Вогнепальна зброя для цивільних: що пропонує законопроєкт № 5708 і як він стосується євроінтеграції

Після подій 18 квітня в Києві, коли мешканець міста Дмитро Васильченков убив сімох людей на вулиці та в супермаркеті, в Україні активізувалися дискусії про право цивільних на володіння вогнепальною зброєю. Причому трагічна ситуація стала аргументом як для противників, так і для прибічників вільного володіння зброєю для цивільних. Останні переконані, що це сприятиме самозахисту громадян у подібних ситуаціях.

Водночас міністр внутрішніх справ Ігор Клименко анонсував завершення роботи над проєктом закону “Про право на цивільну вогнепальну зброю” (№ 5708), який ВР проголосувала в першому читанні ще напередодні повномасштабного вторгнення.

Тоді експерти вказували на недосконалість документа та закладені в ньому ризики, зокрема корупційні. До другого читання до законопроєкту було подано понад 700 пропозицій та правок.

Розроблення й ухвалення законопроєкту про врегулювання обігу цивільної вогнепальної зброї серед населення є також частиною євроінтеграційних зобов’язань України.

ZMINA розбиралася, що передбачає закон про цивільну вогнепальну зброю, які ризики бачать експерти та правозахисники та чи допоможе ухвалення закону протидіяти збройним нападам та терактам.

В уряді готуються повернути в Раду законопроєкт про зброю

19 квітня міністр внутрішніх справ Ігор Клименко заявив, що в уряді активно готуються до ухвалення закону про право на вогнепальну зброю для населення:

“Щодо надання права на вогнепальну зброю (включно з короткостволом) цивільним громадянам. Вважаю, що люди мають отримати право на збройний самозахист. Особливо після досвіду, коли на початку повномасштабного вторгнення цивільні люди отримували зброю для національного спротиву”.

За його словами, найближчим часом будуть проведені експертні обговорення за участі народних депутатів, громадськості, журналістів, ветеранської спільноти щодо підготовки фінальної версії законопроєкту про цивільну зброю.

А вже 20 квітня один з авторів законопроєкту № 5708 депутат Ігор Фріс повідомив, що мав про це розмову з міністром внутрішніх справ:

“Закон про цивільну вогнепальну зброю нарешті буде реанімований з правом громадян на коротокоствольну вогнепальну зброю. Незабаром будемо обговорювати фінальний драфт закону”.

Він додав, що ключове – змінити відповідальність за самозахист. Зміни щодо відповідальності за використання зброї закладено в законопроєкті № 5709 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України для реалізації положень Закону України “Про право на цивільну вогнепальну зброю”:

“Його комітет майже знищив. І його якраз треба відновлювати в редакції, яка забезпечить право на зброю”.

Чи допоможе цивільна зброя в разі раптового стрільця

Дискусії, які розгорнулися в мережі щодо права на вогнепальну зброю, певним чином підсумував громадський діяч, викладач та підприємець Валерій Пекар. Він вважає, що теракт запустив у суспільстві так звану роботу офісу простих рішень, який загалом генерує два рішення: дозволити носіння зброї всім для самозахисту та заборонити носіння зброї, щоб запобігти таким терактам.

Водночас, на його думку, відритими залишаються конкретніші питання:

• хто ходитиме зі зброєю “до сусіднього супермаркета по хліб”;
• що робити з усталеною судовою практикою, коли той, хто застрелив терориста, опиниться за ґратами з імовірністю 100%;
• як запобігти терактам, а не реагувати на них.

Валерій Пекар вважає, що дозвіл носити короткоствольну зброю призведе до незначного збільшення кількості озброєних громадян через тяганину з отриманням дозволів, їхню вартість та необхідність проходити тренування, але це буде необхідна критична маса, яка може позитивно вплинути на ситуацію.

“З другим запитанням проблем більше, бо всю систему треба міняти. Зміна закону нічого не дасть, зміна практики правозастосування є складною й довгою. Дозвіл мати зброю без зміни уявлень про межі необхідної оборони ні до чого не призведе. Нинішня система може бути описана словами: “От коли вас вб’ють, тоді й приходьте”, – звертає увагу він.

Щодо третього питання, то, на думку Пекаря, рішення немає, бо нерідко терористи хочуть, щоб їх убили, тож від убивства мирних людей їх нічого не зупинить. Психічні розлади в людей передбачити неможливо, водночас соціальна несправедливість у країні лише збільшується.

Тим часом військовослужбовець, колишній експерт Харківського інституту соціальних досліджень Кирило Замніус вважає, що суспільство не захоче запровадження справжньої підготовленої легалізації зброї – з обов’язковим регулярним тренуванням, перевірками житла щодо дотримання умов зберігання без попередження, щорічними тестами та аналізами на вживання наркотиків, регулярним обов’язковим заліком на володіння зброєю, позбавленням прав на володіння за різні порушення (зокрема, за “п’яне водіння”).

