Догляд в обмін на спадщину: навіщо українцям закон про утримання літніх і чи є застереження

Дата: 04 Жовтня 2021 Автор: Петро Смирнов
A+ A- Підписатися

У Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт №6083, який серед іншого має зобов’язати повнолітніх дітей оплачувати всі витрати соціальних служб на утримання їхніх літніх батьків, якщо останні не можуть робити це самостійно. У разі ж відмови від оплати соцпослуг родичі втрачатимуть право на спадщину. 

Про те, чому в Україні виникла потреба ухвалювати такий закон і чи відповідає він міжнародній практиці, ZMINA говорила з експерткою з дотримання прав людини в соціальній сфері Оленою Темченко.

Підопічні геріатричного пансіонату на Хмельниччині. Фото: Хмельницька обласна державна адміністрація

Розроблений Міністерством соціальної політики та поданий урядом законопроєкт має на меті гарантування особам похилого віку забезпечення необхідного догляду, особливо в разі погіршення стану здоров’я. Як наголошують автори документа в пояснювальній записці, на практиці вимоги законодавства про допомогу літнім батькам або іншим родичам часто ігнорують, а тому витрати оплачують з обласних бюджетів або бюджетів громад.

Окрім зобов’язання оплачувати всі витрати соціальних служб щодо утримання літніх законопроєкт пропонує надати право спеціалізованим установам з догляду та місцевій владі вимагати в суді відшкодування витрат, якщо особа відмовляється робити це добровільно.

Пропонують автори також заборонити опікунам літніх людей вступати в права спадщини, поки вони не розрахуються в повному обсязі зі спеціалізованими установами.

Наразі опікуни можуть брати на себе зобов’язання або утримувати, або доглядати за підопічними, проте в разі ухвалення закону вони будуть зобов’язані робити й те й інше.

Державним та приватним установам з догляду за людьми похилого віку, а також місцевим органам влади планують надати право бути стороною в договорі довічного утримання та догляду. Це дасть їм змогу успадкувати майно підопічного.

Окрім цього, без дозволу органів опіки опікун та родичі літньої людини не зможуть здати квартиру підопічного в оренду. Зараз таке обмеження діє лише щодо продажу або обміну нерухомості.

У разі схвалення документа органи опіки зможуть заблокувати будь-яку угоду щодо майна особи, яка перебуває під їхньою опікою. До такого кроку вдаватимуться, якщо під час перевірки з’ясується, що опікун і підопічний не досягнули згоди щодо відчуження чи оренди майна, або ж запланована операція з ним, на думку органів опіки, суперечитиме інтересам підопічного.

Підопічні Чаплинського геріатричного пансіонату на Херсонщині. Фото: Херсонська обласна державна адміністрація

Наразі в Україні в геріатричних закладах можна мешкати безкоштовно, з доплатою або повністю платно. На “державному утриманні” можуть перебувати громадяни похилого віку, середньомісячний сукупний дохід яких не перевищує 3538 гривень, або два прожиткові мінімуми для непрацездатних осіб.

Мешкати лише платно в таких установах можуть літні люди, які мають дохід понад 7000 гривень на місяць.

Як пояснює експертка з дотримання прав людини в соціальній сфері та колишня працівниця департаменту Національного превентивного механізму Офісу Омбудсмана Олена Темченко, “державне утримання” фактично означає, що 75% пенсії літньої людини перераховується на рахунки установ, де вона мешкає, а 25% залишається на особисті потреби.

“Раніше інтернатна система фінансувалася з бюджету країни, але згодом це перейшло на обласний рівень. Зараз це рівень ОТГ. Сьогодні й виникає найбільший ризик, коли ОТГ не спроможне фінансувати територіальні центри обслуговування, де були стаціонарні (геріатричні) відділення, і їх просто закривають”, – розповідає експертка.

Умови в одному з приватних геріатричних закладів на Сумщині. Фото: Офіс Омбудсмана

До прикладу, у Кольчинській ОТГ у Закарпатській області функціонує відділення, куди Темченко навідувалась як експертка національного превентивного механізму (НПМ) і яке наразі стоїть на порозі закриття:

“Воно розраховане лише на 15 людей, а на час візиту було взагалі 11 підопічних. Голова ОТГ намагається зберегти це відділення, адже люди там стали однією сім’єю. У ньому не найкращі матеріальні умови, але дуже людяне ставлення до підопічних”.

Лише один з підопічних відділення, як зазначає Темченко, є мешканцем Кольчинської ОТГ, а за надання соціальних послуг стаціонарного догляду решти людей мають оплачувати ОТГ, мешканцями яких вони є. Однак вони відмовляються.

“Кольчинське ОТГ не може всіх утримувати, адже воно просто не спроможне на це. Троє чи четверо підопічних були з Мукачева. Порівняти ці два бюджети неможливо. Керівництво решти ОТГ, звідки родом підопічні, цинічно каже, щоб їх відправляли до будь-якого іншого закладу”.

Водночас досвід таких країн, як Литва, каже експертка, показує, що ефективнішим рішенням є оплата послуг, яких потребують літні люди, з бюджету громад, де вони раніше жили. І під час вибору установи враховується не тільки ціна, але й наближеність до місця проживання та вподобання самої людини.

“У них у законодавстві є норма, що майно таких людей залишається не родичам, а громаді, яка оплачує послуги. Ми були з візитом у дуже віддаленому інтернаті в лісі. Для того щоб вижити під час реформування, як розповідав його директор, вони мали бути кращими та дешевими. Там справді були дуже людські умови: у підвалі – басейн, збудований на грантові кошти, на горищі облаштовано приміщення для гуртків та студій. Усі люди були чимось зайняті, і кожна кімната була індивідуальна, облаштована під потреби мешканця”, – розповідає Темченко.

Утім, досвід її візитів до відповідних установ в Україні свідчить, що зазвичай літні люди потрапляють туди вже без власності, яка до цього встигла перейти родичам. Інколи ж така власність просто не підлягає використанню через стан.

Минулого року в Україні змінили умови надання та отримання соціальних послуг. Відтоді держава може закуповувати їх у приватних надавачів, але умови надання цих послуг мають відповідати державним стандартам.

“Це дуже добре, але, на жаль, я не бачила ще таких прикладів. Самі директори державних установ розуміють, що з приватними їм буде важко втримувати конкуренцію. Зараз у великих геріатричних установах облаштовують цілі відділення для платних послуг. Але тут є інший ризик, адже різні люди можуть отримувати послуги різної якості”, – зазначає експертка.

Урядовий законопроєкт уже пройшов стадії громадського обговорення та узгодження з держорганами.

Водночас Національне агентство із запобігання корупції висунуло низку зауважень щодо повноважень органів опіки та піклування, які, на думку фахівців, містять корупційні ризики. Адже законопроєкт не охоплює чіткої процедури для ухвалення таким органом рішень стосовно майна підопічних, не визначено чітких підстав для відмови щодо отримання спадщини, не прописано механізмів контролю за здійсненням повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування для запобігання зловживанням. А також не визначено відповідальності за такі зловживання. 

Тож у НАЗК вважають, що згаданий проєкт закону містить корупціогенні фактори та потребує суттєвого доопрацювання з урахуванням наданих агентством рекомендацій.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: