран Салієв отримав 16 років ув’язнення.
14 березня 2022 року апеляційну скаргу сторони захисту частково задовольнили, зменшивши вирок на один рік – 15 років колонії.
Зараз чоловік відбуває незаконне покарання в колонії Тульської області. За словами дружини, в нього сильно погіршився зір. Через брак свіжого повітря і сонячного світла він потребує вітаміну D, Магне-В6. Також він має приймати йодомарин.
Через те, що сім’я живе дуже далеко, передавати все доводиться посилками. А це перетворюється на цілу історію.
“Ми пишемо на ім’я начальника колонії перелік тих лікарських препаратів, які я хочу передати. Потім чекаємо на його підпис. Якщо підтверджують, що ці препарати можна передавати, я у нас в Криму на пошті компоную бандероль. Причому до всіх ліків треба отримати сертифікати в аптеці. Тобто ти замовляєш ці сертифікати, на них треба чекати, і лише потім бандероль відправляю й вона потрапляє до чоловіка”, – розповіла дружина політв’язня.
Клопотання адвокатів Сейрана Салієва про переведення громадянського журналіста ближче до місця проживання його сім’ї російський суд відхилив.
“Обставин, що перешкоджають подальшому відбуванню покарання Салієва С. А. у виправній установі на території Тульської області, немає”, — написали у відповіді представники федеральної служби виконання покарань РФ.
Тимур Ібрагімов
Джерело: “Кримська солідарність”Кримський татарин, філолог англійської та української мов, перекладач, до арешту – підприємець у сфері IT та мобільного зв’язку, громадянський журналіст “Кримської солідарності”.
З 2014 року висвітлював дії окупантів на півострові, розповідав про переслідування співвітчизників. Займався цією діяльністю до самого арешту.
Затримали його 11 жовтня 2017 року після обшуку в будинку, де він проживав разом зі своєю родиною. Обшук проходив у жорстких умовах на очах у чотирьох маленьких дітей Тимура, які зазнали сильного стресу. Він і досі позначається на їхньому фізичному та психологічному стані.
Чоловіка звинуватили у “тероризмі” й “підготовці насильницького захоплення влади”. Він є фігурантом справи “другої бахчисарайської групи “Хізб ут-Тахрір”.
Своє незаконне покарання – 17 років позбавлення волі – він відбуває в колонії №5 села Клекотки Рязанської області в Росії.
В Ібрагімова інвалідність III групи, немає одного ока, його замінили на штучне. У тюремних умовах зір політв’язня сильно впав, йому постійно потрібні краплі для очей.
Імплант ока уже давно потрібно замінити. Проте кримський татарин до керівництва колонії не звертається, оскільки розуміє, що за таких жорстких тюремних умов це неможливо.
Як розповіла його дружина Діляра, довгий час у чоловіка боліла права сторона тіла. Він підозрював, що має проблеми з печінкою. На медичне обстеження чекав пів року. УЗД йому провели в лікарні міста Рязань лише в травні, діагностувавши жовчнокам’яну хворобу.
За словами Діляри, чоловіку видали папери про результати УЗД, проте без жодних рекомендацій щодо лікування чи дієти. Брати кров для загального та біохімічного аналізу російські медики відмовилися під приводом того, що нібито в заяві, яку Ібрагімов заповнював раніше, не зазначено, що потрібні ці аналізи.
Чоловік після того, як минулого року його етапували із СІЗО в Башкортостані до колонії №5 села Клекотки Рязанської області, схуд на 27 кілограмів.
Сервер Мустафаєв
Джерело: “Радіо Свобода”Відомий в Криму та за його межами кримськотатарський правозахисник, активіст і громадянський журналіст, житель Бахчисарая. Співзасновник і координатор “Кримської солідарності”. Публічно виступав на захист жертв політично мотивованих переслідувань, відвідував суди, висвітлював ситуацію на окупованому півострові під час різних міжнародних та національних заходів, присвячених порушенням прав людини в Криму. Допомагав родинам політв’язнів, які лишилися без годувальників.
21 травня 2018 року його самого затримали разом з іншими кримськими татарами, звинувативши у “тероризмі” й “спробі насильницького захоплення влади”. Він – фігурант “другої Бахчисарайської справи “Хізб ут-Тахрір”.
16 вересня 2020 року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону оголосив вирок Серверу Мустафаєву – 14 років позбавлення волі. Незаконне покарання він відбуває у виправній колонії №1 Тамбовської області.
Після тривалого побачення в липні нинішнього року його дружина Майє розповіла, що політв’язень скаржився на те, що в їхньому загоні спекотно та душно. У нього з’явився біль у серці, стало важко дихати. Проте потрапити до кардіолога він не міг, оскільки мав дочекатися своєї черги.
У міжнародній організації Freedom House висловили стурбованість тим, що Мустафаєву не надають медичної допомоги в колонії.
Попри тиск кримський татарин продовжує свою правозахисну діяльність навіть в ув’язненні. Так, він подавав позови про незаконне вилучення Корану та ненадання медичної допомоги. Ініціював їх, сподіваючись зупинити беззаконня стосовно інших в’язнів.
Також кримський правозахисник хоче домогтися, щоб стало простіше купувати овочі та фрукти у тюремному магазині, бо харчування в колонії дуже погане.
Амет Сулейманов
Джерело: “Кримська солідарність”11 березня 2020 року російські силовики заарештували Амета Сулейманова та ще трьох кримських татар за сфабрикованим звинуваченням про участь у діяльності організації “Хізб ут-Тахрір”, визнаної в Росії терористичною з 2003 року.
Наступного дня окупаційний “суд” у Криму відправив Амета під домашній арешт з огляду на його проблеми із серцем.
29 жовтня 2021 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив чоловіка до 12 років позбавлення волі. Його захист подав апеляцію, проте 9 лютого 2023 року апеляційний військовий суд Власихи залишив чинним вирок суду першої інстанції.
5 квітня 2023 року російські силовики взяли Сулейманова під варту та відправили до СІЗО-1 Сімферополя, пізніше його перевели до СІЗО-2. А у вересні його рідні дізналися, що Амета етапували до російського Владимира.
Проте реальна причина переслідування Амета російськими окупантами на півострові аж ніяк не “тероризм”, а його активна громадянська позиція. Він – громадянський журналіст, стример “Кримської солідарності”. Висвітлював обшуки та арешти кримських татар. За це окупаційна влада затримувала його двічі перед ув’язненням – у 2017-му та 2019 році.
Поки був на волі, чоловік не залишався осторонь жодної події щодо кримських татар на території Криму, зокрема Бахчисарая: приходив на всі місця обшуків, вів стрими. Робив це навіть попри стан здоров’я – у чоловіка хворе серце.
11 березня 2019 року обшук відбувся вдома в самого Амета. Того ж дня його затримали разом із ще трьома кримськими татарами. Окупанти традиційно звинуватили його, як і багатьох кримських татар, у належності до “Хізб ут-Тахрір”. Під приводом участі в цій політичній партії росіяни фабрикують справи проти кримських татар, які не сприйняли окупацію півострова й намагаються боротися з режимом.
У 2020 році “суд” призначив Сулейманову запобіжний захід у вигляді домашнього арешту – це єдиний випадок у практиці кримінальних справ “Хізб ут-Тахрір” у Росії. Чоловік страждає на артеріальну та мітральну недостатності серця. Ще до арешту йому рекомендували зробити операцію із заміни серцевого клапана.
Під час судового розгляду справи Сулейманова спочатку вивозили до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону на слухання, але пізніше дозволили брати участь в засіданнях через відеозв’язок. Проте навіть у таких умовах підсудний важко переносив судові засідання, і їх доводилося переривати, щоб він міг відвідати лікаря.
5 квітня 2023 року вирок йому набув чинності – 12 років колонії суворого режиму. Російські силовики забрали Амета з дому для відбування покарання. Рідні переконані, що перебування чоловіка за ґратами може стати для нього смертним вироком.
У СІЗО здоров’я політв’язня продовжувало погіршуватися. Серцева недуга Сулейманова входить навіть до російського урядового переліку захворювань, наявність яких перешкоджає утриманню під вартою, проте це не аргумент для окупантів.
Зараз кримський татарин відбуває покарання в Росії – у в’язниці “Владимирский централ”.
Ірина Данилович
Фото з соцмережМедсестра та громадянська активістка, правозахисниця, громадянська журналістка з Феодосії. Співпрацювала з виданням “INжир media” та правозахисним проєктом “Кримський процес”. Жінка захищала інтереси медпрацівників на півострові: увійшла до незалежної профспілки медиків, багато писала про порушення їхніх прав, наприклад про недоплати за роботу з ковідними пацієнтами.
Співробітники ФСБ викрали її 29 квітня 2022 року й до 7 травня утримували в підвалі ФСБ без жодного статусу та адвокатської допомоги. Її допитували на поліграфі, чинили психологічний тиск.
Попри обурення міжнародної правозахисної спільноти, 28 грудня 2022 року так званий “Феодосійський міський суд” засудив її до семи років позбавлення волі й 50 тисяч рублів штрафу за нібито “зберігання вибухових речовин”.
Данилович практично втратила слух у СІЗО Сімферополя. У неї розвинувся отит, з’явилися запаморочення та головні болі, які супроводжуються постійним шумом і болем у вухах.
Щоб домогтися медичної допомоги, вона оголосила голодування, але за 10 днів припинила його, повіривши обіцянкам адміністрації СІЗО. Утім, насправді впродовж більш як року перебування в СІЗО правозахисниця жодного разу не отримала кваліфікованого лікування.
14 серпня батько бранки Кремля Броніслав Данилович розповів, що його доньку етапували до виправної колонії №7, що в місті Зеленокумськ Ставропольського краю. Там медпрацівниця забрала в Ірини ліки, зазначивши, що “біль мине, коли вона оглухне”.
Данилович страждає на сильний головний біль, у неї підозрюють гостре запалення середнього та внутрішнього вуха. Існує загроза запалення головного мозку, що може призвести до смерті.
Сулейман (Марлен) Асанов
Джерело: “Кримська солідарність”Кримський татарин – філолог, викладач турецької та кримськотатарської мов та літератури, екскурсовод, бізнесмен, громадянський журналіст, волонтер “Кримської солідарності”.
З 2014 року допомагав сім’ям політв’язнів, відвідував судові засідання за політично вмотивованими справами, розповідав про це на своєму ютуб-каналі. Робив стрими обшуків у помешканнях кримських татар.
12 травня 2016 року в Бахчисараї після обшуків помешкань кримських татар російські силовики затримали й звинуватили в участі в релігійній організації “Хізб ут-Тахрір” чотирьох місцевих жителів. Асанова серед них не було.
Тоді окупанти обшукали кафе чоловіка “Караван-сарай Салачік” і притягнули його до адміністративної відповідальності за “порушення громадського порядку” через участь у спонтанному мітингу біля закладу. “Суддя” незаконного “Бахчисарайського районного суду” Марина Нікіщенко присудила йому 5 тисяч рублів штрафу.
Після цього чоловік ще активніше долучився до громадської діяльності, продовжуючи надавати своє кафе для зборів активістів “Кримської солідарності”.
За рішенням суду в 2018-му кафе закрили. А 12 жовтня 2019 року Марлена Асанова арештували разом з Тимуром Ібрагімовим, Меметом Бєляловим, Сейраном Салієвим, Сервером Зекір’яєвим та Ернесом Аметовим, звинувативши у “організації роботи “Хізб ут-Тахрір”, а також у “підготовці до насильницького захоплення влади”.
У вересні 2020 року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив громадянина України до 19 років позбавлення волі. Асанов відбуває незаконне покарання в колонії №7 у Мордовії.
Ще до етапування, перебуваючи в СІЗО, чоловік не міг домогтися лікування зубів. Адміністрація відмовлялася допускати до нього незалежного лікаря, заявив адвокат Еміль Курбедінов. Попри це в СІЗО тоді надали довідку, що обстеження нібито проведене, що зуби політв’язню лікували, поставили пломби, проводили санацію, хоча це було абсолютною брехнею.
“Умови не з кращих, тому що зими дуже довгі та холодні, до 40 градусів холоду. Клімат відрізняється від кримського набагато. Через незвичний клімат Асанов періодично хворіє”, – розповідає дружина політв’язня Айше Асанова.
Наріман Джелял
Активіст, журналіст, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу. Єдиний, хто з керівництва Меджлісу залишився в Криму після окупації. Попри погрози російської влади, поїхав до Києва у серпні 2021 року, щоб взяти участь в саміті Кримської плаформи.
Вже на початку вересня після повернення до Криму його заарештували за звинуваченням у диверсії – підриві газопроводу в селі Перевальне. Проте правозахисники стверджують очевидне – чоловіка переслідують за його активну проукраїнську позицію. Разом з ним заарештували Азіза та Асана Ахтемових, які фігурували у сфабрикованій справі як його “спільники”.
21 вересня 2022 року підконтрольний РФ “верховний суд” Криму оголосив вирок – Джеляла засудили до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму зі штрафом у 700 тисяч рублів.