“До того ж кожен по-справжньому охочий отримати легальну зброю в цій країні, здається, вже її отримав. Простіше сконцентруватись на створенні реальної системи підготовки поліцейських”, – зауважив він.

Що передбачає законопроєкт про право на цивільну вогнепальну зброю

Законопроєкт “Про право на цивільну вогнепальну зброю” (№ 5708) був зареєстрований 25 червня 2021 року, депутати підтримали його в першому читанні 23 лютого 2022 року.

“Вогнепальна зброя є найефективнішим засобом реалізації громадянами конституційного права на самозахист. Переважна більшість розвинених країн світу (усталених демократій) забезпечили таке право своїм громадянам, що сприяло зменшенню кількості насильницьких злочинів проти особи та корисливо-насильницьких злочинів проти власності”, – йдеться в пояснювальній записці.

До другого читання до проєкту закону № 5708 запропоновано понад 730 поправок, які викладено в порівняльній таблиці. 

Пропонується встановити такі категорії цивільної вогнепальної зброї: А – автоматична вогнепальна зброя; В – гладкоствольна короткоствольна вогнепальна зброя (травматична); С – короткоствольна вогнепальна зброя (крім гладкоствольної короткоствольної (травматичної) зброї); D – довгоствольна вогнепальна гладкоствольна зброя; Е – довгоствольна вогнепальна нарізна і комбінована вогнепальна зброя; І – вихолощена, нейтралізована, старовинна вогнепальна зброя.

Посвідчення власника зброї зможуть отримати дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України й не мають медичних протипоказань до поводження зі зброєю та непогашеної або незнятої судимості.

Також ті, хто впродовж останнього року не притягався до адміністративної відповідальності за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення: 44 (обіг наркотиків), 122-4 (залишення місця ДТП), 130 (керування в стані сп’яніння), частинами 3 та 4 статті 126 (керування без прав). А також за статтями 172-19 (порушення військовослужбовцями правил поводження зі зброєю), 172-20 (розпивання алкоголю військовослужбовцями), 173 (дрібне хуліганство), 173-2 (домашнє насильство), 173-3 (пропаганда георгіївської стрічки), 174 (стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах), 183-1 (несплата аліментів), 184-3 (незаконне використання поліцейських знаків), 185 (злісна непокора вимозі поліцейського), 185-7 (заклики до непокори поліції), 185-10 (злісна непокора вимозі прикордонника), 186 (самоуправство), 186-8 (незаконне носіння військової форми), 187 (порушення правил адміністративного нагляду), 190 (порушення порядку придбання зброї), 191 (порушення правил зберігання зброї), 193 – 195-6 (порушення інших правил щодо зброї), 203 (порушення правил перебування в Україні для іноземців), 203-1 (невиконання рішення про заборону в’їзду до України), 204-1 (незаконний перетин кордону), 204-2 – 204-4 (порушення порядку в’їзду на ТОТ).

Використовувати вогнепальну зброю можна буде:

• для подання сигналу тривоги;
• виклику допомоги;
• знешкодження тварини, що загрожує життю чи здоров’ю людини.

Носіння вогнепальної зброї буде заборонено, крім деяких винятків. Зокрема, власники вогнепальної зброї категорії С, D, E зможуть носити зброю лише:

• у межах місця зберігання зброї;
• під час здійснення полювання в межах мисливських угідь;
• під час заняття стрільбою або під час участі в спортивних заходах у межах стрілецьких тирів, стрільбищ або стендів.

Власники вогнепальної зброї категорії B матимуть право носити зброю в будь-яких місцях, окрім зон, вільних від зброї. Фізичні особи, нагороджені вогнепальною зброєю категорії С, зможуть носити цю зброю в будь-яких місцях, крім зон, вільних від зброї.

Буде запроваджений Єдиний державний реєстр зброї. Без внесення відомостей до реєстру заборонять володіти, користуватися та розпоряджатися зброєю. Інформація про зброю в реєстрі буде зберігатися ще 30 років після її знищення. Дані про власника зброї та місця зберігання зброї знеособлюватимуть через 15 років після припинення права власності про зброю.

Ризики законопроєкту про цивільну зброю – корупція та спрощене отримання дозволу

Всі правки до законопроєкту № 5708 надсилалися 2023 року, коли була сформована порівняльна таблиця, розповіла в коментарі ZMINA експертка напряму “Правопорядок” Лабораторії законодавчих ініціатив (ЛЗІ) Ольга Піскунова. За її словами, частину зауважень громадськості врахували, зокрема ввели поняття зони, вільної від зброї.

“Тобто, я припускаю, зброю в деяких місцях можна буде переносити з дотриманням правил. Серед змін – забороняють приховану зброю, удосконалили порядок проходження навчання і отримання дозволів”.

