“Жодна країна не впоралася б з цим самостійно”: як працює міжнародна допомога в Україні на прикладі ПРООН

Десятки тисяч реалізованих громадських проєктів та ініціатив, грантова допомога малому та середньому бізнесу, пільгові кредити для стратегічних галузей економіки, прямі вливання коштів у держаний бюджет України, підтримка через гуманітарну допомогу, зокрема продуктами, ліками, одягом, житлом, технічна та військова допомога – усе це міжнародна допомога, яку отримує Україна під час війни від іноземних партерів.  

Одним із найбільших українських донорів було Агентство федерального уряду США USAID. З початку повномасштабного вторгнення USAID виділило 2,6 млрд доларів на гуманітарну допомогу, 5 млрд доларів – на розвиток і 30 млрд доларів – у формі прямої бюджетної підтримки. Проте у січні 2025 року на вимогу президента США Дональда Трампа фінансування більшості грантових програм зупинили.

Під загрозою опинилась підтримка критичної енергетичної інфраструктури, лікарень та шкіл на прифронтових територіях, програми з гуманітарного реагування для громад, які знаходяться поблизу лінії зіткнення, та ще багато інших життєво важливих ініціатив, які допомагали людям вижити під час війни.   

Усвідомлюючи цю нову реальність, уряд, громади, бізнес та громадянське суспільство почали шукати нові партнерства та можливості, зокрема у Європейському Союзі.

Так, ЄС оголосив про новий пакет допомоги в розмірі 10 мільйонів євро для підтримки незалежних медіа в Україні. 

Згодом посолка ЄС в Україні Катаріна Матернова оголосила про новий фінансовий пакет для України на суму 44 мільйони євро на підтримку громадських організацій в Україні, з них 6 мільйонів будуть направлені на допомогу жіночим організаціям.

Ще одним великим донором в Україні є Програма розвитку ООН (ПРООН). В Україні вона працює вже понад 30 років. Під час війни агенція зосередилась на підтримці розвитку місцевого самоврядування та залучення громадян до процесів прийняття рішень, захисті прав людини і підтримці вразливих груп населення.

Лише за 2024 рік в межах проєктів ПРООН було створено або модернізовано понад 350 ЦНАПів, відновлено понад 2000 об’єктів інфраструктури, понад 5 млн людей, які постраждали від війни, отримали допомогу.

ZMINA поговорила з керівницею групи проєктів із демократичного врядування ПРООН в Україні Оленою Урсу про те, як працює міжнародна допомога під час війни в Україні, які проєкти підтримують, скільки коштів спрямують на підтримку цього року та як долатимуть виклики через зупинку фінансування від уряду США. 

З викликами, які спричинила війна в Україні, жодна країна не могла б впоратись самостійно

Що таке міжнародна допомога, як вона працює в Україні і де можна реально побачити її результат?

Дуже багато міжнародних партнерів підтримують Україну. Координацією міжнародної технічної допомоги займається уряд, зокрема Секретаріат Кабінету Міністрів України, де створена вебсторінка, яка дозволяє ознайомитися з тим, які донори виділяють допомогу, на які пріоритетні сфери, в якому обсязі і що саме в межах цих проєктів має бути досягнуто. І також важливо, що звіти щодо реалізації цих проєктів узагальнюються для того, щоб зрозуміти, чи було досягнуто цілей відповідних проєктів. Також кожен окремий міжнародний партнер, який виділяє фінансування або імплементує проєкти, має свої інформаційні ресурси.

Зараз, під час війни, ми бачимо, що багато процесів стали дуже залежними від грантової допомоги. Це стосується майже всіх сфер життя. Як ви вважаєте, чи це нормально?

Це вимушена ситуація. В Україні вже багато років триває війна. Дуже багато викликів спричинені саме цим. Із початком російського повномасштабного вторгнення Україна стикнулася із надзвичайно великою кількістю викликів, які необхідно долати негайно.