Два роки дружина політв’язня Левіза Джелялова боролася за визволення чоловіка та намагалася принаймні полегшити умови його утримання. Він має проблеми зі здоров’ям, які загострилися в ув’язненні, – три міжхребцеві грижі, варикоз ніг, стоматологічні проблеми. Наріману постійно потрібні ліки, забезпечити які йому можуть лише рідні. Саме тому дружина просила не етапувати чоловіка для відбування покарання з Криму до Росії.
Втім, 2 жовтня 2023 року стало відомо, що Нарімана та братів Ахтемових насильно етапували на територію Росії – до Красноярського краю. А вже наприкінці жовтня з’явилась інформація, що Джеляла етапують до міста Мінусінськ у Східному Сибіру.
Якщо раніше Левіза могла хоча б іноді бачитися з чоловіком, стежити за його здоров’ям, допомагати, підтримувати, то тепер між ними будуть тисячі кілометрів. І навіть перед етапом адміністрація не дозволила подружжю тривале побачення.
Кримська адвокатка Еміне Авамілева розповіла ZMINA, що передавати ліки або інші медпрепарати Наріману складно. Водночас з огляду на умови утримання, відсутність тривалих прогулянок на свіжому повітрі, підірвану імунну систему йому необхідний певний комплекс вітамінів, щоб він міг хоч якось підтримувати здоров’я.
Водночас в ув’язненні у кримського татарина дуже зіпсувалися зуби, кілька видалили ще в СІЗО, інші кришаться.
Проте, крім супрадіна, жодних вітамінів передавати йому не можна, хоча чоловік потребує і вітаміну D, і омеги, і низки інших препаратів.
Також Наріман часто скаржиться на головний біль.
“Ми передавали йому но-шпу, інші знеболювальні. А там казали, що мають такі препарати, “тож ваші ми не приймемо”. Я особисто намагалася передати. Мені сказали, якщо він матиме потребу, то напише заяву, звернеться до медсанчастини, ми діагностуємо, і все видамо. Але, на жаль, не завжди так буває, як вони кажуть”, – резюмувала адвокатка.
Дмитро Штибліков
Дмитро Штибліков (архівне фото)Кримчанин, колишній військовий експерт, журналіст. В листопаді 2016 року його разом із двома колегами затримали в окупованому Севастополі в межах так званої справи “українських диверсантів”, звинувативши в підготовці диверсій на об’єктах військової інфраструктури.
Під тортурами чоловік обмовив себе, визнавши “провину”. Отримав покарання – п’ять років колонії суворого режиму. В листопаді 2021 року мав вийти на волю, але отримав нове звинувачення – тепер у “державній зраді”.
29 квітня 2022 року Дмитра засудили до 19 з половиною років колонії суворого режиму.
Після вироку Штиблікова етапували з Ростова-на-Дону до ВК №6 в Омську, де його утримували раніше. Здоров’я бранця погіршилося: почалася гіпертонія, впав зір, кришаться зуби та болять ясна.
Чоловік не має доступу до ліків, необхідних йому через гіпертонію, дерматологічні та інші проблеми зі здоров’ям, яких не мав до ув’язнення. Потребує медичного повного обстеження, бо ліки допомагають, але несуттєво й ненадовго. Гіпертонія, можливо, пов’язана зі станом судин, бо в чоловіка діагностований хронічний варикоз.
До того ж останнім часом у нього з’явилися болючі висипання на обличчі незрозумілого походження. Після вмивання на рушнику залишається кров.
Дмитра, як і раніше, росіяни тримають у повному інформаційному вакуумі: йому не можна отримувати книжки, немає доступу до радіо чи ТБ, не дозволяють побачення і дзвінки рідним.
“Це психологічні тортури. З освіченої життєрадісної людини намагаються зробити покірний овоч. Уявіть: крайній раз я бачила батька по відеозв’язку з колонії у 2018 році, який дозволили батьку після приїзду омбудсмана”, – розповіла його донька Тетяна.
Найбільш дієвим способом урятувати політвязнів Кремля на даний момент, на переконання керівниці проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторії Нестеренко, є реакція і тиск з боку міжнародної спільноти на владу Росії.
Зі свого боку українська влада має докладати максимум зусиль, щоб у світі частіше згадували про бранців Кремля, а також виробили механізми впливу на президента Росії для скорішого звільнення наших громадян.
Активісти ж багато років працюють над виявленням окупантів та колаборантів, причетних до тиску на кримських журналістів. Понад 90 з них ідентифікували, частина вже перебуває під українськими та міжнародними санкціями. Але з часом притягнуті до відповідальності будуть всі, переконані правозахисники.