Але залишаються деякі зауваження, зокрема не досить чітко сформульовано певні поняття. Наприклад, щодо “зони, вільної від зброї”. Такі зони мають визначатись актом Кабінету Міністрів, але в законопроєкті відсутні навіть загальні критерії. Також є зауваження щодо чіткості формулювань, коли в одних статтях вживається одне слово, а в інших – схоже (наприклад, обіг та оборот зброї).

“У мене найбільше запитань виникає до процедури отримання дозволу, яка пропонується в таблиці до другого читання. На сьогодні я бачу там корупційні ризики, схожі на ті, які в нас частково залишаються під час складання іспитів на водійське посвідчення”, – зазначає вона.

Передбачається, що так само буде спершу відбуватися навчання поводження зі зброєю. Потім людина складатиме теоретичний іспит і практичну частину – показуватиме вміння володіти вогнепальною зброєю.

“Тобто зараз поки що існують механізми, коли результат такого іспиту можна банально купити. Ці ризики залишаються. Можливо, на рівні підзаконного регулювання це все вдасться згладити, але на сьогодні положення видаються ризикованими”, – звертає увагу експертка.

Крім того, в законопроєкті наразі прописано, що людина, яка притягалася до адміністративної відповідальності за певні види правопорушень, може бути позбавлена дозволу або права на володіння вогнепальною зброєю.

“Але в переліку немає статей, які передбачають відповідальність за домашнє насильство. І коли хтось у сім’ї схильний до домашнього насильства і в домі є зброя, то ризики, що вона буде використана в стані крайньої агресії, суттєво збільшуються”, – зауважує Піскунова.

Експертка уточнює: законопроєкт передбачає, що в разі притягнення людини до адміністративної відповідальності їй протягом року можуть відмовляти у видаванні дозволу на зброю, але не передбачено, що дія вже виданого дозволу призупиняється або зупиняється в разі вчинення адмінправопорушення, зокрема й домашнього насильства. 

За словами Ольги Піскунової, раніше дозвіл на отримання зброї для всіх категорій зброї був з 18 років. У законопроєкті ж мінімальний вік залежить від того, на зброю якої категорії людина хоче отримати дозвіл.

Експертка звертає увагу на ще одну норму, яка викликає занепокоєння. У проєкті закону передбачено спрощений порядок отримання дозволу для спортсменів, зокрема й на короткоствольну нарізну зброю:

“Якщо за загальним правилом отримання дозволу на певний вид зброї встановлено, скажімо, з 30 років, то спортсмен може дозвіл саме на цю категорію зброї отримати з 18 років. Але не встановлюється зв’язок, що цей вид зброї йому потрібен саме для занять спортом”.

Для регулювання права на самозахист необхідні зміни до Кримінального кодексу

На думку Ольги Піскунової, закон у контексті ситуації – акту тероризму, який стався в Києві 18 квітня, – глобально нічого не змінить. Дозвіл на вогнепальну зброю, можливо, спершу дозволить зняти напруження в суспільстві, але не надовго. Соціологічні опитування показують, що немає єдиної думки щодо тримання зброї вдома – 35–40% негативно до цього ставляться.

“Люди, які зможуть придбати зброю, будуть почуватися захищеними. Але є багато інших факторів, пов’язаних з володінням зброєю. Наприклад, навряд чи люди ходитимуть до сусіднього магазину з пістолетом. Слід враховувати також психологічний момент – висока ймовірність, що людина не зможе застосувати вогнепальну зброю проти іншої людини”, – звертає увагу вона.

У Верховній Раді зареєстровано супутній законопроєкт № 5709, який передбачає зміни до Кримінального кодексу. Зокрема, щодо відповідальності за використання зброї. Автори законопроєкту запропонували визначити ситуації, коли захист не вважається перевищенням меж необхідної оборони (стаття 36 ККУ) і не передбачає кримінальної відповідальності за застосування зброї для:

• захисту від нападу озброєної людини або групи людей;
• відвернення насильницького проникнення в житло, садибу, транспортний засіб;
• захисту від насильницьких дій сексуального характеру.
• захисту від нападу людини, яка має явні переваги у фізичній кондиції, незалежно від мети нападу;
• захисту від нападу тварин, що загрожують життю чи здоров’ю;
• зупинення особи на місці вчинення тяжкого злочину, яка намагається втекти із застосуванням сили.

Така редакція законопроєкту № 5709 була ухвалена в першому читанні в лютому 2022 року. Інших правок щодо меж самозахисту в порівняльній таблиці до другого читання не запропоновано.

“Багато що залежатиме від того, наскільки чітко в Кримінальному кодексі буде сформульовано, що таке право на самозахист або в яких випадках застосування вогнепальної зброї не буде вважатися перевищенням заходів самооборони”, – говорить Піскунова.