Є багато руйнувань, зокрема зруйнована інфраструктура в багатьох місцях. 4 млн людей залишаються внутрішньо переміщеними. Близько 6,8 млн – досі за кордоном. Зростає кількість людей з інвалідністю, ветеранів, членів їхніх сімей. Люди втрачають роботу через руйнування підприємств. Із такою кількістю викликів неможливо впоратися жодному уряду в жодній країні світу.

Завдана шкода Україні оцінюється у 176 млрд доларів і 524 млрд доларів потрібно на комплексне відновлення від наслідків руйнувань.

Тому і необхідна підтримка міжнародних партнерів. Близько третини цих потреб, які були виявлені, можна закрити інвестиціями приватного сектору. Варто сказати, що роль бізнесу надзвичайно важлива в цьому питанні. 

Ви працюєте в Програмі розвитку ООН майже 20 років. Як за цей час змінилася програма? 

Я пам’ятаю перший проєкт, до якого долучилася. Це був проєкт, орієнтований саме на активізацію громад, на взаємодію між місцевими органами влади та організаціями громадянського суспільства та, власне, жителями громад. Проєкт був орієнтований на те, щоб допомагати людям брати активну участь у процесах ухвалення рішень і в реалізації конкретних ініціатив щодо місцевого розвитку. У подальшому, я думаю, вони заклали підвалини для ефективної реалізації реформи децентралізації. Саме завдяки тому, що наші громади стали більш спроможними, більш стійкими, і механізми взаємодії громадськості і влади були напрацьовані і відомі всім, мені здається, Україна показала себе як стійка країна в найважчий період повномасштабного вторгнення.

Раніше всі проєкти були орієнтовані на реалізацію демократичних реформ, просування прав людини, на активну роль різних цільових груп у процесах місцевого розвитку. Усі ці проєкти продовжуються і зараз. Але тепер до них ще додаються проєкти, орієнтовані на кризове реагування. Це допомога в посиленні національних інституцій на всіх рівнях органів влади.

Ми працюємо як із центральним урядом, з міністерствами, так і з органами місцевого самоврядування, органами влади на місцях, щоб допомагати їм реагувати на виклики, спричинені війною. Ми працюємо над стратегічним плануванням відновлення та розвитку, над реалізацією конкретних ініціатив у сфері відбудови громад, налагодженням ефективного надання публічних послуг, як адміністративних, так і соціальних та медичних, особливо на територіях, які перебувають найближче до лінії фронту. Ми працюємо над питаннями цифрової трансформації, оскільки дуже багато послуг після початку повномасштабного вторгнення стали надаватись саме в цифровому форматі. Адже тоді люди переміщувалися всередині країни і не могли відвідувати свої територіальні ЦНАПи та органи публічної влади, вони могли натомість користуватися “Дією” і тими послугами, які були створені для них.

Наприклад, за ці чотири роки ми вже створили понад 50 послуг, які українці використали 35 мільйонів разів. Це дуже багато, це масове охоплення.

Ми продовжуємо тему соціальної інклюзії і підтримки певних цільових груп населення. На жаль, унаслідок війни їхня кількість суттєво зростає. Зокрема, від початку повномасштабного вторгнення на 300 тисяч зросла кількість людей з інвалідністю. Відповідно, нам потрібно посилювати систему реабілітації, створювати можливості для надання ефективних медичних послуг, соціальної реабілітації, відновлення та економічної інтеграції людей з інвалідністю, щоб вони отримували всі ті послуги і могли заробляти кошти так, як і будь-які інші українці.

Дуже багато працюємо з молоддю. Війна сильно вплинула на структуру людського капіталу. Дуже багато людей виїхало, перемістилося, тому молодь – це дуже важлива цільова група, з якою треба працювати, для якої треба створювати можливості, щоб вони хотіли залишатися в Україні, щоб вони хотіли впливати на те, що відбувається в Україні, і бачили своє майбутнє саме тут.

Молодіжний центр у Запоріжжі. Фото: Олексій Ковальов / ПРООН в Україні.

Попри війну, Україна продовжує працювати над Цілями сталого розвитку

Раніше, до повномасштабної війни, ПРООН просувала Цілі сталого розвитку в Україні, зокрема, займалась питаннями подолання бідності, енергонезалежності, просуванням реформ тощо. Чи переорієнтували ви ваші цілі на більш актуальні, які б відповідали воєнному часу і чи проговорювали ви цей момент у центральному офісі?

Цілі сталого розвитку – це порядок денний, який визначений всіма країнами, які є членами ООН. Їх є 17. У кожній цілі визначена низка показників, які країни зобов’язалися досягнути. І на основі цих глобальних показників кожна країна напрацювала свої адаптовані версії, оскільки кожна країна перебуває на різному рівні розвитку, і актуальність тих чи інших параметрів різна в кожній країні. Тому після того, як вони були прийняті в 2015 році в Україні, в 2017 році був оприлюднений перелік національних показників по Цілях сталого розвитку, зокрема по цілі №16, яка стосується справедливості, миру, демократії, антикорупції, ефективних підзвітних інституцій у державі. І я хочу відзначити, що уряд України, попри всі ті виклики, з якими стикнувся через війну, ніколи не полишав роботи з досягнення цих Цілей сталого розвитку, з моніторингу їх виконання і з оновлення показників.

Зрозуміло, що той перелік цілей, який був встановлений до повномасштабного вторгнення, не враховував викликів війни і всього того, з чим довелося стикнутися саме внаслідок повномасштабного вторгнення. Тому під час повномасштабної війни ми разом з урядом переглянули усі ці цільові показники. І минулого року вже було оновлено цільові значення по всіх напрямах Цілей сталого розвитку, із врахуванням всіх труднощів, спричинених війною, зокрема у сфері відновлення прав людини для тих, хто постраждав внаслідок війни.

У межах нашої організації ми також працюємо разом із урядом і з громадянським суспільством над тим, щоб допомагати в досягненні цих цілей. У нас є велика група проєктів саме в темі просування і захисту прав людей, розвитку спроможності національних інституцій, реагування на виклики війни, документування. Ми дуже тісно працюємо з Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Офісом генерального прокурора.

Як у форматі реагування на випадки, які сталися, так і над розвитком їхньої спроможності, швидше  опрацьовувати і документувати ці випадки. Наприклад, нещодавно ми передали 26 повністю оснащених мобільних криміналістичних лабораторій Національній поліції, щоб вони могли ефективно та оперативно виїжджати на місця, наприклад, ракетних обстрілів або обстрілів з дронів, або масових руйнувань і документувати випадки для майбутнього відновлення прав для тих людей, які постраждали. І також ми самі надаємо підтримку конкретним людям.

У цьому плані дуже ефективною є співпраця з мережею безоплатної правничої допомоги, оскільки саме в громадах люди приходять в першу чергу до юристів безоплатної правничої допомоги, іноді як до певного роду психологів навіть, для того, щоб поділитися ними своїми викликами і труднощами, з якими вони стикаються, і спробувати знайти способи їхнього розв’язання. Тож ми дуже тісно співпрацюємо з мережею, надаємо їм обладнання, проводимо навчання для юристів правничої допомоги, щоб вони могли ефективніше допомагати людям.

Центр для дозвілля та соціальної підтримки людей старшого віку на Дніпропетровщині. Фото: Іван Лавренко / ПРООН в Україні

Які ще проєкти ви реалізовуєте в громадах?

У переважній більшості Програма розвитку ООН працює в регіонах і в громадах. У нас лише за 2024 рік було 100 партнерських громад і 10 пріоритетних регіонів, проте наша діяльність реалізовувалася по всій Україні. Є проєкти і міжнародні донори, які визначають для себе якісь цільові області. У переважній більшості на сьогодні це ті області, які найбільше постраждали внаслідок війни, – Харківська, Донецька, Луганська, Київська та Херсонська.