Значну роль, за її словами, відіграє і судова практика. Адже на сьогодні в 90% випадків людей, які захищалися, використовуючи вогнепальну зброю, визнають винними у вбивстві різних ступенів. Тож для врегулювання права на самозахист доведеться працювати й над законопроєктами щодо відповідальності.

“Для того щоб норми запрацювали, як мінімум ці два законопроєкти мають рухатися паралельно в одному законодавчому пакеті”, – наголошує аналітикиня.

Законопроєкт про цивільну зброю частково імплементує норми ЄС

Дорожня карта з євроінтеграції до закінчення 2026 року передбачає розроблення та ухвалення закону, який забезпечить правове регулювання обігу вогнепальної зброї в Україні та положення якого відповідатимуть нормам acquis ЄС.

У дорожній карті завдання сформульовано так, що сам факт ухвалення закону може бути зарахований як виконання заходу, звертає увагу Ольга Піскунова. Але внутрішнє законодавство має відповідати європейському – зокрема, є директива Ради Європи 2021/555, яка регулює обіг вогнепальної зброї. Серед її вимог – маркування зброї, зберігання даних у реєстрах до 30 років після знищення зброї, дозвіл купувати зброю та володіти нею тільки після отримання ліцензії, визначення правил безпечного зберігання. Законопроєкт № 5708 певною мірою імплементує цю директиву.

Водночас директива 2021/555 чітко визначає принцип: кожна держава може встановлювати жорсткіше регулювання, ніж ця директива, але в жодному разі не послаблювати його порівняно з цим документом.

“Другий момент – і на цьому наголошують правники та експерти: загалом за Цивільним кодексом будь-який режим права власності має врегулюватися законом. Зброя – це чи не єдиний об’єкт права власності, який у нас законом не врегулюваний”, – зауважує експертка ЛЗІ.

Тим часом законопроєкт № 5708 регулює отримання дозволу на придбання і володіння зброєю, придбання зброї та боєприпасів, пояснює вона. Також – регулює питання, пов’язані зі зброєю, яка може використовуватися, наприклад, у кіно, в театрах, музеях.

“Очевидно, що закон на часі, оскільки будь-який випадок, пов’язаний зі зброєю, викликає знову дискусії щодо легалізації. Але в будь-якому разі ми маємо передбачити максимально можливі запобіжники від того, щоб ця зброя використовувалася для захисту, а не для нападу”, – наголошує Ольга Піскунова.

За її словами, у законі, зокрема, визначено випадки, коли право на володіння зброєю може бути зупинене або припинене. Але ці норми ще треба вдосконалювати до другого читання.

Що рекомендують експерти в тіньовому звіті для ЄС

Вогнепальна зброя для цивільного населення недоступна, і саме вона перебуває в центрі дискусій щодо врегулювання обігу вогнепальної зброї для цивільного населення, йдеться в тіньовому звіті, підготовленому коаліцією громадських організацій до звіту Єврокомісії щодо України у 2024 році.

У листопаді 2024 року набрали чинності зміни до закону № 3899-ІХ, які вдосконалили механізм декларування та контролю за вогнепальною зброєю. Після цього розпочалася комуніка­ційна кампанія МВС із декларування зброї – і було понад 4,6 тис. одиниць вогнепальної зброї та понад 1,3 млн боєприпасів.

“Наразі умови придбання, зберігання, обліку, охорони, носіння, перевезення і використання зброї впродовж тривалого часу унормовано на рівні наказу МВС № 622. Водночас наявне законодав­ство є фрагментованим, містить неточності та не відповідає передовому європей­ському досвіду“, – звертають увагу аналітики. 

У звіті зазначається, що найбільш обговорюваним питанням щодо законопроєкту № 5708  є спосіб носіння зброї. Передбачається, що зброя має лежати вдома в сейфі в розрядженому вигляді. Права ж на приховане носіння такої зброї, наприклад під час прогулянок, не передбачено.

“Прибічники ідеї легалізації та прихованого носіння короткоствольної нарізної вогнепальної зброї наголошують на тому, що цей крок став би розвитком забезпечення права на самозахист громадян. З огляду на це Українська асоціація власників зброї розкритикувала це положення законопроєкту № 5708, адже воно повністю позбавляє українців реалізації права на збройний самозахист через сувору заборону на носіння короткоствольної зброї, гарантуючи цілко­виту безпеку злочинцям”, – звертають увагу експерти.

У звіті рекомендується ухвалити законопроєкт № 5708 про вогнепальну зброю для цивільного населення, але доопрацювати його положення з ураху­ванням зауважень фахівців.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження” в межах спільної ініціативи “Вступаємо в ЄС разом”. Матеріал представляє позицію авторів і необов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”.