Коли є цільова співпраця з областю, ми підписуємо угоду про партнерство з відповідними обласними органами влади. І далі спільно з ними визначаємо пріоритетні громади, де будемо реалізовувати свою діяльність.

Є 40 громад, які працюють над питаннями комплексного планування свого відновлення та розвитку. Ми намагаємося створити там всі елементи, щоб громади мали можливість спільно із громадянським суспільством, жителями громад визначити пріоритети свого розвитку на майбутнє, пріоритети свого відновлення і залучати підтримку міжнародних донорів на реалізацію цих пріоритетів.

В 14 громадах на сьогодні ми створили Офіси відновлення та розвитку як модель, яка у відповідності до стратегічних пріоритетів допомагає залучити фінансування у різних сферах. Але також є дуже багато громад по Україні в тих цільових областях, які працюють над якимось одним конкретним напрямом. Наприклад, минулого року ми дуже багато працювали над створенням центрів соціальної адаптації або центрів життєстійкості. Це модель надання ефективних соціальних послуг найбільш вразливим верствам населення, які цього потребують. Це або люди з інвалідністю, або люди старшого віку, або внутрішньо переміщені особи, або інші категорії людей. Є низка громад, де можна побачити фізично створені центри та напрацьований комплекс послуг, який зараз надається в цих центрах.

Є громади, де ми будуємо Центри надання адміністративних послуг, модельні ЦНАПи, а також створюємо мобільні механізми надання адміністративних послуг, щоб можна було виїжджати в найбільш віддалені громади відповідної області і надавати ці послуги.

Є дуже класна програма, яку я дуже люблю, яка називається ВідНОВА:UA. Це програма, яка дозволяє залучати молодь до відновлення об’єктів молодіжної інфраструктури. Таких об’єктів вже 52 по всій Україні. Є громади, які співпрацюють з нами за реабілітаційними програмами. Ми на запит громади надаємо обладнання у реабілітаційні або медичні інституції, які створюють реабілітаційні відділення. 

Ветеранський простір у Чернігові. Фото: Данило Павлов / ПРООН в Україні

У 2025–2029 роках плануємо реалізувати проєкти на суму 410 млн доларів

Звідки донорські організації беруть гроші на це все? 

У нас на сьогодні є понад 20 міжнародних партнерів, які виділяють фінансування на реалізацію цих проєктів. За результатами 2024 року у ТОП-5 донорів України увійшли Норвегія, Японія, Швеція, ЄС, Південна Корея. Є дуже багато проєктів, які фінансуються урядами Данії, Нідерландів, Канади, Європейським інвестиційним банком та міжнародними фінансовими інституціями. Донори нашої програми – це дуже багато міжнародних партнерів. Я назвала ті, які зробили найбільший фінансовий внесок за результатами минулого року, але саме цього року в нас розпочався новий програмний цикл – з 2025-го по 2029 рік – діяльності ПРООН в Україні.

Ми плануємо за цей період реалізувати проєктів і програм на 410 млн доларів. Лише на 2025 рік наш бюджет становить 180 млн доларів на усі ці різнопланові програми і проєкти. ПРООН в Україні – організація достатньо велика. У нас є 420–430 людей, які працюють зараз над реалізацією всіх цих проєктів. І переважна більшість із них – люди, які перебувають у регіональних офісах і працюють у Дніпрі, Полтаві, Харкові, Одесі, Миколаєві.

Ми орієнтуємося на національний персонал. 95% – українці, які допомагають реалізовувати ці проєкти і програми, знають громади, вміють з ними спілкуватися, які багато років вже є тут і перебувають зараз там, де не дуже легко, працюють в достатньо складних умовах. Наші пріоритети програмної діяльності узгоджені з урядом України. Цей програмний документ, який ми розпочали реалізовувати в січні цього року, містить ті пріоритети, які були погоджені з урядом України і напрацьовані у консультації з організаціями громадянського суспільства. 

ЦНАП у Корабельному районі Миколаєва. Фото: Антон Севастьянов / ПРООН в Україні

Як громади та місцеві організації можуть податися до вас? Які проєкти ви б могли підтримати?

Кожен проєкт містить дуже конкретний опис, на що спрямовані кошти і чи належить ваша громада чи область до переліку пріоритетних областей в рамках цього проєкту. Ми нещодавно розпочали новий проєкт, який фінансує уряд Південної Кореї. Цей проєкт спрямований на відновлення конкретних інфраструктурних речей із надання соціальних послуг, забезпечення відновлення водопостачання, енергопостачання. Він орієнтований на Сумську, Херсонську, Запорізьку області.

Кожен проєкт у своєму описі визначає цільові регіони. Якщо ваша громада належить до тієї області, яка є цільовою в межах проєкту, то найлегшим способом було б спілкуватися із обласними органами влади у відповідній області і дізнаватися про можливості долучитися для цієї конкретної громади до заходів проєкту. Іноді багато проєктів не мають конкретно визначених цільових областей, тоді їхню діяльність можна реалізовувати по всій Україні. І в такому разі дуже часто ми організовуємо цільові запити на отримання проєктних пропозицій чи то від громад, чи то від організацій громадянського суспільства. І в таких цільових запитах дуже чітко визначено, на які пріоритети має бути зорієнтована проєктна пропозиція і всі параметри, що стосуються можливого використання коштів у рамках цього проєкту. 

Навіщо донори вкладають гроші в Україну?  

У кожної країни, яка виділяє фінансування на ті чи інші проєкти або на ті чи інші країни, є власне бачення своєї ролі в міжнародній спільноті і тих глобальних цілей, до яких вона хотіла б долучитися.

Україна є пріоритетом в міжнародній політиці, донори хочуть бачити Україну сильною, демократичною державою. Тому виділяють фінансування, щоб допомогти.

Ми співпрацюємо як з урядовими інституціями, так і з органами влади в регіонах і на місцях з питань розвитку спроможності щодо стратегічних комунікацій. Наприклад, того, як ефективно протидіяти дезінформації і як допомагати громадянам розуміти, якими інформаційними джерелами користуватися, а на які не варто звертати увагу. Ці проєкти не містять політик інших країн. Вони орієнтовані на політику нашої країни, якою ми бачимо Україну, якими ми бачимо наші громади і що саме хочемо, щоб в наших громадах було. Це конкуренція ідей. У нас громадянське суспільство дуже потужне. 

І давайте ще згадаємо про зупинення фінансування від USAID. Чи думають зараз європейські донори про те, що варто було б підхопити ті проєкти, які реалізовувалися і підтримувалися USAID, щоб вони не втратили своєї актуальності і взагалі повністю не закрилися, так би мовити, продовжити їхню діяльність?

Звичайно, донори обговорюють всі виклики, з якими зіштовхується Україна. У зв’язку із зупиненням низки проєктів ми розуміємо, що існує дуже багато потреб, які на сьогодні залишилися непокритими. У нас в ПРООН на рівні України проєктів, які фінансувалися USAID, не було. Тому ми продовжуємо свою діяльність в повному обсязі. Але на глобальному рівні ПРООН також отримала той самий лист про призупинення фінансування від USAID до результатів аудиту. Я не думаю, що багато із них можна відновити швидко за рахунок інших донорів, тому що у кожного із донорів є якісь свої обмеження, є свої процеси планування. Деякі речі, які є невеликими ініціативами швидкого реагування, можна покрити за рахунок інших донорів. Деякі потребуватимуть більш довгострокових процесів.